вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2021 р. Справа№ 910/13532/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 (повний текст рішення складено 05.03.2021)
у справі № 910/13532/20 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
третя особа стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство "Київгаз"
про стягнення 361 142,51 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП) "Київтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) "Укртрансгаз" про стягнення 361 142,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно включив 577,865 тис. куб. м. газу в акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, послуги з транспортування якого позивач оплатив. Позивач вважає, що оплачена вартість не наданої послуги 361142,51 грн. підлягає поверненню відповідачем. Позивача стверджує, що відповідач включив 480,213 тис. м. куб. до актів наданих послуг на підставі даних оператора газорозподільних систем - акціонерного товариства (далі - АТ) "Київгаз", наведених у акті приймання-передачі послуг з розподілу природного газу як необлікований природній газ, і неправомірність такого донарахування зі сторони АТ "Київгаз" встановлена рішенням Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/45605/19. Обсяг газу в розмірі 97,652 тис. м. куб. не відповідає даним звітів комерційних вузлів обліку від 04.12.2018 № 40/1/4/3933 та від 03.12.2018 № 42/1/24/1414.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 задоволено частково позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код 30019801) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (пл. І. Франка, 5, м. Київ, 01001, код 40538421) 361 138,76 грн. боргу, 5 416,6 грн. судового збору, відмовлено в іншій частині позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13532/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 03.06.2021.
У судовому засіданні 03.06.2021 оголошено перерву до 14.06.2021.
Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13532/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 прийнято справу № 910/13532/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/13532/20 розглядалась протягом розумного строку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 та прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 в частині задоволення позовних вимог, ухвалити в скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що позивач не звертався до суду та не врегульовував у встановленому договором порядку вказані ним розбіжності за актами наданих послуг з транспортування від 31.10.2018 № 10-18-1805000134 та від 30.11.2018 № 11-18-1805000134. Відповідно до вищезазначеного, будь-які підстави для коригування актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у відповідача відсутні.
Скаржник зазначає про те, що враховуючи те, що акти наданих послуг з транспортування природного газу, позивачем не оскаржувались, а будь-які підстави для коригування актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у відповідача відсутні, зазначене вказує на невідповідність висновку суду першої інстанції про обгрнутованість позовних вимог обставинам справи, про неравльне застосування судом першої інстанції норм матеріального права - ст. 11, 204, 1212 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, які підлягали застосуванню та порушення норм процесуального права - ст.ст. 11, 74, 76-79, 236 ГПК України.
Скаржник вказує на те, що у справі № 910/4560/19, на яку посилався відповідач, сторонами справи були і є виключно позивач та АТ «Київгаз», в свою чергу відповідач не знав та не міг знати про дану справу, ніяких листів зі зверненням про коригування актів наданих послуг з урахуванням постанови Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/4560/19 відповідач не отримував.
Скаржник вважає, що предмет позову у справі № 910/13532/20 не відповідає встановленому договором способу захисту своїх прав в силу того, що визначеним договором способом врегулювання розбіжностей, позивач не скористався, у зв'язку із чим підстави для коригування таких актів у відповідача відсутні. В той же час, саме акти наданих послуг з транспортування природного газу є підставою для проведення розрахунків. Таким чином, не погоджуючись із обсягами про транспортованого природного газу за актами наданих послуг з транспортування, позивач мав право в момент отримання актів наданих послуг з транспортування природного газу та до виконання зобов'язання з оплати вартості таких послуг, визначеної у актах наданих послуг з транспортування, скористатись визначеним договором способом захисту своїх прав шляхом звернення до суду з метою врегулювання розбіжностей між сторонами щодо визначення обсягів протранспортованого газу, а не заявляти вимогу про повернення частини вже виконаного зобов'язання, яка не ґрунтується на нормах матеріального права.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 24.05.2021, зазначає про те, що рішення обґрунтовано преюдиційним фактом, встановленим у справі № 910/4560/19, який підтверджено постановою Верховного Суду від 01.07.2020, про безпідставне донарахування газорозподільним підприємством позивачу за період з 01.11.2018 по 05.11.2018 природного газу в обсязі 480,213 тис.кв.м.
Позивач вказує на те, що на підставі досліджених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку, що не є підтвердженими надання послуг з транспортування газу за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протраспортованого газу магістральними газопроводами становить 202 226,007 тис.м.куб та за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг про транспортованого газу становить 64 299,484 тис.м.куб, у сумі 577,859 тис.м.куб, що достовірно свідчить про неправомірність включення скаржником до наведених вище двох актів послуг з транспортування 97,646 тис.м.куб (577,859 тис.м.куб-480,213 тис.м.куб). Таким чином позивач довів неправомірне включення скаржником до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134 за листопад 2018 (202226,007 тис.м.куб та 64 299,484 тис.м.куб) обсяг газу у розмірі 97 646 тис.м.куб, оскільки дані в цих актах не відповідають даним звітів комерційних вузлів обліку газу про обсяги спожитого природного газу, при цьому, доводи позивача щодо неправомірного включення до цих актів послуг з транспортування 0,006 тис.м.куб. газу (97,652 тис.м.куб-97,646 тис.м.куб) не знайшли свого підтвердження.
Також позивач зазначає про те, що долучені до матеріалів справи дані звітів про поділ операторами газорозподільних систем (ПАТ "Київгаз" та ПАТ "Київоблгаз") обсягів природного газу в цілому по усім споживачам міста Києва та Київської області не є первинними документами з вузлів обліку природного газу, а є похідними (зведеними) документами у інших господарських взаємовідносинах, у яких позивач не приймає участі, оскільки вказані документи не є первинними, а є похідними, тому такі дані не можуть бути підставою для спростування встановлених у справі № 910/4560/19 фактичних даних, які встановлені на підставі первинних документів з вузлів обліку природного газу.
Узагальнені доводи письмових пояснень
Третя особа у письмових поясненнях, поданих до суду 01.06.2021, вказує на те, що правові висновки Верховного Суду, а також обставини, встановлені судом у справі № 910/4560/19, не спростовують наявності виявленого та зафіксованого оператором ГРМ порушення - факту витоків природного газу, що спричинило позаштатний режим роботи комерційного ВОГ.
На думку третьої особи, судом першої інстанції неправомірно встановлено безпідставність включення відповідачем до актів наданих послуг з транспортування природного гаду магістральними трубопроводами за листопад 2018р. 97,652 тис.м.куб природного газу та неправомірно застосовано правовий механізм, встановлений ст. 1212 ЦК України.
Третя особа звертає увагу, що складені Оператором ГРМ акт перевірки вузла обліку газу №Д-039 від 05.11.2018 та акт про порушення № 214 від 05.11.2018, не скасовані та є чинними, враховуючи виявлені та зафіксовані витоки газу, Оператор ГРМ у встановленому Кодексом ГРС порядку, змінив споживачу (позивачу) режим нарахування об'ємів розподіленого (спожитого) природного газу в листопаді 2018р. та відобразив дані показники на інформаційній платформі. Висновок суду першої інстанції про те, що послуги транспортування природного газу магістральним трубопроводом на загальну суму 361 138,76 грн. позивачем надані не були, не відповідають дійсності, оскільки встановлені у судовій справі № 910/4560/19 обставини, зокрема, факт наявності роботи позивача в позаштатному режимі свідчить про інше. Кошти у розмірі 361 138,76 були сплачені позивачем на виконання умов договору транспортування та були платежем за отримані послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Оскільки між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно. Договірний характер правовідносин, що виник між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
У наданих до суду письмових поясненнях, позивач заперечив проти доводів, викладених у письмовому поясненні третьої особи та зазначено про те, що аргумент третьої особи про неправильне застосування судом до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України відсутній у в апеляційній скарзі відповідача, тому не може бути підставою для перегляду не оскаржуваного з цих підстав судового рішення. Натомість позивач вважає за необхідне застосувати при вирішенні цієї справи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19 та зазначає, що позов не було обґрунтовано посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.
Також позивач вказує на те, що у відповідача виникло зобов'язання з повернення надлишково сплачених коштів за ненадані послуги з транспортування природного газу з дня припинення зобов'язань останнього з транспортування природного гаду за договором, а саме з 31.12.2019.
Позиції учасників справи
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 14.06.2021 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 скасувати, з підстав, викладених у скарзі, натомість, представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду міста Києва 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 04.05.2018 позивачем, як замовником, та відповідачем, як газотранспортним підприємством/оператором ГТС, укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1805000134 (далі - Договір транспортування), відповідно до п.п. 1.1 якого, відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу позивача від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а позивач - внести плату за надані послуги у строки та порядку, передбачені договором.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору транспортування послуги з транспортування газу оформлюються відповідачем і позивачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, які направляються оператором газотранспортної системи (далі - оператор/АТ «Київгаз») підприємству до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним для підписання останнім. Позивач протягом двох днів з дати одержання акту надання послуг зобов'язаний повернути відповідачу один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим на його підписання. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється відповідно до даних газотранспортного підприємства (п. 3.3 Договору транспортування).
30.11.2018 між сторонами підписані акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 11-18-1805000134 за листопад 2018р. на загальний обсяг 266 927,441 тис.м.куб. (202 226,007 тис.м.куб., 64 299,484 тис.м.куб. та 401,950 тис.м.куб. відповідно). Позивачем акти підписані з розбіжностями.
Зокрема, у акті від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу магістральними газопроводами становить 202 226,007 тис. м куб., позивач заперечив отримання послуг з транспортування газу у обсязі 531,523 тис.м.куб., а у акті від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу становить 64 299,484 тис.м.куб., позивач заперечив отримання послуг з транспортування газу у обсязі 46,342 тис.м.куб. В цілому за цими двома актами позивач не визнав отримання послуг з транспортування газу у обсязі 577,865 тис. м. куб.
Оскільки за приписами п. 3.3 Договору транспортування до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється відповідно до даних газотранспортного підприємства, оплата позивачем послуг відповідача за транспортування газу у листопад 2018 року здійснена за даними останнього - у обсязі 266 927,441 тис.м.куб. у розмірі 166 647 598,14 грн. Факт оплати сторонами визнається та, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню.
Пунктом п. 4.2 Договору транспортування передбачено, що кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на газорозподільній станції.
Розподіл газу здійснює третя особа - АТ "Київгаз", яке є оператором газорозподільних систем (ГРМ), з яким 30.04.2018 позивач, як споживач, уклав типовий договір розподілу природного газу № 295907 шляхом підписання заяви-приєднання (далі - Договір розподілу). За Договором розподілу третя особа зобов'язалась надати позивачу послуги з розподілу природного газу, а позивач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість.
До обсягу розподіленого газу для позивача у листопаді 2018р. третя особа включила 480,213 тис.м.куб. газу, які були донараховані позивачу як необлікований об'єм природного газу з 01.11.2018 по 05.11.2018.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правомірність дій третьої особи щодо донарахування позивачу необлікованого об'єму природного газу у розмірі 480,213 тис.м.куб. була предметом судового розгляду у справі № 910/4560/19 за позовом КП «Київтеплоенерго» до АТ «Київгаз» про скасування застосованої АТ «Київгаз» оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 577,865 тис.м.куб., включену до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018р. по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 № 295907.
Так, Верховним Судом у справі № 910/4560/19 встановлено (постанова від 01.07.2020), що АТ «Київгаз» здійснило безпідставне донарахування 480,213 тис.м.куб. необлікованого природного газу за період з 01.11.2018 по 05.11.2018. Також Верховний Суд постановив визнати недійсним акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в об'ємі 480,213 тис. м. куб., включеного до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018р. по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 № 295907.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, оскільки кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу позивача до мережі відповідача визначається за даними останнього, які в частині включення 480,213 тис.м.куб. є безпідставними, суд погоджується з доводами позивача про те, що АТ «Укртрансгаз» безпідставно включило до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 11-18-1805000134 за листопад 2018р. послугу з транспортування цього об'єм газу (480,213 тис. м. куб.).
Також Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 зазначив, що 97,652 тис.м.куб. не були відображені у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об'єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС). Питання документального підтвердження вказаного обсягу має вирішуватися при вирішенні питання стягнення заборгованості.
Щодо питання правомірності включення відповідачем до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 11-18-1805000134 за листопад 2018р. послугу з транспортування 97,652 тис.м.куб. газу, то як зазначено вище, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу позивача до мережі відповідача визначається за даними останнього, а за Договором розподілу, який регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи, визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу) (п. 5.2 Договору розподілу).
Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період. На підставі звіту споживача (дистанційних даних) про спожиті об'єми природного газу, визначені комерційними вузлами обліку Оператор ГРМ забезпечує визначення загального об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період (глава 3 розділу ІХ Кодексу ГРС).
Згідно зі звітами витрат природного газу по позивачу у листопаді 2018р. третьою особою розподілено 265933,915 тис.м.куб. (103995,25 тис.м.куб.+161934,378 тис.м.куб.+4,287 тис.м.куб.). Крім того, обсяг виробничо-технічних втрат у цей період склав 13,717 тис. м. куб. Отже, загальний обсяг розподіленого газу по позивачу у листопаді 2018р. третьою особою становить 265947,632 тис.м.куб.
Таким чином, не є підтвердженими надання послуг з транспортування газу за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу магістральними газопроводами становить 202226,007 тис. м куб., та за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу становить 64299,484 тис.м.куб., у сумі 577,859 тис.м.куб. (266525,491 тис.м.куб. (сума об'ємів протранспортованого газу за цими двома актами) - 265947,632 тис. м. куб. (підтверджений об'єм розподіленого газу), що свідчить про неправомірність включення відповідачем до наведених вище двох актів послуг з транспортування 97,646 тис.м.куб. (577,859 тис.м.куб. - 480,213 тис.м.куб.).
Таким чином, позивачем доведено неправомірне включення відповідачем до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134 за листопад 2018р. (202226,007 тис.м.куб. та 64299,484 тис.м.куб.) обсяг газу у розмірі 97,646 тис.м.куб., оскільки дані в цих актах не відповідають даним звітів комерційних вузлів обліку газу про обсяги спожитого природного газу. Доводи позивача щодо неправомірного включення до цих актів послуг з транспортування 0,006 тис.м.куб. газу (97,652 тис.м.куб. - 97,646 тис.м.куб.) не знайшли свого підтвердження.
Загальний обсяг газу, послуги з транспортування якого неправомірно включені відповідачем до актів за листопад 2018р., становить 577,859 тис.м.куб.
Таким чином, розмір надлишкової сплати коштів за актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18- 1805000134 за листопад 2018р. складає 361 138,76 грн., який вираховується таким чином:
577,859 тис. м куб. (безпідставний виставлений обсяг послуги за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134 за листопад 2018 року)х624,96 грн. (вартість транспортування 1000 м куб. природного газу) = 361 138,76 грн. (сума фактично надлишково сплачених коштів).
Встановлення факту сплати за послугу, яка не надана, свідчить про відсутність правових підстав для володіння коштами. Таким чином, виходячи з приписів ст. 1212 ЦК України, вимоги про стягнення надлишково сплачених коштів саме у розмірі 361 138,76 грн. є такими, що підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
Однак, вимоги в частині стягненню 3,75 грн. задоволенню не підлягають.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/4560/19.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13532/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".
4. Справу № 910/13532/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 21.07.2021, у зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці з 01.07.2021, судді Майданевича А.Г. у відпустці з 05.07.2021 по 20.07.2021, включно.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич