Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"20" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/366/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівтрейд" про стягнення коштів в сумі 269 849,00 грн
в судове засідання з'явилися :
від позивача: Яремчук В.В.,
від відповідача: не з'явився.
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівтрейд" про стягнення заборгованості в сумі 269 849,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки від 06.07.2020 року №06/07/20 у зв'язку з чим, позивач посилаючись на ст.ст. 625, 627, 629, 632, 524,525, 526, 533 ЦК України, ст.193 ГК, ст.162 ГПК України просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 269849,00 грн, з яких: основний борг - 1810625,39 грн, штраф- 10332,51 грн, 3% річних - 5 478,02 грн, курсова різниця - 72 413,08 грн.
Ухвалою суду від 20.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 16.06.2021 року.
16 червня 2021 року до суду через відділ канцелярії та документального забезпечення від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, яка не підтверджена доказами та обчислена в супереч вимогам чинного законодавства та умов Договору №06/07/20, посилаючись на те, що за даними сайту http://finance.ua курс продажу Євро до гривні, встановлений на Міжбанківському валютному ринку України станом на 11 травня 2021 року, становив: 1 Євро = 33,60 грн. Таким чином відповідач вважає, що заборгованість станом на 11 травня 2021 року в національній валюті складає 253435,06 грн, а курсова різниця, в свою чергу - 71809,67 грн, тобто на 603,41 грн менше ніж вказав позивач. Окрім того, відповідач вказує на те, що позивач щодо вказаних розмірів штрафу та 3% річних в позовній заяві не наводить порядку їх обчислення, а фактично обмежується лише зазначенням загальних розмірів таких платежів. Зокрема із загальних сум штрафу та 3% річних неможливо встановити які саме розміри заборгованості та кількість днів прострочення були використанні позивачем при обчисленні таких платежів та, як наслідок, встановити достовірність та правомірність таких обчислень.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року розгляд справи відкладено на 20.07.2021 року та надано сторонам можливість мирно врегулювати спір.
20 липня 2021 року до суду через відділ канцелярії та документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання у якому повідомляє суд про часткове виконання своїх зобов'язань та як доказ долучає платіжне доручення №1704 від 20.07.2021 року на суму 5000 грн.
20 липня 2021 року до суду через відділ канцелярії та документального забезпечення від позивача надійшло клопотання в якому повідомляє суд , що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено 5000 грн.
20 липня 2021 року в судове засідання з'явилась представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату час, та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 20.07.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
06 липня 2020 року між відповідачем (Покупець) та позивачем (Постачальник) укладено договір поставки № 06/07/20 (Договір), за п.1.1. якого у терміни і на умовах, визначених даним Договором, постачальник зобов'язується передати покупцю зерно гірчиці (надалі - «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар.
Згідно з п. 1.2. Договору право власності на Товар переходить до покупця з моменту отримання Покупцем видаткової накладної на Товар. Постачальник зобов'язується поставити товар у кількості 55, 373 метричних тонни до 10 липня 2020 року.
Відповідно до п. 3.2. Договору базова сума Договору складає 606 625, 39 грн, що в іноземній валюті еквівалентно 20 633,52 Євро.
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється відповідно до наступного графіку:
- 150000,00 грн, в тому числі ПДВ, що в іноземному еквіваленті становить 5 102, 04 Євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 15.07.2020 року;
- 200000,00 грн, в тому числі ПДВ, що в іноземному еквіваленті становить 6 802, 72 Євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 15.08.2020 року;
- 256625,39 грн, в тому числі ПДВ, що в іноземному еквіваленті становить 8 728, 76 Євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 15.09.2020 року.
Згідно п. 4.2.Договору, сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) іноземній валюті, на курс продажу іноземної валюти, що визначається з даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу Євро до гривні, встановленому на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за Договором.
На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар - зерно гірчиці у кількості 55,373 метричних тонни загальною вартістю 606 625,39 грн (в т.ч. з ПДВ 101 104,23 грн), що підтверджується видатковою накладною № 5002 від 07.07.2020 року на суму 606 625,39 грн (в т.ч. з ПДВ 101 104,23 грн), що підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с 8-9).
Відповідачем на виконання положень договору було здійснено часткову оплату товару в загальному розмірі 425 000, 99 грн, що в еквіваленті іноземної валюти складає 13 090,81 Євро, як вбачається із виписки з банківського рахунку, наданої позивачем (а.с. 10-20).
Таким чином, заборгованість відповідача в іноземній валюті складає 7 542,71 Євро, що еквівалентно 254 038,47 грн (з курсовою різницею).
Згідно із ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, оплату відповідач провів частково на суму 425 000,99 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду становила 181 625,39 грн (без врахування курсової різниці).
За вказаних обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 181 625,39 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з цим, 20.07.2021 року від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення з підтверджуючими документами про часткову оплату основного боргу в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1704 від 20.07.2021 року.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про закриття провадження в частині стягнення 5000,00 грн - основного боргу.
Щодо заявленої позивачем курсової різниці в розмірі 72 413,08 грн, суд враховує наступне.
Згідно ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно пункту 4 наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" визначено, що валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Зазначеним пунктом також встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Таким чином, вираження у договорах грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Умовами п. 4.2. Договору, сторони погодились, що сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) іноземній валюті, на курс продажу іноземної валюти, що визначається з даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу Євро до гривні, встановленому на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за Договором.
Зі змісту наведеного пункту договору вбачається, що покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару, виходячи з його вартості (її неоплаченої частини), з урахуванням курсу Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором.
Позивачем розраховано, що станом на дату звернення до суду з позовом залишився неоплаченим еквівалент заборгованості в іноземній валюті 7 542,71 Євро, що становить 254 038,74 грн.
Згідно даних сайту https://finance.ua/, курс продажу валют до гривні, встановлений на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню зверненню до суду з позовом (11.05.2021р.), становить 33,68 грн за 1 Євро (зазначено позивачем у позовній заяві).
Як зазначено вище по тексту, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо вірності розрахунку курсової різниці, оскільки позивачем не вірно визначено курс Євро до гривні згідно даних сайту https://finance.ua/ станом на 11.05.2021 року.
Так, за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України станом на 11.05.2021 року становить 33,60 грн за 1 Євро.
Таким чином, заборгованість станом на 11.05.2021 року в національній валюті у відповідача перед позивачем складає 253435,06 грн, а курсова різниця, в свою чергу - 71809,67 грн.
Враховуючи вищевказане, з врахуванням показників формули, встановленої умовами договору поставки, розмір курсової різниці становить 71 809,67 грн.
Суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача курсової різниці підлягає в сумі 71 809,67 грн.
Окрім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 10332,51 грн (п. 8.3. Договору) та 3% річних у розмірі 5478,02 грн.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання, вбачається право позивача здійснити нарахування 3% річних.
Суд, здійснивши перерахунок 3 % річних, установив, що 3% річних становить 5 478,02 грн (при заявленому - 5 478,02 грн.), отже, 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Стосовно нарахування штрафу, то слід зазначити таке.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, відповідно до п. 8.3. Договору, за порушення строку оплати понад 5 (п'ять) календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 2% від вартості неоплаченого товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 2% штрафу, суд установив, що його розмір становить 10332,51 грн (при заявленому - 10332,51 грн), а відтак підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу та 3% річних є законним та обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову частково на загальну суму 269 245,59 грн, з яких: 181 625,39 грн - заборгованість, 71 809,67 грн - курсова різниця, 5 478,02 грн - 3 відсотки річних та 10 332,51 грн - штраф (п. 8.3 Договору). Відмовити у задоволені 603,41 грн - курсової різниці.
Щодо судових витрат, суд зазначає.
При зверненні із позовом до господарського суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4127,79 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2177 від 11.05.2021року (арк.с.4), у той час, як за розгляд вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 267 849,00 грн підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4047,73 грн.
Відтак, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір".
Суд звертає увагу позивача на те, що у він відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" має право подати клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору та частину судового збору щодо закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3963,67 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 231, 233, 238,240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівтрейд" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Литовська, 117, офіс 5, код ЄДРПОУ 39946054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (31200, Хмельницька обл., Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 264 245,59 грн, з яких: 176 625,39 грн - заборгованість, 71 809,67 грн - курсова різниця, 5 478,02 грн - 3 % річних та 10 332,51 грн - штраф.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівтрейд"(33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Литовська, 117, офіс 5, код ЄДРПОУ 39946054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (31200, Хмельницька обл., Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 3963,67 грн судового збору.
4. Закрити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 5000,00 грн.
5. В решті позову відмовити.
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2021 року.
Суддя Церковна Н.Ф.