14.07.2021 Справа № 920/228/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/228/21
за позовом: Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 8А, код ЄДРПОУ 40462253)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Солдатенка Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 28655,52 грн.,
представники сторін:
позивача: Фадєєв В.Ю.;
відповідача: адвокат Нємцев В.А.
До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 28244,70 грн. заборгованості, з яких 27106,48 грн. основної заборгованості, 1138,22 грн. пені, а також стягнути витрати з судового збору та витрати на послуги поштового зв'язку.
Ухвалою суду від 19.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/228/21 в порядку спрощеного позовного провадження.
05.04.2021 до суду надійшов відзив відповідача, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю.
15.04.2021 представник позивача подав до суду письмові пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 15.04.2021 постановлено розгляд справи №920/228/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначити підготовче засідання на 13.05.2021.
23.04.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги, зазначивши про те, що відповідач не звільняється від плати за місця і позивач нараховує відповідачу плату за всі дозволи і всі місця, про які не повідомлено письмово про їх демонтаж з наданням фотозвіту з датою такого демонтажу.
23.04.2021 представник позивача подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовна давність не пропущена, відповідач своїми діями по оплаті переривав строк позовної давності.
29.04.2021 до суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27209,88 грн. і пеню в сумі 1445,64 грн.
Ухвалою суду від 13.05.2021 заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 01.06.2021.
20.05.2021 відповідач подав до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому зазначив, що заява про збільшення позовних вимог як і позов у цілому є безпідставними та необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
28.05.2021 представник позивача подав до суду пояснення в справі, в яких просить суд врахувати їх і розрахунки та задовольнити позовні вимоги.
01.06.2021 представник позивача подав до суду розрахунок пені за період щомісячних платежів з березня 2020 року по лютий 2021 року.
Ухвалою суду від 01.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2021.
05.07.2021 представник відповідача подав до суду клопотання про приєднання письмових доказів, а саме: 44 дозволи на розміщення зовнішньої реклами на території міста Суми, розміщені згідно яких рекламні засоби були демонтовані КП Сумської міської ради «Електроавтотранс».
У судовому засіданні 17.06.2021. оголошено перерву до 06.07.2021.
У судовому засіданні 06.07.2021 оголошено перерву до 08.07.2021.
У судовому засіданні 08.07.2021 оголошено перерву до 14.07.2021.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
01.06.2010 між Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради (робочий орган - позивач) та фізичною особою-підприємцем Солдатенком Дмитром Анатолійовичем (користувач - відповідач) укладено договір № 58 тимчасового користування місцями, що знаходяться в комунальній власності для розташування рекламних засобів. Протягом 2013-2020 років до договору неодноразово вносилися зміни та укладалися додаткові угоди.
Угодою від 30.12.2013 викладено в новій редакції додаток 1, відповідно до якого сума щомісячних платежів складає 2849,39 грн. Додаткововю угодою від 25.11.2020 викладено в новій редакції договір № 58 яка фактично повторює основні положення попередньої редакції договору та нова редакція додатку № 1, відповідно до якого сума щомісячного платежу складає 5119,20 грн. і за домовленістю сторін застосовується з 01.04.2020.
Пунктом 2 додаткововї угоди від 25.11.2020 передбачено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення з 01.04.2020. Тому нові щомісячні нарахування в сумі 5119,20 грн. згідно з додатком 1 діють з 01.04.2020.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 29.01.2021 № 46 визначено, що плата за користування місцями, що перебувають в комунальній власності Сумської міської територіальної громади, для розміщення рекламних засобів, яка затверджена рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 17.03.2020 № 157 «Про впровадження Порядку плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних засобів» (зі змінами), у період з 01.01.2021 по 31.03.2021 нараховується у розмірі 50% від визначеної у договорах тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення рекламних засобів, укладених до набрання чинності цим рішенням із розповсюджувачами зовнішньої реклами згідно з додатком до цього рішення, в якому серед інших зазначений ФОП Солдатенко Д.А.
Відповідно до п. 1.1. договору № 58 робочий орган передає користувачу в тимчасове оплатне користування місця, що знаходяться в комунальній власності та зазначені у додатку № 1, для розташування рекламних засобів, а користувач розташовує рекламні засоби на цих місцях у відповідності з дозволами на розміщення зовнішньої реклами, які є невід'ємною частиною договору, та здійснює плату за тимчасове користування місцями, згідно з умовами договору.
Згідно з підпунктом 3.1.4. договору обов'язок користувача своєчасно і в повному обсязі вносити плату за тимчасове користування місцем в порядку передбаченому розділом 4 цього договору.
Позивач вважає, що починаючи з травня 2016 року відповідач порушує свої зобов'язання з оплати місць користування, та станом на 01.03.2021 розмір його заборгованості склав 27106 грн 48 коп. за період з травня 2016 року по лютий 2021 року. Також позивач нараховує пеню за порушення умов договору у розмірі 1138 грн 22 коп. за період з вересня 2020 року по березень 2021 року.
29.04.2021 до суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27209,88 грн. та пеню в сумі 1445,64 грн. на підставі уточненого розрахунку боргу до договору від 01.06.2010 та додаткових угод.
Заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 13.05.2021.
У статті 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Рішеннями від 12.01.2016 № 11 та від 17.12.2013 № 650 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами на території міста Суми (далі Правила).
Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі Типові правила), регулюються відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Згідно з п. 1.1., 1.2., 1.3. Правил вони розроблені на підставі Закону України «Про рекламу», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист прав споживачів» та інших законів України, а також у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2003 № 2067 та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання розміщення зовнішньої реклами та інформації. Правила регулюють відносини у галузі розміщення зовнішньої реклами між Виконавчими органами Сумської міської ради, розповсюджувачами зовнішньої реклами, спеціально уповноваженими територіальними органами у сфері захисту прав споживачів та спеціалізованими підприємствами з приводу отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, укладення договорів на тимчасове користування місцем (місцями), що знаходиться в комунальній власності, для розміщення рекламного засобу, встановлення спеціальних конструкцій на місцях, наданих в користування, та контролю за дотриманням цих Правил, а також інші відносини з приводу зовнішньої реклами. Правила встановлюють порядок здійснення діяльності з розміщення в місті Суми зовнішньої реклами з урахуванням типології елементів місцевого середовища, архітектурних, функціонально планувальних, історико-культурних та інших чинників. Дія цих Правил поширюється на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, а також фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до п. 2 Правил дозволом є документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Пунктом 3 Типових правил передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 24 Типових правил передбачено, що підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу, є виданий у встановленому порядку дозвіл.
Згідно з п. 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як установлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 58 від 01.06.2010, відповідно до якого позивач надає відповідачу у тимчасове оплатне користування місця для розташування рекламних засобів, а відповідач розташовує рекламні засоби на цих місцях та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3. розділу 4 договору розмір плати за користування місцем вказаний в додатку № 1, а оплата здійснюється користувачем щомісяця не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим до місцевого бюджету м. Суми.
У редакції додаткової угоди від 25.11.2020 пункт 4.2. договору передбачає оплату до 25 числа поточного місяця.
Пунктом 4.8. договору встановлено, що користувач не звільняється від плати за тимчасове користування місцем при відсутності рекламного засобу на місці згідно дозволу.
Пунктом 4.9. договору (в редакції додаткової угоди від 25.11.2020) визначено, що протягом терміну розміщення соціальної реклами плата за користування місцем розміщення рекламного засобу, на якому розміщується соціальна реклама, не справляється.
Згідно з п. 7.1. договору він припиняє свою дію щодо кожного наданого місця: за згодою сторін (п. 7.1.1.); у разі припинення (втрати) пріоритету користувача на відповідне місце (п. 7.1.2.); у разі прийняття виконавчим комітетом Сумської міської ради рішення про відмову у видачі (продовженні) строку дії дозволу або про його скасування (п. 7.1.3.); у випадку припинення діяльності користувача бе правонаступництва або дострокового розірвання договору на підставах, передбачених п. 7.2. договору (п. 7.1.4.); якщо користувач протягом 3 місяців не вносить платежі, передбачені розділом 4 договору (п. 7.1.5.); в інших випадках, передбачених законодавством (п. 7.1.6.).
Відповідно до п. 8.1. додаткової угоди від 25.11.2020 до договору від 01.06.2010 договір припиняє свою дію щодо кожного наданого місця: за згодою сторін (п. 8.1.1.); якщо користувач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місця передані у користування за цим договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет (п. 8.1.2.); у разі прийняття Виконавчим комітетом Сумської міської ради рішення про відмову у видачі/продовженні строку дії дозволу або про його анулювання (п. 8.1.3.); у випадку припинення діяльності користувача без правонаступництва або дострокового розірвання договору на підставах, передбачених п. 8.2. договору (п. 8.1.4.); якщо користувач безперервно протягом трьох місяців не здійснює плату,, передбачену розділом 4 догвоору (п. 8.1.5.); в інших випадках, передбачених законодавством (п. 8.1.6.).
Згідно з п. 7.3. договору у разі припинення дії цього договору з підстав, передбачених пунктами 7.1.2, 7.1.3 договір вважається таким, що припинив свою дію щодо конкретного місця з дня припинення (втрати) пріоритету або прийняття виконавчим комітетом Сумської міської ради рішення про відмову у видачі (продовженні) строку дії дозволу або про його скасування.
Відповідно додаткової угоди від 30.12.2013 до договору сторони у додатку № 1 узгодили 59 місць для розташування рекламних засобів, які надаються відповідачеві, сума оплати за які становила 2849,39 грн. на місяць.
Додатковою угодою від 25.11.2020 сторони погодили розмір щомісячного платежу за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами у сумі 5119,20 грн., який підлягає застосуванню з 01.04.2020.
Пунктом 4.10. договору визначено, що у разі розміщення соціальної рекламної інформації зазначеної у п.п. 2.2.6., 3.2.3. договору, користувач повністю або частково звільняється від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на поверхнях яких розміщена соціальна реклама, на термін її розміщення. Підставою для такого звільнення від плати є акцептований робочим органом письмовий звіт користувача, який має містити зміст соціальної рекламної інформації, її замовника, адресну програму та термін розміщення.
Спір у справі виник муз в'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить суд стгнути з відповідача, з урахуванням збільшення позовних вимог, суму грошових коштів у розмірі 27209,88 грн.
Із змісту розрахунку заборгованості по сплаті за договором вбачається, що за період з травня 2016 року по лютий 2021 року у відповідача наявний борг у сумі 27209,88 грн.
Згідно з виконаним відповідачем контррозрахунком невідповідність (зменшення) сум, зарахованих позивачем в якості оплати за користування місцями розташування рекламних засобів, на поверхнях яких розміщена соціальна реклама, сумам, зазначеним у звітах відповідача, мала місце у таких періодах:
травень 2017 року - на суму 488,20 грн.;
березень 2019 року - на суму 943,20 грн.;
червень 2019 року - на суму 1176,06 грн.;
липень 2019 року - на суму 1176,06 грн.;
серпень 2019 року - на суму 1176,06 грн.;
вересень 2019 року - на суму 921,60 грн.;
жовтень 2019 року - на суму 921,60 грн.;
листопад 2019 року - на суму 921,60 грн.;
грудень 2019 року - на суму 921,60 грн.;
липень 2020 року - на суму 588,00 грн.;
серпень 2020 року - на суму 588,00 грн.;
лютий 2021 року - на суму 2150,60 грн.
Згідно з п. 8 додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 11.12.2018 № 705 «Про розміщення соціальної реклами в місті Суми» дозволено в період з січня по грудень 2019 року розміщення соціальної реклами на встановлених у місті Суми рекламних засобів, які належать ФОП Солдатенку Д.А., на замовлення ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 2 білбордах, 5 лайт-боксах, 2 сіті-лайтах, 1 рекламній тімбі, 20 дошках оголошень.
Пунктом 2 вищевказаного рішення доручено управлінню архітектури та містобудування Сумської міської ради (Кривцов А.В.) здійснити коригування щомісячної плати за користування місцями розміщення рекламних засобів для власників спеціальних конструкцій, на яких буде розміщена соціальна реклама, згідно з додатком до цього рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подавав до управління архітектури та містобудування Сумської міської ради звіти про розміщення соціальної реклами у 2019 році, а саме:
за березень 2019 року - лист № 3 від 02.04.2019 на суму 1636,81 грн.;
за червень 2019 року - лист № 08 від 02.07.2019 на суму 1176,06 грн.;
за липень 2019 року - лист № 11 від 05.08.2019 на суму 1176,06 грн.;
за серпень 2019 року - лист № 12 від 04.09.2019 на суму 1176,06 грн.;
за вересень 2019 року - лист № 14 від 03.10.2019 на суму 1176,06 грн.;
за жовтень 2019 року - лист № 15 від 04.11.2019 на суму 1176,06 грн.;
за листопад 2019 року - лист № 01 від 04.01.2020 на суму 1176,06 грн.;
за грудень 2019 року - лист № 01 від 04.01.2020 на суму 1176,06 грн.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, позивач у вересні - грудні 2019 року зарахував лише 196,00 грн. щомісяця, у березні 2019 року - сума зменшення 715,21 грн., за період з червня по серпень 2019 року взагалі не здійснював коригування плати за користування місцями розміщення соціальної реклами.
Позивач у заяві про збільшення позовних вимог зазначив про те, що звіти відповідача за спірні періоди були акцептовані позивачем лише частково відповідно до рішень виконавчого комітету Сумської міської ради.
В обґрунтування наведеного, позивач вказує, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 11.12.2018 № 705 «Про розміщення соціальної реклами» на 2019 рік дозволено розміщення соціальної реклами ФОП Солдатенку Д.А. (п. 8 додатку) на період січень-грудень 2019 року, визначено типи рекламних засобів, серед яких відсутній «Щит на фасаді». Не зважаючи на це відповідач впродовж 2019 року подавав звіти про розміщення соціальної реклами на рекламних носіях «Щит на фасаді». Відповідні звіти були акцептовані в частині або не були акцептовані взагалі, про що свідчать листи Управління.
Листом від 27.11.2018 № 2/3668 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до міського голови м. Суми та просив з метою проведення на території міста Суми інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань проходження військової служби за контрактом та добору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом у Збройні Сили України посприяти у розміщенні постерів на двох щитах на фасаді (біг-бордах) (пр.-кт М.Лушпи/вул. Інтернаціоналістів), п'яти лайт-боксах (Покровська площа, вул. Харківська), двох сіті-лайтах (вул. Петропавлівська), рекламній тумбі (вул. Іллінська) та двадцяти дошках приватних оголошень (на вулицях Харківська, Петропавлівська, Набережна р. Стрілки, Горького, Іллінська, Покровська площа) в 2019 році на правах соціальної реклами.
Зазначеним листом військовий комісар інформував, що попередня домовленість щодо виготовлення та розміщення соціальної реклами існує з ФОП Солдатенком Д.А.
Як вбачається з матеріалів справи, листи аналогічного змісту направлялися міському голові м. Суми у грудні 2016 року, квітні та листопаді 2017 року, листопаді 2019 року, листопаді 2020 року та січні 2021 року.
Відповідно до п. 8 додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 11.12.2018 № 705 надано дозвіл ФОП Солдатенку Д.А. на розміщення у січні-грудні 2019 року соціальної реклами на замовлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2 «Білбордах» розміром 3м х 6м, 5 «Лайт-боксах», 2 «Сіті-лайтах» розміром 1,2м х 1.8.м, 1 рекламний тумбі та 20 дошках приватних оголошень.
Відповідач у 2019 році подавав позивачеві звіти про розміщення соціальної реклами на замовлення ІНФОРМАЦІЯ_1 , у т.ч. на щитах розміром 3м х 12м, розміщених на фасаді (пр.-кт М.Лушпи / вул. Інтернаціоналістів), площа яких відповідає площі 2-стороннього Білборду.
Належні відповідачеві рекламні щити, які розміщуються на фасаді, були встановлені на перехресті пр. М.Лушпи - вул. Інтернаціоналістів згідно дозволу № 3171.
Приймаючи рішення від 11.12.2018 № 705, виконавчий комітет Сумської міської ради, не звернув уваги на те, що виконавчим комітетом на ім'я ФОП Солдатенка Д.А. не видано жодного дозволу на розміщення рекламних засобів типу «Білборд».
Крім того, зі змісту додатку № 1 до договору № 58 від 01.06.2010 вбачається, що ФОП Солдатенку Д.А. не виділялося жодного місця для розміщення рекламних засобів типу «Білборд», тоді як п. 26 додатку № 1 до договору передбачене виділення місця для розміщення на перехресті пр. М.Лушпи - вул. Інтернаціоналістів 4 рекламних щити 3м х 12м, загальною площею 144 м2, оплата за користування яким становить 921,60 грн.
При цьому суд ототожнює в даному випадку білборд та щит на фасаді, враховуючи відсутність нормативного розмежування таких понять у Сумські ОТГ, їх розмір (3м х 12м), місце розташування (пр. М.Лушпи - вул. Інтернаціоналістів).
Доказів щодо повідомлення відповідача про частковий акцепт або відмову в акцепті звітів відповідача позивач не надав.
Згідно зі ст. ст. 78-79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є невірним за період березень, червень - грудень 2019 року, оскільки позивачем не здійснено коригування щомісячної плати за користування місцями розміщення рекламних засобів для власників спеціальних конструкцій, на яких розміщена соціальна реклама, згідно з додатком до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 11.12.2018 № 705 та наданих відповідачем звітів про розміщення соціальної реклами у 2019 році.
На підставі проведеного судом розрахунку розмір знижки на соціальну рекламу підлягає збільшенню:
за березень 2019 року на 921,60 грн. (1117,60 грн. - 715,21грн.);
за червень - серпень 2019 року на 3352,80 грн. (3 х 1117,60 грн.);
за вересень - грудень 2019 року на 3686,40 грн. (921,60 грн. х 4).
Щодо строку позовної давності.
Позивачем при зверненні до суду із позовом визначено період стягнення заборгованості: травень 2016 року - лютий 2021 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строків позовної давності та вважає, що у зв'язку із цим позивачу необхідно відмовити в частині заявлених до стягнення платежів, право на які виникло до 12.03.2017.
Щодо позовної давності позивач вказує, що відповідач своїми діями по оплаті суми боргу визнавав наявність боргу, давав робочому органу (позивачу) надію на поступове погашення боргу, чим переривав строк перебігу позовної давності. Водночас у поясненнях від 15.04.2021 позивач зазначив, що оскільки до підписання додаткової угоди, 20.11.2020 якої змінено сторони договору № 58, зокрема, ліквідоване Управлівння архітектури та містобудування СМР на нове Управління архітектури та містобудування СМР, у позивача не було юридичної можливості звернутись до суду. Відтак з моменту підписання додаткової угоди 20.11.2020 починається перебіг позовної давності та про всяк випадок, якщо суд вважатиме інакше - просить суд поновити строк позовної давності, визнавши поважними причинами пропуску позовної давності.
Також позивач зазначив про те, що з урахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-ІХ від 30.03.2020 продовжено перебіг загальної позовної давності в три роки, а отже її може бути застосовано не раніше 12.03.2017.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Сумської міської ради від 27.01.2016 № 254-МР утворено Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) (пп. 3.1.2. п. 3.1.). Припинено шляхом ліквідації Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.
Пунктом 5 додатку № 1 до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 №254-МР визначено, що Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, з моменту державної його державної реєстрації, в порядку зміни сторони в зобов'язані, є стороною за усіма договорами, які укладені департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, та продовжують діяти на момент такої реєстрації.
Відповідно до п. 1.5 Положенням про управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, затверджене рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 № 662-MP (зі змінами від 06.08.2019 № 5466-MP) Управління, з моменту його державної реєстрації, в порядку заміни сторони в зобов'язанні, є стороною за усіма договорами, які укладені Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, та продовжують діяти на момент такої реєстрації.
Управління згідно з п. 3.2.44 вказаного Положення здійснює, в межах повноважень, договірну роботу щодо договорів, угод, контрактів, стороною яких виступає Управління, Сумська міська рада, її виконавчий комітет та Сумський міський голова.
Виходячи з аналізу основних завдань та функцій, які покладалися на ліквідований департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради згідно Положення та завдання та функції, які покладалися на новоутворені управління архітектури та містобудування і департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, фактично відбулося розмежування повноважень раніше існуючого департаменту як структури міської ради на утворені нові департамент забезпечення ресурсних платежів та управління архітектури та містобудування.
Створивши управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи), Сумська міська рада вказувала у рішенні №254-МР про ліквідацію Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, не відмовившись при цьому від завдань і функцій, які виконував цей орган, передавши частину повноважень та функцій позивачу у справі, зокрема, щодо повноважень сторони по усім договорам, які укладені Департаментом містобудування та земельних відносин.
Отже, Сумська міська рада правонаступником у договірних відносинах визначила новостворене Управління та не відмовилась від функцій і завдань, які виконував Департамент містобудування та земельних відносин, а фактично передала їх новоствореним виконавчим органам.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у цьому випадку фактично мала місце реорганізація, а не ліквідація Департаменту містобудування та земельних відносин, як про це стверджує позивач, а тому такі доводи сторони відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України» встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який діє до цього часу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути заборгованість за договором № 58 від 01.06.2010, нараховану за період з травня 2016 року по лютий 2021 року. Таким чином, враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (05.03.2021), зміни, внесені до Цивільного кодексу України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язки з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, відповідно до яких строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину автоматично, суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог, право на які виникло з 12.03.2017. Строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України за вимогами позивача про стягнення заборгованості в розмірі 7190,29 грн, нарахованої за період з травня 2016 року по 11.03.2017 є таким, що пропущений позивачем.
Отже суд установив, що всього за період з березня 2017 року по лютий 2021 року, з урахуванням суми зменшення за розміщення соціальної реклами, загальний розмір щомісячної плати становить 46097,64 грн.
За твердженнями відповідача йому не повинна бути нарахована плата за демонтовані невідомими особами рекламні засоби з липня 2018 року по травень 2019 року на загальну суму 22810,63 грн. Проте суд не погоджується з цими доводами, оскільки користувач не довів, що відсутність рекламних засобів виникла не з його вини, що він відновив розміщення засобів, ініціював відповідні зміни умов договору, його припинення в певній частині, що відповідні дозволи були переоформлені, скасовані чи закінчився термін їх дії, або відповідач звертався до органів поліції, якими зафіксовано факт неправомірного демонтажу, тощо. У липні 2019 року на підставі фотозвіту ФОП Солдатенко Д.А. позивач правомірно припинив нарахування по демонтованим рекламним конструкціям з 31.07.2019.
За наданими сторонами розрахунками з березня 2017 року по лютий 2021 року відповідачем сплачено 34097,29 грн.
Тому суд встановив, що заборгованість відповідача за договором № 58 від 01.06.2010 в редакції додаткових угод за період з березня 2017 року по лютий 2021 року складає 12000,35 грн., виходячи із розрахунку: 46097,64 грн. - 34097,29 грн.
За таких обставин суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є частково обґрунтовані та підлягають задоволенню в розмірі 12000,35 грн.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
На підставі ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.2. договору (в редакції додаткової угоди від 25.11.2020) за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору з вини користувача, користувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного (або неповністю сплаченого) платежу на кожен день прострочення.
Позивач нараховує пеню за період з 01.09.2020 по 28.02.2021 у розмірі 1445,64 грн.
Судом встановлена наявна заборгованість відповідача у розмірі 12000,35 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2021 року.
Здійснивши перерахунок пені в частині позовних вимог, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума пені у розмірі 621,67 грн. (за період з 01.09.2020 по 25.09.2020 на заборгованість в розмірі 10738,35 грн. нараховується пеня в сумі 88,02 грн.; за період з 26.09.2020 по 25.10.2020 на заборгованість в розмірі 11825,55 грн. нараховується пеня в сумі 116,32 грн.; за період з 26.10.2020 по 18.11.2020 на заборгованість в розмірі 12912,75 грн. нараховується пеня в сумі 101,61 грн.; за період з 19.11.2020 по 25.11.2020 на заборгованість в розмірі 6858,35 грн. нараховується пеня в сумі 15,74 грн.; за період з 26.11.2020 по 25.12.2020 на заборгованість в розмірі 7945,55 грн. нараховується пеня в сумі 78,15 грн.; за період з 26.12.2020 по 25.01.2021 на заборгованість в розмірі 9032,75 грн. нараховується пеня в сумі 91,84 грн.; за період з 26.01.2021 по 25.02.2021 на заборгованість в розмірі 11592,35 грн. нараховується пеня в сумі 118,15 грн.; за період з 26.02.2021 по 28.02.2021 на заборгованість в розмірі 12000,35 грн. нараховується пеня в сумі 11,84 грн.).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивач просить суд стягнути з відповідача поштові витрати в розмірі 53,00 грн., пов'язані з поштовим відправленням відповідачу позовної заяви з додатками - 26,00 грн. та відповіді на відзив - 27,00 грн.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належить витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: фіскальними чеками, поштовими накладними та описами вкладення АТ «Укрпошта» від 05.03.2021, від 23.04.2021 підтверджується факт понесених позивачем витрат на послуги АТ «Укрпошта», що пов'язані з надсиланням відповідачу примірників позовної заяви та відповіді на відзив з додатками в загальній сумі 53,00 грн.
На підставі ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати за поштове пересилання документів у справі розподіляються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 23,35 грн. поштових витрат.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача у розмірі 999,94 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Солдатенка Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Сумської міської територіальної громади (одержувач коштів: Сумська МТГ/24060300, код одержувача платежу 37970404, р/р UA818999980314090544000018540, казначейство України (ЕАП), МФО 899998) 12000,35 грн. (дванадцять тисяч гривень 35 копійок) заборгованості, 621,67 грн. (шістсот двадцять одна гривня 67 копійок) пені, 999,94 грн. (дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 94 копійки) судового збору, 23,35 грн. (двадцять три гривні 35 копійок) поштових витрат.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.07.2021.
Суддя В.В. Яковенко