Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1760/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп", м. Черкаси
до Приватного підприємства "Кристал", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 590040,87 грн.
за участю представників:
не з'явились.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп", м. Черкаси, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Кристал", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № ТЕР-000220 від 12.05.2020 в розмірі 590040,87 грн., з яких: 486224,57 грн. - основна заборгованість; 44973,82 грн. - пеня; 11243,45 грн. - 3% річних; 47599,03 грн. - інфляційні втрати. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на надання правничої допомоги.
Ухвалою господарського суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі № 922/1760/21 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.06.2021 о 10:45 год.
Ухвалою господарського суду від 17.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1760/21 до судового розгляду по суті на 14.07.2021 о 10:30 год.
У судове засідання 14.07.2021 представник позивача не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Террагрейн Груп", м. Черкаси (вх. № 16242).
Представник відповідача у судове засідання 14.07.2021 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позов суду не надав, заборгованість не спростував.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судова кореспонденція по справі адресована відповідачу була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду у зв'язку з тим, що відповідач за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відсутній.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані до справи докази, суд встановив наступне.
12.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Террагрейн Груп», (постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Кристал» (відповідач, покупець) укладено договір поставки №ТЕР-000220, у відповідності до пунктів 1.1-1.4 якого, постачальник на протязі терміну дії договору зобов'язувався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався здійснювати його своєчасну сплату на умовах, передбачених договором.
Згідно додатку №2 від 01.07.2020 (специфікація) до договору поставки №ТЕР-000220 від 12.05.2020, сторони домовились в термін до 31.07.2020 здійснити поставку покупцю товару - карбамідно-аміачної суміші-32 в кількості 100 тон на загальну суму 590040,00 грн.
П. 1.5 даного додатку (специфікації) до договору поставки було встановлено, що покупець зобов'язується оплатити 100% вартості товару відповідно до рахунка-фактури постачальника не пізніше 14 робочих днів з дати підписання цієї специфікації.
Для проведення оплати товару, що підлягав поставці, ТОВ «Террагрейн Груп» виписало ПП «Кристал» рахунок №ТЕР-000524 від 01.07.2020 на загальну суму 590040,00 грн.
На виконання договірних зобов'язань, ТОВ «Террагрейн Груп» в 2020 році, у відповідності до товарно-транспортних (ТТН) та видаткових накладних поставило ПП «Кристал» товар, на загальну суму 554224,57 грн.:
- 02.07.2020 - ТТН № 02072020-1, в кількості 24,8т;
- 02.07.2020 - видаткова накладна №ТЕР00000893, 24,8т на суму 146329,92 грн.;
- 03.07.2020 - ТТН №03072020-4, в кількості 25,03т;
- 03.07.2020 - видаткова накладна №ТЕР00000903, 25,03т на суму 147687,01грн.;
- 04.07.2020 - ТТН №ТЕР00000905-1, в кількості 19,12т;
- 04.07.2020 - видаткова накладна №ТЕР00000905, 19,12т на суму 112815,65 грн.;
- 06.07.2020 - ТТН № 06072020-1, в кількості 24,98т;
- 06.07.2020 - видаткова накладна №ТЕР00000914, 24,98т на суму 147391,99 грн.
Проте, в порушення договірних зобов'язань, ПП «Кристал» лише частково здійснило оплату товару в сумі 68000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 01.07.2020.
Таким чином, залишок простроченої заборгованості відповідача з оплати за поставлений товар за договором від 12.05.2020, яка рахується з 14.07.2020, становить 486224,57 грн.
16.03.2021 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, в якій позивач вимагав у строк, що не перевищує 5 днів з дня отримання претензії оплатити суму основного боргу.
Натомість, направлена на адресу відповідача вимога залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором від 12.05.2020, яка становить: 486224,57 грн. - сума несплаченої заборгованості, 44973,82 грн. - пеня, 11243,45 грн. - 3% річних, 47599,03 грн. - сума інфляційних витрат.
На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, відповідно до наданих до матеріалів справи накладних, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 554224,57 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 12.05.2020, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі. Відповідно до платіжного доручення від 01.07.2020, відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 68000,00 грн., та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 486224,57 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки від 12.05.2020.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 12.05.2020 в сумі 486224,57 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми основної заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як передбачено п. 4.5. договору поставки, за порушення строку виконання зобов'язань по сплаті за прийнятий товар, покупець несе відповідальність перед постачальником відповідно до цього договору та чинного законодавства України у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період по дату повного погашення заборгованості. Постачальник, крім нарахування пені за даним пунктом, має право нарахувати на суму заборгованості та вимагати від покупця сплати 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 12.05.2020, позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 14.07.2020 по 22.04.2021 та яка складає 44973,82 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем даний розрахунок здійснено за 282 дні, що суперечить нормам ч. 6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, судом, у відповідності до вищезазначених норм права, здійснено власний розрахунок суми пені, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягнення пеня в розмірі 29573,08 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені, суд відмовляє, як в безпідставно заявленій.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 11243,45 грн., нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Щодо нарахованої до стягнення суми інфляційних втрат в сумі 47599,03 грн., суд виходить з наступного.
Так, позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 47599,03 грн., за період з 14.07.2020 по 22.04.2021. Проте, при розрахунку даної суми, позивачем не включено до відповідного розрахунку період липень-серпень 2020 року, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як зазначав Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19, на яку, дорече, посилається позивач у позові, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, судом здійснено власний розрахунок суми інфляційних втрат, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 38119,96 грн. В іншій частині заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд відмовляє, як в безпідставно заявленій.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп", м. Черкаси, підлягають частковому задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 59000,00 грн.
Згідно ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи та поданих доказів вбачається, що 22.04.2021 між ТОВ "Террагрейн Груп" (замовник) та адвокатами Макаренком Іваном Яковичем і Грициком Андрієм Вікторовичем (виконавці) укладено угоду про надання правничої допомоги № 1. відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов'язання надати йому правничу допомогу з приводу представництва та захисту його прав і законних інтересів у справі щодо стягнення з ПП "Кристал", заборгованості та штрафних санкцій в сумі 590040,87 грн. За взаємною згодою сторін, сторонами у справі визначено оплату в розмірі 10% від предмету спору, що складає 59000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При розгляді вимог щодо відшкодування правничої допомоги та визначенні суми витрат на послуги адвоката, яка підлягає відшкодуванню, суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18.
Отже, суд враховує, що підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченим (або належним до сплати) замовником спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження судової справи.
Натомість, враховуючи приписи вищенаведених статей чинного законодавства, представником позивача не надано до суду акту про виконання умов договору від 22.04.2021, який би містив деталізацію виконаних робіт, визначення часу (робочих годин), витрачених на судовий супровід справи №922/1760/21.
Відповідно до ст. ст. 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вище встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що адвокатом не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи № 922/1760/21 та невідворотності їх понесення.
Таким чином, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в сумі 59000,00 грн., в зв'язку із їх необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Кристал" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, код ЄДРПОУ 32086089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" (18029, м. Черкаси, вул. Одеська, 11/3, код ЄДРПОУ 38843527) заборгованість за поставлений товар в розмірі 486224,57 грн., пеню в розмірі 29573,08 грн., 3% річних в розмірі 11243,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 38119,96 грн., судовий збір в розмірі 8477,41 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" (18029, м. Черкаси, вул. Одеська, 11/3, код ЄДРПОУ 38843527);
Відповідач - Приватне підприємство "Кристал" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, код ЄДРПОУ 32086089).
Повне рішення складено 20.07.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/1760/21