вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2021 р. Справа№ 910/15829/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021
у справі № 910/15829/20 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Лайф Буд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар"
про стягнення 301 281,44 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Лайф Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар" з вимогою про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 301 281,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав роботи за договором субпідряду № 14/08-4 від 14.08.2017 на суму 301 281,44 грн., а також не повернув грошові кошти, які були сплачені позивачем в рахунок передплати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 301 281,44 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 519,22 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, долучити до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 4, 5 за травень 2019р. на загальну суму 301 281,44 грн; прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/15839/20; рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник стверджує про те, що позивачем не надано доказів невиконання відповідачем умов договору субпідряду (улаштування покрівлі багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 11-та лінія, 4 (проектний будинок № 2).
На думку скаржника, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що роботи відповідачем зроблені, будинок зданий в експлуатацію; безпідставно не досліджено факт відмови від підписання позивачем актів виконаних робіт на суму 301 281,44 грн, не досліджено підстав відмови від підписання позивачем актів виконаних робіт на суму 301 281,44 грн; суд першої інстанції не обґрунтував той факт, що відповідач вважає, що роботи прийняті, договір виконаний повністю, оскільки позивач у визначений договір строк не підписав надіслані йому акти та не надав мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.
Скаржник зазначає про те, що відповідачем заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи актів приймання виконаних будівельних робіт №№ 4, 5 за травень 2019р. на загальну суму 301 281,44 грн, які позивач відмовився підписати та не надав заперечень та зауважень. Позивачем з моменту укладання договору і до закінчення виконання робіт (до серпня 2019р.) відповідачу не пред'явлено ніяких претензій з приводу виконання робіт відповідно до умов договору.
Також скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які перелічені у апеляційній скарзі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 23.04.2021, зазначив про те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем так і не було надано суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову, в тому числі актів приймання виконаних будівельних робіт №№ 4, 5 за травень 2019р., а у судовому засіданні 15.02.2021 головуючий суддя декілька разів запитував у представника відповідача чи не бажає останній долучити до матеріалів справи відзив або інші докази, які стосуються розгляду справи, однак, представник відповідача обмежився лише усними запереченнями проти задоволення позовних вимог. Позивач вважає, що надані відповідачем докази на підтвердження відправлення позивачу актів приймання виконаних будівельних робіт №№ 4, 5 за травень 2019р., а саме: копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (номер відправлення 0215606038417) та наклейки на поштовому конверті із інформацією про відправлення № 0215606038417) не можуть бути належними та допустимими доказами направлення позивачу наданих актів, крім того, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (номер відправлення 0215606038417) не містить запису про дату вручення такого відправлення та підпису уповноваженої особи про його отримання.
Позивач зазначає про те, що 05.07.2018 поштовим відправленням (належні та допустимі докази відправлення додаються) на адресу відповідача було надіслано претензію щодо невиконання умов договору субпідряду № 14/08-4 від 14.08.2017 та додано акт звірки взаєморозрахунків, проте, відповідач жодним чином не відреагував на цю претензію та не надало жодних пояснень або заперечень щодо викладених вимог та акту звірки взаєморозрахунків. В подальшому 18.09.2018 між позивачем та ТОВ "Укрдахцентр" укладено договір субпідряду № 18/09-8 щодо улаштування покрівлі багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 11-та лінія, 4 та позивач передав будівельний майданчик ТОВ "Укрдахцентр", при цьому з моменту передачі будівельного майданчика іншій субпідрядній організації, працівники вже не допускались на будівельний майданчик проектного будинку № 2 і ними будь-які роботи не виконувались.
Також позивач зазначає, що ним було повністю оплачені виконані ТОВ "Укрдахцентр" роботи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу із протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.03.2021, справу № 910/15829/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/15829/20. Призначено справу № 910/15829/20 до розгляду у судовому засіданні 29.04.2021.
Судове засідання 29.04.2021 не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному.
Після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду призначила справу № 910/15829/20 до розгляду у судовому засіданні 10.06.2021.
У судовому засіданні 10.06.2021 оголошено перерву до 15.06.2021.
Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15829/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 прийнято справу № 910/15829/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/15829/20 розглядалась протягом розумного строку.
Щодо клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 4, 5 за травень 2019р. на загальну суму 301 281,44 грн, викладене у апеляційний скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.
Також слід зазначити, що така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2020 Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі № 910/15829/20, а рішення у даній справі прийнято 15.02.2021, тобто, у відповідача було достатньо часу для надання усіх можливих доказів, які мають значення для справи.
Натомість, скаржником не наведено об'єктивних обставин, які унеможливили подання таких доказів до суду першої інстанції, у зв'язку із чим, підстави для задоволення клопотання скаржника про долучення доказів до матеріалів справи, відсутні.
Посилання позивача на те, що 18.09.2018 між позивачем та ТОВ "Укрдахцентр" укладено договір субпідряду № 18/09-8 щодо улаштування покрівлі багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 11-та лінія, 4, не можуть бути розглянуті у суді апеляційної інстанції, оскільки зазначені докази не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2021 просив рішення Господарського суду міста Києва 15.02.2021 у справі № 910/15829/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, натомість представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/15829/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14.08.2017 між позивачем (генеральний підрядник) та відповідачем (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 14/08-4 (далі - Договір), за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик, відповідно до кошторисної документації виконати та здати у відповідний термін наступні роботи: улаштування покрівлі багатоквартирного житлового будинку, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, прийняти завершені роботи та оплатити їх.
Роботи виконуються субпідрядником за адресою: м. Ірпінь, вул. 11-та лінія, 4 (проектний будинок № 2). Склад та обсяг робіт визначено проектно-кошторисною документацією - додаток 1 до Договору (пункти 1.2. - 1.3. Договору).
Відповідно до пункту 11.4 договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру.
Спір виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідач не виконав роботи за договором на суму 301 281,44 грн, а також не повернув грошові кошти, які були сплачені позивачем в рахунок передплати.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач здійснив перерахування грошових коштів на рахунок відповідача відповідно до наступних платіжних доручень:
- № 264 від 25.10.2017 на суму 100 000,00 грн;
- № 275 від 06.11.2017 на суму 150 000,00 грн;
- № 305 від 04.12.2017 на суму 70 000,00 грн;
- № 309 від 06.12.2017 на суму 100 000,00 грн;
- № 317 від 13.12.2017 на суму 57 000,00 грн;
- № 327 від 15.12.2017 на суму 80 000,00 грн.
Усі перелічені платіжні доручення містять посилання саме на умови договору № 14/08-4 від 14.08.2017. Загальна сума перерахованих позивачем на рахунок відповідача коштів склала 557 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору субпідрядник зобов'язується виконати роботи в строк 45 календарних днів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав роботи за договором лише частково, що підтверджується наступними актами:
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за січень 2019р. на суму 65 601,72 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2019р. на суму 28 056,48 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за січень 2019р. на суму 5 480,32 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 за серпень 2019р. на суму 54 453,58 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 за серпень 2019р. на суму 50 587,00 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 за серпень 2019р. на суму 6 271,57 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 7 за серпень 2019р. на суму 45 267,89 грн.
Таким чином, загальна вартість виконаних відповідачем та прийнятих позивачем робіт за договором склала 255 718,56 грн.
Натомість у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт за договором на суму 301 281,44 грн.
Стаття 631 ЦК України визначає строком договору час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що у випадку якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Пунктом 15.2.1 договору визначено, що розірвання договору відбувається у випадку, якщо субпідрядник порушив строк виконання робіт більш, ніж на 20 робочих днів.
Таким чином, позивачу (замовнику) як законом, так і умовами договору надано право відмовитись в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Одностороння відмова від договору тягне за собою припинення зобов'язань його сторін.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією (надіслана рекомендованою кореспонденцією з поштовим ідентифікатором № 0820600065537, що підтверджується квитанцією та описом вкладення у цінний лист) на повернення перерахованих грошових коштів в загальній сумі 301 281,44 грн, посилаючись на ті обставини, що виконавець не виконав роботи, які мав виконати за умовами Договору. Також позивачем зазначено про розірвання договору у зв'язку з систематичним порушенням умов договору відповідачем.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Приписами статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом ч. 2 ст. 570 ЦК України авансом є певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредиторові в рахунок майбутніх платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Зважаючи на наведені вимоги законодавства, у зв'язку з надсиланням позивачем на адресу відповідача претензії про повернення суми передплати (яка за своєю суттю є реалізацію права, передбаченого частиною 2 статті 849 ЦК України), кошти в розмірі 301 281,44 грн на момент вирішення даного спору утримані відповідачем без достатньої правової підстави.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 301 281,44 грн, сплачених за роботи, які фактично виконані не були, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, що до спірних правовідносин має бути застосована позовна давність в один рік, оскільки спір у даній справі не стосується неналежної якості виконаних підрядних робіт, а стосується виключно повернення суми попередньої оплати за роботи, які взагалі не були виконані, у зв'язку із чим, застосовується загальна позовна давність строк якої складає 3 роки, тому заява про застосування позовної давності є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Акти №№ 4, 5 за травень 2019р. підписані відповідачем та не містять підпису позивача, також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, оскільки з наданих відповідачем доказів поштових відправлень неможливо встановити, які саме документи були направлені позивачеві, враховуючи те, що належним та допустимим доказом відправлення конкретно визначених документів є опис вкладення у цінний лист із зазначеним переліком таких документів.
Натомість у матеріалах справи наявна претензія № 53 від 27.09.2019 щодо порушення умов договору субпідряду № 14/08-4 від 14.08.2017, до якої додано акт звірки взаєморозрахунків за договором субпідряду, однак, відповіді на зазначену претензію відповідачем не надано.
Крім того, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в свою чергу, не надані, докази звернення до позивача з приводу відмови позивача від підписання вказаних актів.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/15829/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/15829/20 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/15829/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/15829/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СПГ Водар".
4. Справу № 910/15829/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 21.07.2021, у зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці з 01.07.2021, судді Майданевича А.Г. у відпустці з 05.07.2021 по 20.07.2021, включно.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич