20 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1629/21
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого Плеханової З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл. Ш. Петефі, буд. 14,м. Ужгород, Закарпатська область) до Малого приватного підприємства "Адоніс" (вул. Космонавта Беляєва, буд. 7/9,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600), про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Малого приватного підприємства "Адоніс", яким просить:1.Стягнути з Малого приватного підприємства «Адоніс» 29 908,34 грн. адміністративно-господарських санкції та 125,58 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
1. Позиції сторін
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році у розмірі 29 908,34 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарський санкцій у розмірі 125,58 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зазначену ухвалу направлено на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
01 червня 2021 року поштовий конверт з ухвалою суду від 11 травня 2021 року повернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду без вручення з відміткою органу поштового зв'язку «вибув », датованою 27.05.2021.
Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:1) відповідних заяв про державну реєстрацію;2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.
Відповідно до ч. 10 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу. Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Часом вручення повістки в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 127 КАС України вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до статті 257 КАСУ учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є серед іншого день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того , сам відповідач зазначив вказану адресу у Звіті про зайнятість Форма № 10-ПІ.
Отже, суд вважає, що ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 11 травня 2021 року є належним чином врученою відповідачу 27.05.2021.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що Малим приватним підприємством "Адоніс" подано до відділення Фонду звіт за формою № 10-ПОІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2020 рік.
Згідно рядка 03 звіту, кількість осіб з інвалідністю які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог СТ.19 Закону становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2020 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб.
Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2020 році становила 59 816,67 грн., то за не працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 59 816,67 /2 = 29 908,34 грн. Однак, відповідач до 15.04.2021 року, строк встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив.
За розрахунком позивача розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з МП "Адоніс", становить 29 908,34 грн. та пеня 125,58 грн.
Мотиви суду та норми права застосовані судом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).
Статтею 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 ст. 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ч. 5 ст. 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Також частинами 9, 10 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Таким чином, з огляду на викладені норми, відповідач зобов'язаний реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Оскільки у відповідача у 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становила 12 осіб то середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2020 році повинна складати 1 особу, водночас згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік форми № 10-ПОІ відповідачем не працевлаштовано жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів, що протягом 2020 року відповідачем було подано до центру зайнятості чи до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів інформацію про вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, або інших доказів на підтвердження вжиття заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Частиною 1 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Отже з урахуванням викладеного, загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів, складає 29 908,34 грн. У зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачеві нарахована пеня, сума якої на день подачі позову становить 125,58 грн.
Відповідач в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2020 році та пеню не сплатив.
Частиною 9 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідач не надав суду доказів, на підтвердження того, що він створив місця для працевлаштування інвалідів, звертався до центру зайнятості населення або органів місцевого самоврядування про працевлаштування інвалідів або доказів на підтвердження сплати суми адміністративно-господарських санкцій та пені.що є необхідним для підтвердження чи спростування мотивів накладення адміністративно-господарських санкцій за вказане позивачем порушення. про що зазначив у своєму рішенні Верховний Суд у рішенні від 24.03.21 року у справі № 440/2371/19.
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд
1.Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі буд. 14, код ЄДРПОУ 13592841) до Малого приватного підприємства "Адоніс" (вул. Космонавта Беляєва, буд. 7/9,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 20447660), про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені - задовольнити.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Адоніс» (вул. Космонавта Беляєва, буд. 7/9,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 20447660) адміністративно-господарські санкції у розмірі 29 908,34 грн. та пеню у розмірі 125,58 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова