15 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/199/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
за участі секретаря судового засідання Десятник О.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІС-АГРОЗАХІД”, вул. Підлісна, буд. 27, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область
до відповідача: Фермерського господарства “ОБЕРІГ БОГДАНА”, вул. Грушевського, буд. 149-А, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОБЕРІГ ДОБРА” (02095, вул. Княжий затон, будинок 16В, м. Київ
про стягнення 16 568,67 грн. 3% річних, 45 335,90 грн. пені, 25 304,60 грн. інфляційних втрат.
За участю представників:
позивача: адвокат Гарагуц Іван Федорович;
позивача: юрисконсульт Зарішняк Ольга Іванівна, довіреність №17/06/2020-1 від 17.06.2020р.
відповідача: Сідий Сергій Валентинович, ордер №009421 серії ТР від 27.05.2021
В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Ухвалою суду від 12.04.2021р. позовну заяву №б/н від 31.03.2021р. (вх. №230 від 05.04.2021р.) залишено без руху.
Ухвалою від 30.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання на 28.05.2021р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОБЕРІГ ДОБРА”, зобов'язано позивача надати суду докази надсилання на адресу третьої особи копії позовної заяви із доданими до неї документами листом з описом вкладення. Сторони повідомлені про дату та час розгляду справи, ухвала направлена на адресу третьої особи, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Ухвалою суду від 28.05.2021р. оголошено перерву до 25.06.2021р., яку занесено в протокол судового засідання. Представники позивача та відповідача, які були присутні у судовому засіданні, повідомлені під розписку про дату та час наступного судового засідання, а ухвала направлена на адресу третьої особи, повернулася на адресу суду з відміткою “не розшукано”.
Відповідач подав відзив на позовну заяву №б/н від 08.06.2021р. (вх. №4984 від 14.06.2021р.) з доказами направлення 10.06.2021р. позивачу.
Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву №б/н від 23.06.2021р. (вх. №5318 від 23.06.2021р.) з доказами направлення 23.06.2021р. відповідачу та третій особі.
У судовому засіданні 25.06.2021р., враховуючи закінчення строку розгляду справи у спрощеному провадженні (29.06.2021р.) та клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 29.06.2021р., яку занесено в протокол судового засідання. Представник позивача, повідомлений під розписку про дату та час наступного судового засідання. Згідно відстеження на офіційному сайта «Укрпошта» відповідач та третя особа ухвали суду не отримали по причині: «відправлення у точці видачі/доставки» станом на 26.06.2021р. та «надходження на сортувальний центр» станом на 29.06.2021р. відповідно.
Ухвалою суду від 29.06.2021р., враховуючи не повідомлення відповідача та третю особу про дату та час розгляду справи, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, п.4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, продовжено строк розгляду справи поза межами строку встановленого ГПК України до 20.07.2021р. та оголошено перерву до 15.07.2021р., яку занесено в протокол судового засідання. Представники позивача, повідомлені під розписку про дату та час наступного судового засідання. Згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта” відповідач та третя особа ухвалу суду не отримали по причині: «відправлення не вручено під час доставки» та «надходження на сортувальний центр» станом на 08.07.2021р.
Разом з тим, відповідач забезпечив участь повноважного представника в судове засідання 15.07.2021р.
Позивач, його представники, в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань по Договору переведення боргу та поруки за виконання зобов'язання від 15.03.2019р., у відповідача виникла заборгованість перед позивачем станом на 26.12.2019р. на суму 830 148,92 грн., з яких 790 140,01 грн. основного боргу, 34 282,58 грн. пені, 4146,06 грн. - 3% річних та 1580,27 грн. інфляційних нарахувань (за період з 26.12.2016р. по 27.02.2020р.), про стягнення яких 28.02.2020р. ТОВ «СЕРВІС-АГРОЗАХІД» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом у справі №921/162/20.
Ухвалою господарським суду від 03.09.2020р. закрито провадження у справі №921/162/20 у зв'язку з затвердженням мирової угоди від 31.08.2020р., згідно якої сторони погодили графік погашення суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та відшкодування сплаченого судового збору частинами на таких умовах: - 280 000,00 грн. - до 27 жовтня 2020 року, 280 000 грн. - до 15 листопада 2020 року та 282 601,15 грн. - до 25 листопада 2020року.
Також, звертає увагу суду на те, що оскільки пеню, відсотки річних та інфляційні збитки (втрати) було нараховано та стягнуто лише станом на 27.02.2020р. (включно), а тому позивач має право вимагати стягнення з ФГ «Оберіг Богдана» пеню в сумі 45 335,90 грн. за період з 28.02.2020 р. до 25.06.2020р. (період відповідно до ст. 232 ГК України), 3% річних в сумі 16 568,68 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 25 304,60 грн. за період з 28.02.2020р. до 23.11.2020р., у зв'язку із порушенням відповідачем, як новим боржником грошових зобов'язань за Договором переведення боргу, що в загальній сумі становить - 87 209,17 грн.
Позивач зазначає, що мирова угода жодним чином не врегульовувала питання стягнення пені, відсотків річних та інфляційних збитків з 28.02.2020р., а також не припиняла Договору переведення боргу та не змінювала його умов. У мировій угоді не зазначено, що нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат з моменту її укладення припиняється. Укладаючи мирову угоду відповідач знав та розумів, що пеня, відсотки річних та інфляційні збитки нараховуватимуться до моменту повного погашення суми основного боргу з урахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством, а Договір переведення боргу та мирова угода є різними правочинами.
Відповідач, його представник, заперечив щодо права позивача на стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, які позивач нараховує з 28 лютого 2020 року по 23 листопада 2020 року, оскільки підписуючи мирову угоду сторони добровільно погодили нові строки виконання зобов'язання по Договору переведення боргу, які відповідачем порушені не були. Свої зобов'язання відповідач виконав належним чином та сплатив позивачу зазначені у мировій угоді суми: - 280 000,00 грн. - до 27 жовтня 2020 року, 280 000 грн. - до 15 листопада 2020 року та 282 601,15 грн. - до 25 листопада 2020року.
Третя особа письмових пояснень, будь яких заяв чи клопотань з процесуальних питань не подала.
Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.
Вищезазначені ухвали суду в процесі розгляду справи були направлені за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБЕРІГ ДОБРА” - 02095, вул. Княжий затон, будинок 16В, м. Київ, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відповідач вважається належним чином повідомлений про судовий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, суд встановив:
- між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг добра" (Покупець) укладено 11.04.2018 р. Договір поставки на умовах розстрочення платежу № 166/2018 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію для сільгоспвиробництва, загальна кількість, найменування, ціна, строк поставки та оплати визначається в додаткових угодах (специфікаціях) до Договору (п.п. 1.1-1.3,4.1 Договору поставки);
- Покупець несе відповідальність за прострочення оплати вартості продукції, зокрема, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу; суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; 39 % річних від простроченої суми (п. 8.2 Договору поставки);
Відповідно до специфікацій строк оплати продукції встановлений до 01.09.2018р.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОБЕРІГ ДОБРА” (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕРВІС-АГРОЗАХІД” (Кредитор) та Фермерським господарством “ОБЕРІГ БОГДАНА” (Новий боржник) укладено 15.03.2019р. Договір переведення боргу та поруки за виконання зобов'язання (Договір переведення боргу) відповідно до умов якого Первісний боржник переводить свій борг, а Новий боржник приймає на себе виконання зобов'язань перед Кредитором, що залишаються не виконаними на день підписання Договору в сумі 790 140,01 грн. та зобов'язується їх сплатити до 25 грудня 2019 року. Сторона, яка прострочила виконання свого зобов'язання, сплачує на користь управленої Сторони неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої суми (п.п.1.1, 1.2,2.1,4.1 Договору переведення боргу).
Станом на 26 грудня 2019 року ФГ «Оберіг Богдана» не виконало зобов'язань перед ТОВ «СЕРВІС-АГРОЗАХІД» за Договором переведення боргу, що стало підставою для звернення останнього 28.02.2020р. з позовом про стягнення 830 148,92 грн., з яких 790 140,01 грн. основний борг, 34 282,58 грн. пені, 4 146,06 грн. 3% річних та 1 580,27 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з 26.12.2019р. по 27.02.2020р. (включно).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2020р. у справі №921/162/20 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «СЕРВІС-АГРОЗАХІД» та ФГ «Оберіг Богдана», відповідно до якої останній сплачує 842 601,15 грн. (790 140,01 грн. основний борг, пеня - 34282,58 грн., 3% річних - 4 146,06 грн., інфляційні збитки - 1580,27 грн., судовий збір - 12 452,23 грн). шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства згідно встановленого сторонами графіку: - 280 000,00 грн. у строк до 27 жовтня 2020 року; - 280 000,00 грн. у строк до 15листопада 2020 року; - 282 601,15 грн. у строк до 25 листопада 2020 року.
На виконання мирової угоди ФГ “ОБЕРІГ БОГДАНА” здійснило платежі у відповідності до графіку згідно платіжних доручень: №518 від 26.10.2020р. на суму 280 000,00 грн., №612 від 13.11.2020р. на суму 280 000,00 грн. та №621 від 24.11.2020р. на суму 282 601,15 грн., всього на суму 842 601,15 грн.
Позивач вважає простроченим борг ФГ «Оберіг Богдана» перед ТОВ «СЕРВІС -АГРОЗАХІД», враховуючи здійснені платежі по графіку погашення: до 25.10.2020р. - 790 140,01 грн., до 12.11.2020р. - 510 140,01 грн. та до 23.11.2020р. - 230 140,01 грн., а тому заявив до стягнення: 87 209,17 грн., з яких 45 335,90 грн. - пені за період з 28.02.2020р. до 25.06.2020р., 16 568,68 грн. - 3% річних за період з 28.02.2020р. до 23.11.2020р. та 25 304,60 грн. інфляційних нарахувань за період з 28.02.2020р. до 23.11.2020р.
Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним представниками сторін доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
При цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;
- відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом;
- згідно ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу;
- відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові;
- як визначено ст. 522 ЦК України, новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником;
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.
Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Матеріалами справи встановлено, що сторони у Договорі переведення боргу визначили строк виконання зобов'язання Новим боржником у сумі 790 140,01 грн. до 25 грудня 2019 року.
Даний строк, сторони Договору переведення боргу, змінили шляхом укладення мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду від 03.09.2020р. у справі №921/162/20, а саме: 280 000,00 грн. сплачуються у строк до 27 жовтня 2020 року; - 280 000,00 грн. 15 листопада 2020 року; - 282 601,15 грн. до 25 листопада 2020 року.
На виконання мирової угоди ФГ “ОБЕРІГ БОГДАНА” здійснило платежі у відповідності до встановленого сторонами графіку, що не заперечується позивачем.
Отже, після затвердження господарським судом мирової угоди, в якій сторони досягли згоди щодо фактичного розстрочення сплати відповідачем суми основного боргу за договором, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних за умов належного виконання основного зобов'язання на змінених мировою угодою умовах (аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019р. у справі №904/3974/18, від 25.10.2019р. у справі №920/115/18, від 11.06.2019 у справі №904/8731/17).
Також , суд звертає увагу на правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р., що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст.125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, та відмовляє у позові.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Тернопільський місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 19 липня 2021року.
Суддя М.С. Стадник