вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" липня 2021 р. Справа№ 910/13125/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 (повний текст рішення складено 24.02.2021)
у справі №910/13125/20 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Головного управління Національної поліції в Рівненській області
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 70 843,97 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Головне управління Національної поліції в Рівненській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач, МТСБУ) про стягнення регламентної виплати у розмірі 70 843,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МТСБУ на підставі положень статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок коштів фонду захисту потерпілих повинно відшкодувати шкоду, що була завдана позивачеві транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Головного управління Національної поліції в Рівненській області регламенту виплату у розмірі 70 843,97 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Задовольняючи позовну заяву суд вказав, що саме МТСБУ є тим належним суб'єктом, на якого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов'язок здійснення регламентної виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, оскільки у даному випадку шкода позивачеві була заподіяна безпосередньо транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт зазначає, що позивач в порушення пункту 33.4 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку через шість місяців після ДТП.
Скаржник стверджує, що всупереч пункту 33.3 статті 33 вказаного Закону позивач не зберіг пошкоджений транспортний засіб в стані після ДТП до моменту огляду його аварійним комісаром. На думку апелянта, розкомплектованість транспортного засобу на момент огляду може бути початком ремонту, а акт виконаних робіт підтверджує факт закінчення проведення ремонту.
Моторне (транспортне) страхове бюро України вказує, що позивачем не надано доказів оплати ремонту та не доведено, що СТО є платником ПДВ.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 27.04.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що на час погодження відповідачем листом № 3.1-02 суми відшкодування у розмірі 60 275,04 грн представником МТСБУ вже було здійснено огляд транспортного засобу, виконано звіт № 330Е від 10.03.2020, визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля з ПДВ та без ПДВ, при цьому, відповідач не мав претензій щодо неможливості розслідування страхового випадку.
Позивач вказує, що деталі автомобіля відокремились після фотографування експертом транспортного засобу під час його буксирування до боксу автогаража, оскільки погано тримались через характер пошкоджень. Ремонт транспортного засобу був розпочатий тільки після подання позову до МТСБУ, про що долучено відповідні документи. Рахунок за ремонт автомобіля не проведено і за Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області існує заборгованість перед ТОВ «Козак-авто» в розмірі 99 444 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 справу №910/13125/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 залишено без руху.
09.04.2021 Моторним (транспортним) страховим бюро України подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази доплати судового збору на суму 3 153 грн та докази направлення копії апеляційної скарги на адресу позивача та третьої особи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 відмовлено Моторному (транспортному) страховому бюро України в задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 та справу призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.08.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу (автомобіль) «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , (в якому під час ДТП перебував екіпаж ГРПП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області) та транспортного засобу (мотоцикл) «Viper» ZS125A, д.н.з. НОМЕР_2 , (під керуванням водія - ОСОБА_1 ).
28.08.2019 слідчим Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120191801500000552 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
27.12.2019 слідчим Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Копію постанови направлено начальнику Костопільського ВП ГУНП для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 24.01.2020 у справі № 564/71/20 водія транспортного засобу «Viper» ZS125A, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
У зазначеній постанові встановлено, що ОСОБА_1 (третя особа у даній справі) 28.08.2019 об 00 год. 30 хв., керуючи мотоциклом «Viper» ZS125A, д.н.з. НОМЕР_2 , по автодорозі с. М.Любаша - с. Борщівка, Костопільського району Рівненської області, не вибравши безпечної швидкості руху, проявив неуважність, та неправильно і невчасно відреагував на зміну дорожньої обстановки, не вживши всіх необхідних заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Prius», державний номерний знак на синьому фоні НОМЕР_1 , з подальшим падінням.
Вищевказаною постановою Костопільського районного суду Рівненської області, окрім іншого, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
19.02.2020 Головне управління Національної поліції в Рівненській області письмово повідомило МТСБУ про факт та обставини ДТП та подало заяву про виплату відшкодування.
06.03.2020 аварійним комісаром, оцінювачем Поляковим В.О. проведено експертний огляд, здійснено фотографування автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , та складено звіт №303Е про оцінку автомобіля Toyota Prius реєстраційний номер НОМЕР_3 від 10.03.2020.
Листом № 3.1-02 МТСБУ надало відповідь, в якій зазначило про прийняття рішення у справі №66576, згідно з яким погоджено виплатити позивачеві 60 275,04 грн (сума оціненої вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ). Також, відповідач повідомив, що вищезазначена сума буде перерахована у строки, передбачені Законом.
10.04.2020 позивач отримав лист №3.1-02/11194 від 06.04.2020, в якому МТСБУ відмовило у відшкодуванні шкоди, посилаючись на положення ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вказуючи на відсутність фото загального вигляду ТЗ (у не розібраному стані) та факт початку ремонту ТЗ.
Звертаючись з позовною заявою позивач зазначив, що у водія ОСОБА_1 , який керував мотоциклом «Viper» ZS125A, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП був відсутній договір із страховиком щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Таким чином, саме МТСБУ на підставі положень статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок коштів фонду захисту потерпілих повинно відшкодувати шкоду, що була завдана позивачеві транспортним засобом «Viper» ZS125A, д.н.з. НОМЕР_2 , власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховиками є страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".
Суд першої інстанції встановив, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Viper» ZS125A, д.н.з. НОМЕР_2 , (вина якого встановлена у судовому порядку) на момент скоєння вищезазначеної ДТП не була застрахована у жодній страховій організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даний факт також підтверджений відомостями з централізованої бази даних МТСБУ.
Відповідно до статті 39 вказаного Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Таким чином, оскільки у даному випадку шкода позивачеві заподіяна безпосередньо транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому МТСБУ є суб'єктом, на якого Законом покладено обов'язок здійснення регламентної виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ.
Відмовляючи у відшкодуванні шкоди МТСБУ послалось на статтю 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначило про відсутність фото загального вигляду ТЗ (у не розібраному стані) та факт початку ремонту ТЗ.
Пунктом 33.3. статті 33 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи наявні фотознімки різних ракурсів загального виду пошкодженого транспортного засобу «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , (у нерозібраному стані) як з ілюстраційної таблиці до протоколу огляду місця події від 28.08.2019, так і з висновку експерта від 04.11.2019. Таким чином, доводи відповідача про відсутність фото загального вигляду ТЗ (у не розібраному стані) є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відокремлення бамперу та пошкоджених складових частин транспортного засобу «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , не може бути належним та достатнім доказом того, що позивач почав відновлення та ремонт транспортного засобу до його огляду представником МТСБУ. Доказів того, що на час огляду автомобіля аварійним комісаром (06.03.2020) позивачем вчинялися дії по відновленню транспортного засобу або його окремих частин матеріали справи не містять.
Натомість, позивачем були надані докази того, що реальне відновлення транспортного засобу відбулося лише у листопаді 2020 (тобто після звернення позивача з даним позовом до суду), про що свідчить акт виконаних робіт № КА-0000154 від 16.11.2020 на суму 99 444,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно не прийняв доводи відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язку зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, слід зазначити, що на час погодження відповідачем суми відшкодування у розмірі 60 275,04 грн представником МТСБУ вже було здійснено огляд транспортного засобу, виконано звіт № 330Е від 10.03.2020, визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля як з ПДВ, так і без ПДВ, і при цьому відповідач не мав жодних задокументованих претензій щодо неможливості розслідування страхового випадку.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 по справі № 910/6094/17.
Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика).
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 №1074/8395 (далі - Методика).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Так, саме за ініціативою МТСБУ оцінювачем Поляковим В.О. було складено звіт про оцінку № 330Е від 10.03.2020, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 60 275,04 грн (без ПДВ) та 70 843,97 грн (з ПДВ на запасні частини і матеріали).
З матеріалі справи вбачається, що вартість реального відновлення транспортного засобу "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з актом виконаних робіт № КА-0000154 від 16.11.2020 склала 99 444,00 грн. (у тому числі ПДВ 16 574,00 грн).
Відповідно до акту виконаних робіт № КА-0000154 від 16.11.2020 відновлення транспортного засобу "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснювалося ТОВ "Козак-Авто". Таким чином, відновлення автомобіля здійснювалося запасними частинами та матеріалами, вартість яких включає ПДВ. При цьому, згідно відомостей Державної податкової служби України ТОВ "Козак-Авто" є платником податку на додану вартість.
Посилання апелянта на те, що позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку через шість місяців після ДТП, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки лише 24.01.2020 Костопільським районним судом Рівненської області винесено постанову, в якій водія транспортного засобу «Viper» ZS125A, д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі, що не перевищує суму 70 843,97 грн (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також з ПДВ на використані при відновленні запасні частини і матеріали).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 70 843,97 грн регламентної виплати.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/13125/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
4. Матеріали справи №910/13125/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк