14 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/341/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", м. Тернопіль, вул. Київська, буд. 3а, 46016
про стягнення 2 257 471,85 грн.
За участю представників сторін
Позивача: Адвокат Єгоров В.С.,довіреність №14-14 від 15.01.2021
Відповідача: не з'явився
Встановив:
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” про стягнення 2 257 471,85 грн, з яких: 1 992 616,62 грн - основний борг, 31 460,17 грн - пеня, 68 847,46 грн - три проценти річних, 164 547,60 грн - інфляційні втрати.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу за № 6159/1920-БО-30 від 27.09.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 31.05.2021, головуючим суддею для розгляду справи № 921/341/21 визначено суддю Чопко Ю.О.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2021 справу №921/341/21 прийнято до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 30.06.2021 на 10:00 год, яке відкладено на 14.07.2021 о 10:00 год.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норму такого ж змісту викладено і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:
27.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (далі Споживач) укладено договір №6159/1920-БО-30 постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах Договору (п.1.1. Договору).
Згідно з п.п.1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Постачальник передає споживачу у жовтня 2019 - квітні 2020 замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 3768,0 тис. куб.м.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу (п.3.8. Договору).
Відповідно до п.3.11 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді.
Р. р. 4, 6 Договору сторони погодили ціну природного газу, встановили порядок та умови проведення розрахунків. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числі (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в часині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в часині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
З метою узгодження вартості газу, між сторонами у справі було укладено Додаткові угоди: №1 від 24.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 27.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №8 від 23.04.2020.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п.1 ст.193 ГК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами з ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину позивач за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14 910 202 грн 57 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:
- газ спожитий у жовтні 2019 оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2019 на суму 424 089,79 грн;
- газ спожитий у листопаді 2019 року оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2019 на суму 2 878 873,24 грн;
- газ спожитий у грудні 2019 року оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2019 на суму 3 136 615,94 грн;
- газ спожитий у січні 2020 року оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2020 на суму 3 850 060,22 грн;
- газ спожитий у лютому 2020 року оформлений актами приймання-передачі від 29.02.2020 на суму 2 792 721,54 грн;
- газ спожитий у березні 2020 року оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2019 на суму 1 636 004,21 грн;
- газ спожитий у квітні 2020 року оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2019 на суму 191 837,63 грн.
Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 5.1) сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числі (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Однак, як стверджує позивач та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого протягом жовтня 2019 року - квітня 2020 року (включно) природного газу виконував неналежним чином. Зокрема, вартість природного газу оплатив частково, і станом на час звернення з позовом заборгованість складає 1 992 616,62 грн, яка підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена та неоспорена відповідачем.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 68 847 грн 46 коп. за період з 26.11.2019 по 31.03.2021 та інфляційні в сумі 164 547 грн 60 коп за період з 26.03.2020 по 31.03.2021.
З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №6159/1920-БО-30 від 27.09.2019 природного газу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 68 847,46 грн 3% річних і 164 547,60 грн інфляційних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Згідно ст.ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст.551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості отриманого природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 31 460 грн 17 коп. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 26.11.2019 по 13.03.2021.
З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №6159/1920-БО-30 від 27.09.2019 природного газу, суд прийшов до висновку, що нарахування 31 460 грн 17 коп. є правомірним.
Ст.83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір, згідно ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 74, 81, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", м.Терноіль, вул. Київська, буд. 3а (код 0352269309) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) - 1 992 616 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто дві тисячі шістсот шістнадцять) грн 62 коп. боргу, 31 460 (тридцять одну тисячу чотириста шістдесят) грн 17 коп. пені, 69 847 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн 46 коп. три відсотки річних, 164 547 (сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот сорок сім) грн 60 коп. інфляційних втрат і 33 862 (тридцять три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 08 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2021 року.
Суддя Ю.О. Чопко