20 липня 2021 року Справа № 280/3907/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 )
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 12, код ЄДРПОУ 41320207)
про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо невиплати страхових виплат та про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо невиплати позивачу щомісячних страхових виплат за період з 08 вересня 2017 року по теперішній час;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області виплатити належні позивачу страхові виплати за період з 08 вересня 2017 року по теперішній час.
Ухвалою суду від 24 травня 2021 року спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебувала на обліку та отримувала страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянську, правонаступником якого наразі є відповідач, у зв'язку із зареєстрованим страховим випадком - втрати годувальника. Разом з тим, з 08 вересня 2017 року виплата страхових виплат припинена, у зв'язку із чим представник позивача у квітня 2021 року звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію щодо підстав, через які позивачу не сплачувались страхові виплати та не сплачена заборгованість у повному обсязі. Проте, листом від 20 квітня 2021 року №02-11/1794 повідомлено заявника, що страхові виплати позивачу не виплачувались у зв'язку з тим, що скасовано довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України. Позивач з такими діями відповідача не погодилась, у зв'язку із чим звернулась до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
09 червня 2021 року до суду від відповідача надійшло повідомлення (вх.№32942), в якому зазначає, що про відсутність можливості надати копію страхової справи ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю останньої.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 09 червня 2021 року надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№34647), в якому зазначає, що позивач до початку проведення антитерористичної операції перебувала на обліку та отримувала страхові виплати у відділенні ФВ ФСНВ у Кіровському районі м. Макіївки, правонаступником якого є Управління в Донецькій област. В період з 01 жовтня 2014 року по 07 вересня 2017 року включно позивач отримувала страхові виплати через відділення ВД ФСНВ у м. Бердянську Запорізької області. Бердянським відділенням Управління у Запорізькій області позивач не приймалась на облік, а продовження виплат провадилось на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України. Разом з тим, припинення нарахування та виплати страхових виплат було здійснено у на підставі підпункту 4 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме у зв'язку із скасуванням довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. З посиланням на постанову правління Фонду соціального страхування України «Про затвердження структури органів Фонду» від 10 жовтня 2017 року №50, з 01 січня 2018 року Слов'янське відділення Управління в Донецькій області поширює свою діяльність щодо виконання статутних завдань Фонду, зокрема, на Кіровський район м. Макіївки. Таким чином, оскільки, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, то вимога про стягнення таких сум може бути заявлена до Управління в Донецькій області в особі Слов'янського відділення. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є особою, якій призначено виплату страхової виплати у зв'язку із зареєстрованим страховим випадком - втратою годувальника з датою початку виплат 25 вересня 1978 року.
Відповідно до довідки від 05 грудня 2014 року №2306004671 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Місцем проживання було: АДРЕСА_2 .
З жовтня 2014 року по 07 вересня 2017 року включно позивач перебувала на обліку у ВД ФСНВ у м. Бердянську Запорізької області, де отримувала соціальні виплати.
Рішенням управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області №352 від 08 вересня 2017 року скасовано, зокрема, довідку від 05 грудня 2014 року №2306004671.
Постановою Бердянського відділення управління ВД Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 12 вересня 2017 року №0801/20513.1/20513.1/20 припинено щомісячну страхову виплату осіб, яка має не неї право, ОСОБА_1 з 08 вересня 2017 року.
Згідно довідки від 06 листопада 2017 року №2310005263 про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи. Місцем проживання є: АДРЕСА_1 .
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №33 від 25 березня 2021 року, в якому, зокрема просив надати інформацію щодо періоду, протягом якого ОСОБА_1 не отримує щомісячні страхові виплати із зазначенням причин їх не отримання.
Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 29 квітня 2021 року №02-11-1794 повідомлено представника позивача, що у зв'язку із скасуванням довідки від 05 грудня 2014 року №2306004671 про взяття ОСОБА_1 на обліку як внутрішньо переміщену особу, їй зупинено виплату страхової виплати. Повторно із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат до жодного відділення управління ОСОБА_1 не зверталась.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).
Відповідно до пункту 2 частини першої стаььі 16 Закону №1105-XIV, застрахована особа, має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 36 Закону №1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною першою статті 36 Закону №1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п'ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком.
За приписами частини п'ятої статті 47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком […].
Враховуючи приписи наведених норм закону, страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок та йому встановлено втрату професійної працездатності безстроково.
Згідно з пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з аналізу пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105-XIV, суд зазначає, що останній передбачає визначення Кабінетом Міністрів України особливостей надання соціальних послуг та виплат, а не припинення таких виплат.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01 жовтня 2014 року №531 установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року №27 (далі - Порядок №27).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова КМУ №637).
Згідно з пункту 3.1 розділу ІІІ вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).
Аналогічні положення містяться в Порядку №365 та в постанові КМУ №637.
Відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ Порядку, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року №27, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
Згідно з пунктами 3.8 та 3.9 розділу ІІІ вказаного Порядку суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Аналогічні положення містяться в пункті 15 Порядку №365, відповідно до якого орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Як свідчать матеріали справи, позивач перебуває на обліку у відповідача, але фактично страхові виплати позивачу за період з 08 вересня 2017 року не виплачуються, що відповідачем не заперечується.
При цьому фактичне припинення страхових виплат з жовтня 2017 року відбулось внаслідок скасування довідки ВПО та подальшого прийняття постанови про припинення виплати страхової виплати. Разом з тим, відповідач у відповіді на адвокатський запит не заперечує право ОСОБА_1 не отримання таких виплат, проте для отримання страхованих виплат наполягає на зверненні до відділення Управління ФССУ за фактичним місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи із наданням довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
З цього приводу суд зазначає про таке.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII) статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або інші права, як це зазначено у статті 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом 1105-XIV.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до частини десятої статті 7 Закону №1706-VII внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування. Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України. У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 внесено зміни до Порядку №365, а саме, пункт 15 викладено в такій редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.», а пункт 18 доповнено реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.».
Зміни до Закону №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат внутрішньо переміщеними особам Верховною Радою не приймались.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Отже, не здійснюючи страхові виплати, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на їх отримання.
Також суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року по справі №640/18720/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365» в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі №826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинним Порядок №365.
Суди дійшли до висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку №365 та абзац 10 пункту 1 постанови КМУ №637 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції України.
Щодо посилання відповідача про належність вимоги про стягнення суми страхових виплат за минулий період Управлінню в Донецькій області в особі Слов'янського міського відділення, суд звертає увагу на наступне.
Згідно пункту 3.9 розділу ІІІ Порядку №27, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Зазначена норма свідчить про облік таких сум та не містить посилань, у тому числі і імперативних, щодо виплати такої суми саме таким робочим органом та на переконання суду, таким органом може бути і відповідач, який взяв позивача на облік та здійснює такі виплати, оскільки це не суперечить нормам законодавства.
Не спростовується сторонами та обставина, що виплати належних позивачу сум страхових виплат за спірний період позивачеві не виплачені та відповідач також не здійснив їх виплату.
Крім того, слід наголосити, що не здійснення відповідачем виплати раніше призначених щомісячних страхових виплат за минулий період тільки внаслідок відсутності порядку та механізму, який повинен був розробити та затвердити уряд країни лише породжує правову невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості та створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права. Оскільки носієм обов'язку перед позивачем по цій справі стосовно непорушності його прав, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві - виступає держава в цілому, а у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату страхових виплат, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач по справі є тим самим органом, що має відновити виплату позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати на відшкодування шкоди на підставі матеріалів справи про страхові виплати.
Суд також критично оцінює посилання відповідача про те, що ОСОБА_1 в період з 08 вересня 2017 року не використала свого права на звернення до будь-якого робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати.
Частиною третьою статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку, або з дня смерті годувальника, страхові виплати проводяться з дня звернення.
З цього приводу суд зауважує, що одним із основних завдань робочих органів Фонду соціального страхування України є своєчасне та у повному обсязі забезпечення соціального захисту людини, якій заподіяна шкода внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Однією із складових соціального захисту потерпілого є грошова компенсація страхова виплата у розмірах, визначених чинним законодавством.
Відповідач по цій справі, перш за все повинен розуміти відсутність правових підстав застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 47 Закону №1105-XIV, оскільки ОСОБА_1 не є тією особою, стосовно якої справа про страхові виплати розглядається вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку. Питання про щомісячну виплату ОСОБА_1 страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві, було вирішено ще у 2001 році, і ці виплати вона отримувала постійно до жовтня 2017 року, а тому й твердження відповідача про можливість виплати позивачу страхових сум тільки з дня його звернення є безпідставними.
Посилання відповідача на пропуск позивачем 6-місячного строку звернення до суду з вказаним позов є безпідставним, оскільки на захист прав позивача в цьому випадку діє норма частини сьомої статті 47 Закону №1105-XIV, за якою, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Крім того, адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду як підставу відмови у задоволенні позову у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист.
Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/261/18).
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що судовому захисту підлягають порушені права і свободи, відтак прийняти рішення «по теперішній час» є неможливим, а позовні вимоги - передчасними.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З метою ефективного та повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячних страхових виплат з 08 вересня 2017 року та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат з 08 вересня 2017 року.
Питання розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 12, код ЄДРПОУ 41320207) про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо невиплати страхових виплат та про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльністю Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 08 вересня 2017 року
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 08 вересня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 липня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов