Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1768/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області, м.Куп'янськ в інтересах держави, в особі Куп'янської міської ради Харківської області, м.Куп'янськ 3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Куп'янська гімназія №1 Куп'янської міської ради Харківської області, м.Куп'янськ
до 1.Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області, м.Куп'янськ , 2.Фізичної особи-підприємця Тур Наталії Іванівни, м.Куп'янськ
про визнання недійсними договору та звільнення приміщення
за участю представників:
прокурора: Ковальова І.І., (посв. 057340);
позивача: не з'явився;
1-го відповідача: Хітріна К.В.,за дов. №01-36 від 07.06.2021;
2-го відповідача: Жерновніков С.О., адвокат;
3-ої особи: Пустоварова Ю.Ю. (наказ №127/ос від 07.07.2021)
Керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Куп'янської міської ради Харківської області звернувся до суду з позовною заявою до Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області, фізичної особи-підприємця Тур Наталії Іванівни, в якій просить суд:
- Визнати недійсним договір №45 оренди нежитлового приміщення від 01.11.2009, укладений між відділом освіти Куп'янської міської ради Харківської області та ФОП Тур Н.І., загальною площею 300,9 м2, вартістю 205 070,00 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
-Зобов'язати фізичну особу-підприємця Тур Наталію Іванівну звільнити нежитлове приміщення загальною площею 300,9 м2, вартістю 205 070,00 грн, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання акту прийому-передачі.
Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оспорюваний Договір оренди укладено з порушенням вимог ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" та п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, що є підставою для його визнання недісним та повернення орендованих нежитлових приміщень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1768/21. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.06.2021 о 10:30. Також, цією ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Куп'янську гімназію №1 Куп'янської міської ради Харківської області.
09.06.2021 від першого відповідача (Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області) надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх..№13493).
Також, 09.06.2021 від першого відповідача (Відділу освіти Куп'янської міської ради Харківської області) до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх..№13535), в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити прокурору у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що ФОП Тур Н.І. відповідно до умов договору брала участь у загальних витратах на будівлю, зокрема, виконувала поточний ремонт орендованого нежитлового приміщення та його покрівлі. Здійснені ФОП Тур Н.І. ремонтні роботи фактично попередили подальше руйнування та пошкодження будівлі майстерні гімназії №1.Вказує, що зазначену будівлю, гімназія №1 Куп'янської міської ради Харківської області не використовує та не планує використовувати за освітніми цілями. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, та громадських формувань, у ФОП Тур Н.І. передбачені й інші види діяльності. Вважає, що в діях відповідачів відсутні порушення інтересів держави, оскільки орендована будівля майстерні Куп'янської гімназії №1 Куп'янської міської ради жодним чином не перешкоджає функціонуванню закладу освіти та освітньому процесу, який відбувається в адміністративній будівлі Куп'янської гімназії №1.
Третя особа 09.06.2021 надала відзив на позовну заяву (вх.13537) , який за своїм змістом є тотожнім з відзивом першого відповідача.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2021 на підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 07.07.2021 о 12:00.
24.06.2021 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив першого відповідача та третьої особи (вх.№1481).
01.07.2021 від другого відповідача (ФОП Тур Н.І.) надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про поважність пропуску строку на його подання (вх.№15334), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірний договір оренди №45 від 01.11.2009 не може бути визнаний недійсний, оскільки його укладенню передувало рішення КМР №1012-V від 06.02.2009 року, яке на час розгляду цієї справи є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавалось. При цьому, другим відповідачем, також, надана заява про застосування строків позовної давності.
06.07.2021 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив другого відповідача(вх.№15731), в якій наголошує на недоведеність відповідачем обставин використання ним нежитлового приміщення за освітніми цілями. Вказує, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, доки існує саме правопорушення.
Протокольною ухвалою від 07.07.2021, на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено другому відповідачу (ФОП Тур Н.І) строк подачі відзиву на позов (вх.№15334) та вказаний відзив був долучений до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1768/21 до судового розгляду по суті на 14.07.2021 о 12:00.
Прокурор у судовому засіданні 14.07.2021 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання (вх.№4437 від 14.07.2021), в якому просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
Представники відповідачів у судовому засіданні 14.07.2021 проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у наданих раніше до суду відзивах на позовну заяву, просили суд в його задоволенні відмовити повністю.
Представник третьої особи у судовому засіданні 14.07.2021 проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№13493), суд зазначає наступне.
В обґрунтування своєї заяви перший відповідач посилається на те, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Відповідач вважає, що звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави, прокуратурою не обґрунтовано та не доведено, що Куп'янська міська рада Харківської області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави стосовно законності використання приміщень закладів освіти. Крім того, відповідач зазначає, що прокуратурою не дотримано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду. Враховуючи вказане, відповідач вважає, що прокуратурою не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді в особі органу, уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах, а отже є підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Нормами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.
Звертаючись до суду з даним позовом, Керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області зазначає, що міськи ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Майнові операції. Які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Відповідно до ст..5 Закону України «Про освіту» державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в галузі освіти.
Державний нагляд (контроль) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою.
Засновником гімназії №1 Куп'янської міської ради Харківської області є Куп'янська міська рада, яка відповідно до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Необхідність захисту інтересів держави прокурором обґрунтовано тим, що внаслідок порушень вимог ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» та п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, допущених під час передачі в оренду комунального майна, приміщення закладу освіти було передано у користування фізичній особі-підприємцю, діяльність якої жодним чином не пов'язана з навчальним процесом.
Також, зі змісту позову вбачається, що прокурор обґрунтував своє право на звернення до суду з цим позовом тим, що після повідомлення Куп'янською окружною прокуратурою листом №60-42 вих-21 від 17.03.2021 Куп'янську міську раду про те, що зміст правочину, вчиненого відділом освіти та ФОП Тур Н.І. , суперечить вимогам ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» та п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 до цього часу не було вжито жодних заходів з боку уповноваженого органу щодо захисту в судовому порядку інтересів держави.
Таким чином, прокурором у позові наголошено про те, що останнім у спірних правовідносинах у повному обсязі виконано процесуальний обов'язок, передбачений ст. 53 ГПК України та положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах та відсутності підстав для залишення позову без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Рішенням сесії Куп'янської міської ради №1012-V від 06.02.2009 року надано ФОП Тур Н.І. в оренду нежитлову будівлю майстерні гімназії №1, що знаходяться по вул. Харківській, 26, м. Куп'янськ, Харківської області.
Пунктом 2 цього рішення доручено відділу освіти Куп'янської міської ради укласти договір оренди вищевказаного об'єкту, згідно з Положенням «Про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Куп'янська», затвердженого рішенням №285-У-ХІ сесії Куп'янської міської ради від 07.03.2007 року.
У подальшому, на виконання вищевказаного рішення 01.11.2009 між відділом освіти в особі начальника Пащенко Наталії Степанівни та фізичною особою-підприємцем Тур Наталією Іванівною було укладено договорі оренди №45,зі строком дії до 31.10.2010.
Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є нежитлове приміщення (будівля) - об'єкт оренди, право оренди якого отримано орендарем на підставі рішення Куп'янської міської ради №1012-V від 06.02.2009. Вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням (будівлею) настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного приміщення.
01.11.2009 між сторонами договору було складено та підписано акт прийому-передачі майна в оренду, що підтверджує фактичну передачу ФОП Тур Н.І. приміщення у строкове платне користування.
Відповідно до п.8.1 Договору строк його дії встановлено з 01.11.2009р. до 31.10.2010р.
Додатковою угоди №1 від 01.11.2010 сторонами було продовжено строк дії договору до 31.10.2012.
Додатковою угодою №3 сторонами продовжено строк дії договору до 30.09.2015.
16.09.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду №5, згідно з якою п.п.1.2 п. 1 Договору викладено в новій редакції, а саме: Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення комунальної власності територіальної громади м.Куп'янськ, площею 300,9 м.кв., розміщене за адресою: м.Куп'янськ, вул. Харківська, 26, Куп'янська гімназія №1 Куп'янської міської ради Харківської області, що перебуває на балансі відділу освіти Куп'янської міської ради, вартість якого визначена зі звітом про оцінку/актом оцінки на 16 вересня 2015 і становить за незалежною оцінкою 178 660,00 грн.
Додатковою угодою №6 сторонами було продовжено строк дії договору до 31.08.2018.
Додатковою угодою №10 сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди до 31.07.2021.
Відповідно до свідоцтва на право власності від 30.01.2002 єдиний цілісний комплекс будівель та споруд гімназії №1 належить Куп'янській міській раді.
Відповідно до рішення Куп'янської міської ради №1095-УІ від 09.08.2013 будівлі гімназії №1, розташовані за адресою: Харківська область, м.Куп'янськ, вул. Харківська, 26, закріплені на праві оперативного управління за відділом освіти Куп'янської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор просить визнати зазначений вище договір оренди недійсним, наполягаючи, що його укладено в порушення вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частина 1 ст.203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Статтею 61 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
При цьому, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Таким чином, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти .
Аналогічний висновок про застосування норм права викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).
Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.
Частиною 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Отже, приписи ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» мають імперативний характер та прямо встановлюють заборону на використання об'єктів освіти не за призначенням. Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП Тур Н.І. є виробництво іншого верхнього одягу й аксесуарів, оптова торгівля одягом і взуттям, виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.13, 14.19, 14.12), що не пов'язано із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Разом із цим, п.4.1, п.4.2 Договору визначено, що орендар має право самостійно використовувати орендоване майно для здійснення господарської діяльності в межах, визначених статутом створеного ним підприємства, чинним законодавством України та цим Договором.
Таким чином, як свідчить спірний договір, передана на його підставі частина приміщення навчального закладу, використовується не за освітніми цілями, що не узгоджується із метою функціонування навчального закладу, а від так і суперечить, в порушення ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 призначенню відповідного приміщення.
При цьому суд зазначає,що невикористання навчальним закладом спірного приміщення не є підставою для визнання правомірними договорів указаної категорії про передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.
З огляду на те, що сторонами саме при укладенні договору оренди нерухомого майна не було дотримано вимог, встановлених ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 позовні вимоги в частині визнання його недійсним є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України , у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згдіно із ч.2 ст.795 ЦК України поверненя наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
За таких обставин, зважаючи що позовні вимоги в частині зобовязання фізичну особу-підприємця Тур Наталію Іванівну звільнити нежитлове приміщення шляхом підписання акту прийому-передачі є похідними від позовних вимог про визнання недійсним договору №45 оренди нежитлового приміщення від 01.11.2009, відповідні вимоги також підлягають задоволенню.
Таким чином, на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Водночас, як вже було зазначено, другим відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. (Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №904/10591/17).
При цьому слід зазначити, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами. (Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19).
Як вбачається з матеріалів справи, Договір №45 оренди нежитлового приміщення (будівлі) було укладено між відділом освіти в особі начальника Пащенко Наталії Степанівни та фізичною особою-підприємцем Тур Наталією Іванівною 01.11.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що укладання спірного договору оренди від 01.11.2009 було погоджено Куп'янською міською радою на підставі рішення №1012-V від 06.02.2009.
Таким чином, для Куп'янської міської ради Харківської області перебіг строку позовної давності почався з 02.11.2009 р. та сплив 02.11.2012 р.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності пропущен саме позивачем по цій справі, а не прокурором. Доказів наявності поважних причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з підстав, пропуску позивачем строку позовної давності.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за прокуратурою, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "21" липня 2021 р.
Суддя С.Ч. Жельне