13.07.2021 Справа № 920/821/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув матеріали справи
за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області,
до відповідача - Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
про стягнення 2802056 грн 48 коп.
За участю представників сторін:
від позивача - Матюха Д.В.,
від відповідача - Маківський О.В.,
від прокуратури - Вакула С.М.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції- 12.10.2018 звернувся до суду із позовом про стягнення збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря виробничими підрозділами відповідача - виробничою базою філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту-виробнича база) та асфальтобетонним заводом філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту- завод), асфальтобетонним заводом філії «Сумський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту- завод Сумський райавтодор) у загальному розмірі 2802056,48 грн.
Позов обґрунтований тим, що за результатами проведеної позивачем у період з 21.11.2017 по 04.12.2017 перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища було виявлено факти здійснення виробничою базою, заводом, заводом Сумський райавтодор викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позивач на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 із змінами та доповненнями (далі по тексту-Методика № 639) здійснив розрахунок вказаних збитків. Позивач неодноразово надсилав відповідачу претензії про сплату збитків, які залишилися без виконання.
У зв'язку із відсутністю коштів для оплати судового збору, заходів звернення до суду із позовом позивач самостійно не здійснив та звернувся до прокуратури із листами про вжиття представницьких повноважень в інтересах держави. Тому прокурор пред'явив до суду цей позов до відповідача.
22.10.2018 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.
12.11.2018 відповідач подав відзив на позов, проти позову заперечує в повному обсязі та вважає, що на момент виявлення правопорушення у відповідача вже були у наявності дозволи на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, тому розрахунок розміру збитків повинен здійснюватися з моменту виявлення правопорушення, а не з моменту його вчинення.
26.11.2018 та 17.12.2018 позивач та прокурор подали відповіді на відзив, в яких виклали свої заперечення проти позиції відповідача.
20.12.2018 відповідач подав заперечення, повідомив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3820/18 від 02.08.2018 був скасований наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008, яким затверджена Методика № 639.
21.01.2019 було задоволено клопотання прокурора та зупинено провадження у справі до вирішення Верховним Судом справи № 826/3820/18.
15.10.2019 Верховним Судом прийнята постанова у справі № 826/3820/18, відповідно до якої було відмовлено у задоволенні позову про скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639.
05.11.2019 провадження у справі було поновлено.
20.01.2020 задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 912/2385/18 (щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). 11.08.2020 провадження у справі було поновлено.
23.09.2020 позов було залишено без розгляду.
За результатами апеляційного оскарження ухвала суду від 23.09.2020 була скасована та справа направлена для продовження розгляду (постанова Північного апеляційного Господарського суду від 02.12.2020, залишена без змін Постановою Верховного Суду від 11.03.2021).
12.04.2021 справа призначена до подальшого розгляду.
02.06.2021 суд задовольнив клопотання відповідача від 01.06.2021 про витребування доказів та заяву прокурора про заміну найменування заявника з Сумської місцевої прокуратури на Окружну прокуратуру міста Суми. Також у означеній заяві прокурор уточнив прохальну частину позову щодо реквізитів рахунків, на які просить провести стягнення.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні представниками сторін неодноразово подавалися пояснення, які долучені до матеріалів справи. Також відповідачем 07.07.2021 подано контрозрахунок ціни позову, який сформовано на підставі поданих позивачем на виконання ухвали суду від 01.06.2021 доказів. Відповідач зазначає, що умовна ціна позову повинна складати 197487,60 грн. так як виробничі підрозділи відповідача мали дозволи на викид забруднюючих речовин, строк дії яких повинен бути автоматично продовжений на підставі Закону України від 09.04.2014 №1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким внесено зміни до статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» щодо збільшення строку дії дозволів. Крім цього, позивач здійснив нарахування збитків на неорганізовані стаціонарні джерела викидів, на які взагалі не передбачено видача дозволів. Також на думку відповідача при здійсненні розрахунку збитків позивач повинен був застосувати зменшуючий коефіцієнт до розміру мінімальної заробітної плати пропорційно визначеній масі забруднюючої речовини з огляду на те, що маса кожної конкретної забруднюючої речовини є меншою ніж одна тонна.
12.07.2021 позивач подав пояснення по справі щодо контрозрахунку відповідача.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Позивачем у період з 21.11.2017 по 04.12.2017 проведено плановий захід державного нагляду щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами перевірки позивач встановив порушення вимог природоохоронного законодавства у діяльності виробничих підрозділів відповідача, а саме:
- З 12.11.2013 по 25.03.2016 здійснення виробничою базою відповідача (адреса: м. Суми, вул. Білопільське шосе,28) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 151984,26 грн.
- З 12.11.2013 по 03.12.2015 здійснення заводом відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 1004023,52 грн.
- З 05.04.2016 по 10.02.2017 здійснення заводом Сумський райавтодор відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 1646048,70 грн.
Розрахунки збитків були здійснені позивачем на підставі Методики № 639.
З метою відшкодування збитків позивач протягом травня-вересня 2018 року направляв відповідачу претензії із вимогами сплати збитків. Однак претензії відповідачем не були задоволені.
Тому, вважаючи що діями відповідача заподіяна майнова шкода, в наявності усі елементи складу цивільного правопорушення, а безпідставне зволікання відповідача зі сплати шкоди та не звернення позивача самостійно до суду із позовом створює загрозу державним інтересам у природоохоронній сфері, прокурор звернувся до суду із позовом.
Прокурор обґрунтовує позов положеннями Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України « Про охорону атмосферного повітря», ЦК України.
Заперечення відповідача полягають у наступному: на момент виявлення правопорушення у відповідача вже були в наявності дозволи на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, тому розрахунок розміру збитків повинен здійснюватися з моменту виявлення правопорушення, а не з моменту його вчинення; виробничі підрозділи відповідача мали дозволи на викид забруднюючих речовин строк дії яких повинен бути автоматично продовжений на підставі Закону України від 09.04.2014 №1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким внесено зміни до статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» щодо збільшення строку дії дозволів; при здійсненні розрахунку збитків позивач повинен був застосувати зменшуючий коефіцієнт до розміру мінімальної заробітної плати пропорційно визначеній масі забруднюючої речовини з огляду на те, що маса кожної конкретної забруднюючої речовини є меншою ніж одна тонна.
Правове регулювання відповідальності та можливість стягнення шкоди за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без спеціального дозволу здійснюється статтями 68-69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтями 10,11,33,34 Закону України « Про охорону атмосферного повітря».
При цьому необхідно встановити наявність або відсутність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, доведення розміру шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заявленою шкодою.
Щодо протиправної поведінки:
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України « Про охорону атмосферного повітря» (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Частина 5 статті 11 зазначеного Закону встановлює, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Частиною 7 статті 11 Закону визначено, що до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.
Відповідно до п.2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 (далі по тексту-Порядок № 302), у редакції на момент проведення перевірки, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря
забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Учасниками справи не заперечується необхідність отримання відповідачем дозволів на виконання вимог статей 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що виробничими підрозділами відповідача дозволи були отримані: виробничою базою відповідача (адреса: м. Суми, вул. Білопільське шосе,28)- з 25.03.2016, заводом відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) - з 03.12.2015 (том 1, аркуш справи 75-80); заводом Сумський райавтодор відповідача (адреса: Сумський район, смт. Степанівка) - з 10.02.2017 (том 1, аркуш справи 81-86).
На думку відповідача позивач не врахував при здійсненні розрахунку збитків, що у завода Сумський райавтодор був у наявності дозвіл із терміном дії з 05.04.2011 по 05.04.2016 (том 3, аркуш справи 169), строк дії якого автоматично повинен бути продовжений ще на 5 років на підставі Закону України від 09.04.2014 №1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким внесено зміни до статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» щодо збільшення строку дії дозволів.
Суд не погоджується із такою позицією відповідача так як Закон України від 09.04.2014 №1193-VII не містить норми, яка б передбачала, що видані до набрання чинності Законом дозвільні документи автоматично продовжують строки дії на терміни, які встановлені означеним Законом.
Тому суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у тому , що він як суб'єкт господарювання повинен був заздалегідь подбати про отримання (продовження) строку дії дозволів. При цьому, наявність дозволу у відповідача на момент здійснення позивачем перевірки не виключає протиправну поведінку відповідача.
Щодо розміру шкоди:
При вирішенні спорів про відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для доведення розміру збитків вирішальним є правильність їх розрахунку на підставі Методики № 639 у редакції, що діяла на момент проведення перевірки.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Методики № 639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються у тому числі викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 2.2 Методики № 639 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковими методами.
Також пунктом 2.7 Методики № 639 передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
На думку відповідача, позивачем неправомірно нараховані збитки на викиди із неорганізованих стаціонарних джерел викидів. Так із 18 джерел викиду заводу відповідача та із 14 джерел викиду заводу Сумський райавтодор, що включені до розрахунків позивача, лише відповідно 11 та 8 джерел викиду є стаціонарно організованими джерелами викиду забруднюючих речовин, на які необхідно отримувати дозволи. Тому викиди із інших відповідно 7 та 6 джерел не можуть братися для розрахунку збитків.
Суд не погоджується із позицією відповідача з огляду на приписи наступних нормативно-правових актів.
Стаття 1 Закону України « Про охорону атмосферного повітря» (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) дає визначення, що джерело викиду-це об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин. Також зазначеним Законом передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.
При цьому діюче законодавство не має окремого визначення термінів неорганізоване/організоване стаціонарне джерело викидів. Податковий Кодекс України у статті 14 дає визначення стаціонарне джерело забруднення. Також Закон України « Про охорону атмосферного повітря» визначає стаціонарні джерела забруднення без їх поділу на неорганізоване та організоване.
Позивач здійснив нарахування збитків за викиди саме зі стаціонарних джерел викидів. При цьому, сам відповідач надав позивачу інформацію про часи роботи стаціонарних джерел викидів, до якої були включені всі джерела викидів, у тому числі і ті, які відповідач вважає неорганізованими (том 1, аркуш справи 66-67).
Також стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Згідно з пунктом 3.6 Методики № 639 Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні
регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії)); даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
На думку відповідача, позивач здійснив розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без урахування вищезазначених приписів Методики № 369 та з неправильним застосуванням формули визначення маси (замість формули № 4 Методики необхідно було застосувати формулу № 10 як це передбачено пунктом 3.7 Методики).
Суд не погоджується із позицією відповідача, так як по-перше, пункт 3.6 Методики не містить вимогу про одночасне застосування всіх способів визначення маси, а надає можливість визначити масу наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря по будь-якому із способів.
По-друге, при дослідженні судом розрахунків позивача (том 1, аркуш справи 49-65) встановлено, що вони виконані на підставі характеристик джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх параметрів, що наведені к документах, в яких обґрунтовуються обсяги викидів для відповідних філій відповідача; звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин відповідача; довідок відповідача щодо фактичного часу роботи стаціонарних джерел викидів.
Також відповідач зазначає про невірне застосування при розрахунках розміру заподіяних збитків позивачем показнику 1,1П (розмір мінімальної заробітної плати на дату виявлення порушення). На думку відповідача цей показник має бути пропорційно зменшений у зв'язку із тим, що показник маси по деяким забруднюючим речовинам є меншим однієї тони.
При дослідженні розрахунків розміру збитків суд встановив, що позивач застосував формулу № 12 пункту 4.1 Методики № 639. Показник 1,1 П, який є складовою формули, застосований у розмірі 3200,00 грн, що відповідає вимогам статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Показник 1,1 П є постійною величиною, а у розрахунку вже був застосований коефіцієнт маси забруднюючої речовини. Тому суд не може погодитися із позицією відповідача.
Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено правомірність застосування показника Кнас (коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту) та показника Кзі=(ро)ві середньомісячної концентрації і-тої забруднюючої речовини за даними прямих інструментальних вимірів на стаціонарних постах за попередній рік, так як прокурором до позовної заяви не додані відповідні статистичні данні щодо чисельності населення м. Суми за 2013-2016 роки та відомості із Сумського обласного центру з гідрометеорології за 2012-2016 роки.
Суд не погоджується із запереченнями відповідача у цій частині, так як позивачем до заперечень на пояснення від 03.01.2020 були подані відповідні докази, на підставі яких застосовувалися зазначені коефіцієнти (том 2, аркуш справи 33-52).
Щодо періоду нарахування збитків суд зазначає , що відповідно до пункту 3.11 Методики № 639 у редакції, що діяла на момент проведення перевірки, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Тому позивачем правомірно визначений період, за який проведено нарахування шкоди.
Суд на підставі вищевикладеного, дослідивши подані докази, вважає, що розрахунок заподіяної шкоди, зроблений позивачем, відповідає вимогам Методики №639.
Також суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (несвоєчасне отримання дозволів та здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без таких дозволів) та спричиненою у зв'язку із цим шкодою.
Таким чином, судом на підставі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, поданих та досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що прокурором та позивачем доведено розмір шкоди, заподіяної протиправною поведінкою відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заявленою до стягнення шкодою, тобто наявність повного складу цивільного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тому з огляду на встановлені судом обставини, позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також суд враховує приписи частини 3 пункту 7 статті 29, пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного Кодексу України згідно яких джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є у тому числі 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать також 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
Суд проводить стягнення шкоди на відповідні бюджетні рахунки з урахування заяви прокурора про уточнення номерів рахунків від 01.06.2021 (том 3, аркуш справи 115-117).
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати прокуратури із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області, до відповідача - Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення 2802056 грн 48 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Роменська, буд.79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 31931024) 151984 грн. (сто п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири гривні) 26 коп. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених виробничою базою філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в період з 12.11.2013 по 25.03.2016, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код - 24062100, UA 858999980333129331000018540, код ОКПО - 37970593, Державне казначейство України (ЕАП) з подальшим перерахуванням 45595 грн (сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень) 27 коп. (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 30396 грн (тридцять тисяч триста дев'яносто шість гривень) 86 коп. (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 75992 грн (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні) 13 коп. (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Сумської міської ради Сумської області.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Роменська, буд.79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 31931024) 1004023 грн (один мільйон чотири тисячі двадцять три гривні) 52 коп. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених асфальтобетонним заводом філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в період часу з 12.11.2013 по 03.12.2015, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код-24062100, UA 66899998033179331000018516, код ОКПО - 37970621, Державне казначейство України (ЕАП)) з подальшим перерахуванням 301207 грн (триста одна тисяча двісті сім гривень) 05 коп. (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 200804 грн (двісті тисяч вісімсот чотири гривні) 70 коп. (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 502011 грн (п'ятсот дві тисячі одинадцять гривень) 77 коп. (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Степанівської об'єднаної територіальної громади, Сумського району, Сумської області.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Роменська, буд.79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 31931024) 1646048 (один мільйон шістсот сорок шість тисяч сорок вісім гривень) 70 коп. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених асфальтобетонним заводом філії «Сумський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в період з 05.04.2016 по 10.02.2017, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код - 24062100, UA 66899998033179331000018516, код ОКПО - 37970621, Державне казначейство України (ЕАП)) з подальшим перерахуванням 493814 грн (чотириста дев'яносто три тисячі вісімсот чотирнадцять гривень) 61 коп. (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 329209 грн (триста двадцять дев'ять тисяч двісті дев'ять гривень) 74 коп. (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 823024 грн (вісімсот двадцять три тисячі двадцять чотири гривні) 35 коп. (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Степанівської об'єднаної територіальної громади, Сумського району, Сумської області.
5. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Роменська, буд.79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 31931024) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891, розрахунковий рахунок № UA598201720343120001000002983 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 42030 грн (сорок дві тисячі тридцять гривень) 85 коп. судового збору.
6. Видати Державній екологічній інспекції у Сумській області та Сумській обласній прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили.
7. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2-5 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 21.07.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко