20 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/1321/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Лубнифарм"
на рішення господарського суду Житомирської області від 11.03.2021
та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021
у справі № 906/1321/20
за позовом акціонерного товариства "Лубнифарм"
до фізичної особи-підприємця Самойлюка Дмитра Юрійовича
про стягнення 93 730,00 грн,
Акціонерне товариство "Лубнифарм" (далі - АТ "Лубнифарм") 25.06.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.03.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 906/1321/20 повністю, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ "Лубнифарм", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі № 906/1321/20 є стягнення у сумі 93 730,00 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
У поданій касаційній скарзі, обґрунтовуючи наявність підстави для відкриття касаційного провадження передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме питання стягнення авансу без розірвання договору та припинення договору через закінчення строку дії; також посилається на обставини цієї справи.
Розглянувши наведені підстави, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки незгода з судовими рішеннями суду не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, а настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених господарськими судами, однак Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
Скаржник, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, не наводить обґрунтованих доводів на підтвердження того, що саме ця справа містить виключну правову проблему у спірних правовідносинах, яка б свідчила про те, що судами сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною у справі та до переоцінки доказів, які були досліджені господарськими судами. Такі доводи, не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження зі справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини першої статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
З огляду на викладене, враховуючи, що скаржником не наведено обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Лубнифарм" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.03.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 906/1321/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Лубнифарм" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.03.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 906/1321/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко