29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"20" липня 2021 р. Справа № 924/722/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали заяви від 19.07.2021р. про забезпечення позову
за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький
до споживчого товариства "Домашній хліб", м. Красилів Хмельницької області
про визнання недійсним рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" від 16.06.2021р., оформленого протоколом загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" від 16.06.2021р.
19.07.2021р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до споживчого товариства "Домашній хліб" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" від 16.06.2021р., оформленого протоколом загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" від 16.06.2021р., яким ОСОБА_1 виключено із членів споживчого товариства "Домашній хліб".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021р. вказану позовну заяву передано для розгляду судді Димбовському В.В.
Також 19.07.2021р. ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій ОСОБА_1 (заявник) просить суд забезпечити позов шляхом: заборони відповідачу загальними зборами членів споживчого товариства чи в інший передбачений Статутом та/або чинним законодавством спосіб вносити до Статуту споживчого товариства "Домашній хліб" зміни стосовно складу членів товариства внаслідок виключення ОСОБА_1 зі споживчого товариства "Домашній хліб"; заборони будь-яким особам, які здійснюють повноваження державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни стосовно складу учасників (членів) споживчого товариства "Домашній хліб" внаслідок виключення ОСОБА_1 зі споживчого товариства "Домашній хліб".
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених його прав як позивача, за захистом яких звернувся до суду. Подальші дії відповідача (внесення змін до Статуту товариства та реєстрація таких змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) на підставі незаконного рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" про виключення заявника із членів товариства ускладнять та можуть унеможливити захист його прав, як члена споживчого товариства "Домашній хліб".
На думку заявника, позов до споживчого товариства "Домашній хліб" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів споживчого товариства необхідно забезпечити саме шляхом заборони відповідачу вносити до Статуту товариства зміни стосовно складу членів товариства внаслідок виключення його з товариства. Крім того, позов необхідно забезпечити також забороною будь-яким особам, які здійснюють повноваження державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни стосовно складу учасників (членів) споживчого товариства "Домашній хліб" внаслідок виключення із членів споживчого товариства "Домашній хліб".
Також заявник наголосив, що вищезазначене рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" не відповідає встановленим Статутом товариства та чинним законодавством вимогам та прийняте без жодних на те фактичних та правових підстав і порушує права заявника, як члена споживчого товариства. Заявник вважає, що порушено його право брати участь у господарській діяльності споживчого товариства та в управлінні ним. У повідомленні про проведення загальних зборів 16.06.2021р. не було конкретизовано місце їх проведення, хоча повідомлення про проведення загальних зборів учасників повинно містити дані про місце проведення загальних зборів і забезпечувати усім учасникам реальну можливість знайти відповідне місце проведення загальних зборів, куди мають прибути учасники з метою реалізації ними свого права на участь у таких зборах.
На думку заявника, порушене його право знати, у зв'язку з чим його має бути виключено з членів споживчого товариства. Незважаючи на неприбуття ОСОБА_1 на загальні збори членів споживчого товариства "Домашній хліб" у зв'язку з хворобою, загальні збори були проведені, як видно зі змісту листа вих. № 133 від 17.06.2021р. за підписом Голови товариства. На них прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 із членів споживчого товариства.
Як зазначає заявник, рішення про його виключення із членів споживчого товариства "Домашній хліб" прийняте без будь-яких підстав, передбачених пунктом 15 розділу II Статуту товариства. Вважає, що підставою виключення із членів товариства ОСОБА_1 формально є невиконання ним рішень загальних зборів членів товариства та/або нез'явлення на загальні збори членів споживчого товариства "Домашній хліб" тричі поспіль (мова йде про загальні збори членів товариства від 03.03.2021р., 05.03.2021р., 10.03.2021р.), проте такі факти не мали місця, про що описано вище. Інші причини, на думку заявника, для прийняття загальними зборами членів споживчого товариства "Домашній хліб" рішення про виключення ОСОБА_1 із членів товариства об'єктивно відсутні. Наголошує, що відповідач відмовляється надати відомості про причини виключення ОСОБА_1 із членів товариства.
Заявник звернув увагу суду на те, що рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" про його виключення із членів споживчого товариства порушує права як члена товариства на участь в управлінні споживчим товариством, а також створює формальні підстави для позбавлення частки у статутному капіталі відповідача та відчуження частки ОСОБА_1 на користь інших осіб. Відповідно, внесення змін до Статуту товариства також стосуватимуться прав ОСОБА_1 , адже при зміні у складі членів споживчого товариства необхідно вносити зміни до Статуту та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд, розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, враховує таке.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, судом приймається до уваги, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020р. по справі №923/826/19.
Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018р. по справі №910/1040/18, від 07.09.2020р. у справі №904/1766/20, від 26.08.2020р. у справі №907/73/19, від 24.06.2020р. у справі №902/1051/19.
Беручи до уваги наведену позицію та те, що, як убачається зі змісту позову, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру (визнання недійсним рішення загальних зборів членів споживчого товариства), суд вважає, що в даному випадку мають застосовуватися та досліджуватися такі підстави вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, так і достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити суду виконання рішення суду.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з вищенаведеного, достатньо обґрунтованим для забезпечення як позовних вимог майнового характеру, так і позовних вимог немайнового характеру є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Тобто сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та з цією метою і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, подати докази наявності відповідних обставин.
Як вже зазначалось, в обґрунтування заяви заявник зазначав, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених його прав як позивача, за захистом яких звернувся до суду. Подальші дії відповідача (внесення змін до Статуту товариства та реєстрація таких змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) на підставі незаконного рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" про виключення заявника із членів товариства ускладнять та можуть унеможливити захист його прав, як члена споживчого товариства "Домашній хліб".
Однак, заявник не навів обґрунтування, з яким пов'язує загрозу унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав заявника як позивача.
Тобто, заявником не надано обґрунтування, з якого вбачалося б достатньо обґрунтоване припущення про те, що відповідач в подальшому планує вчиняти дії на підставі рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" від 16.06.2021р. та які б ускладнили чи унеможливили захист його прав.
Відповідно, такі висновки заявника не можуть бути прийняті судом до уваги, як такі, що слідують з припущень заявника та не підтверджені будь-якими доказами.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником не зазначено та не надано будь-яких доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язані заходи забезпечення позову.
Суд зазначає, що заборона вчинення дій є крайнім заходом для забезпечення позову, і застосовується судом лише у випадках, коли існує реальна загроза неможливості поновлення порушених або оспорених прав заявника.
Як вже зазначалось, заявник просить заборонити відповідачу вносити до Статуту зміни стосовно складу членів товариства, а також заборони будь-яким особам, які здійснюють повноваження державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни стосовно складу учасників (членів) СТ "Домашній хліб" внаслідок виключення ОСОБА_1 зі СТ "Домашній хліб".
Однак, заявником не надано доказів у підтвердження вчинення дій СТ "Домашній хліб", які би свідчили про існування реального наміру СТ "Домашній хліб" вносити до Статуту зміни, а також вчиняти будь-які реєстраційні дії.
Наявність у відповідача такої можливості самої по собі, а також припущення заявника (позивача) про намір відповідача вчинити певні дії з огляду на наявність спору між сторонами, проте без надання будь-яких доказів реальності відповідних намірів в обґрунтування такого припущення, не може слугувати достатньою підставою на вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Тобто забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.
Додані до заяви документи не містять доказів, які б свідчили про намір СТ "Домашній хліб" вчиняти наведені у заяві дії.
Потенційна можливість вчинення відповідачем певних дій, без надання відповідних доказів не може свідчити про наявність обставин, які можуть ускладнити захист прав заявника чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав та інтересів позивача в контексті вимоги.
Так, у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно ймовірності дій, які ускладнять захист його прав по цій справі у разі задоволення позову.
Також, питання правомірності або неправомірності прийняття рішення загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" від 16.06.2021р., оформленого протоколом загальних зборів членів споживчого товариства "Домашній хліб" від 16.06.2021р., може бути предметом дослідження позову заявника, однак, не може бути самостійною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Самі лише припущення заявника не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
При цьому, як вже зазначалось, заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018р. по справі №916/10/18.
Беручи до уваги вищенаведені обставини та відсутність доказів на підтвердження припущень заявника, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову можливе порушення або безпідставне обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів відповідача (споживчого товариства "Домашній хліб").
При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, за результатами розгляду заяви про забезпечення позову суд зазначає, що наведені заявником доводи не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків про наявність безумовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, позаяк подана заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому захисту прав та інтересів заявника та не містить належного обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів і посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття таких заходів, у зв'язку із чим заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову не досліджується обґрунтованість позову, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.07.2021р. про забезпечення позову відмовити.
Ухвала підписана 20.07.2021р., набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруков. 2 прим. (рек. з пов. про вруч.):
1 - до справи;
2 - заявнику (29021, м. Хмельницький, вул. Кринична, 8).