Ухвала
19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 392/283/16
провадження № 61-8008ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 про скасування рішення та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 12 травня 2021 року засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху до 24 червня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків, зокрема: подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та сплати судового збору у розмірі 2 204,80 грн.
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема квитанція від 04 червня 2021 року код квитанції 3782-1464-9709-9545 про сплату судового збору у розмірі 2 205,00 грн та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що постанову апеляційного суду вона не отримувала, з текстом постанови ознайомилась у Єдиному державному реєстрі судових рішень 11 травня 2021 року. Крім того посилається на свою тимчасову непрацездатність з 27 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року, що завадила їй погодити правову позицію у справі та подати касаційну скаргу у строк.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року визнано наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків до 19 липня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали. Зокрема, заявника зобов'язано звернутись із заявою про поновлення строку, в якій навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на обґрунтування таких доводів та сплатити визначений розмір судового збору.
Також зазначеною ухвалою заявника повідомлено про наслідки невиконання вимог ухвали суду, а саме: у разі якщо клопотання про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Копію вказаної ухвали направлено заявнику на адресу указану в касаційній скарзі.
У строк, визначений в ухвалі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направила до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та докази на підтвердження своїх доводів.
У новому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на ті ж самі обставини, що і у попередньому клопотанні, доповнивши тим, що з 05 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року вона перебувала у відпустці, на підтвердження чого надала довідку датовану 02 квітня 2021 року.
Вважає, що зазначені обставини, у їх сукупності, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, оцінивши нові докази на підтвердження поважності причин пропуску строку, Верховний Суд керувався наступним.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у новому клопотанні зазначає, що з 05 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року вона перебувала у відпустці, що завадило їй погодити з довірителькою правову позицію у справі.
Вказані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд не може визнати поважними, з огляду на наступне.
Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, саме ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу через свого представника, яка була присутня у судовому засіданні 30 березня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За правилами частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Права та обов'язки учасників справи визначено статтею 43 ЦПК України, зокрема, пунктами 1 та 2 частини першої наведеної статті передбачено право сторони ознайомлюватися з матеріалами справи та брати участь у судових засіданнях.
Змістовний аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави дійти висновку про те, що сторона у справі не обмежується у своїй процесуальній поведінці діями довіреної особи (представника), має право реалізовувати свої права та виконувати обов'язки як самостійно, так і через свого представника.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 була обізнана про результати розгляду її апеляційної скарги в судовому засіданні 30 березня 2021 року, в якому була присутня її представник - ОСОБА_2 . Заявником не обґрунтовано, що заважало особисто ОСОБА_1 звернутись із касаційною скаргою у строк, передбачений статтею 390 ЦПК України.
Крім того, про обставини перебування представника у відпустці з 05 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року не було зазначено у попередніх клопотаннях, тому Суд вважає такі посилання непослідовними.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника. Так само сторона вільна у виборі свого представника. Однак, обравши представника і звернувшись через нього до суду, сторона повинна розуміти, що дії вчинені таким представником здійснюються від її імені.
Доказів невиконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України заявник не надала.
Інші доводи поважності пропуску строку на касаційне оскарження є аналогічними тим, що зазначала заявник у попередньому клопотанні та які Верховний Суд визнав неповажними.
У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Крім того, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
Отже, заявником не наведено поважних причин, які б перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії, тому відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 про скасування рішення та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик