36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.07.2021 Справа № 917/891/21
м. Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцька ТЕЦ”, вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Громадського об'єднання «ЧАС» (Чорнобильсько-Афганський союз), вул. Велика Набережна (50 років СРСР), 35, кв. 123, м. Кременчук, Полтавська область, 39630
про стягнення 26 259,21 грн.,
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 26 259,21 грн., з яких 24 408,44 грн. основного боргу, 519,76 грн. 3% річних, 1 331,01 грн. інфляційних втрат за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2267 від 01.10.2015.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на несвоєчасність здійснення відповідачем оплати спожитої теплової енергії на умовах договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2267 від 01.10.2015.
Ухвалою від 09.06.2021 (а.с. 76-77) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвала суду від 09.06.2021 направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 75) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника “адресат відсутній за вказаною адресою” (а.с. 79-82). Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.
Про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 83). Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 568 від 19.04.2019 року ТОВ Кременчуцька ТЕЦ з 25.04.2019 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (а.с. 17).
До 25.04.2019 p., Виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука було AT «Полтаваобленерго». Договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам були укладені з AT «Полтаваобленерго», зокрема, Договір № 2267 від 01.10.2015 (а.с. 8-9).
Враховуючи зміну виконавця послуг, між Виконавцем - АТ «Полтаваобленерго», Споживачем - Громадським об'єднанням «ЧАС» (Чорнобильсько-Афганський союз) та Новим виконавцем - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (далі - Постачальник) 21.05.2019 було укладено Угоду № 1 про зміну сторони у зобов'язанні (далі - Угода, а.с. 14).
Згідно п. 1 Угоди, сторони домовилися, що Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе всі права та обов'язки Виконавця, згідно Договору № 2267 від 01.10.2015 та з 25.04.2019 стає стороною Договору.
Пунктом 3 Угоди передбачено, що Споживач не заперечує проти заміни Виконавця на Нового виконавця в Договорі і, підписуючи зі своєї сторони цю Угоду, дає згоду на зміну сторони в порядку та на умовах, визначених цією Угодою.
Згідно п. 5 Угоди, Споживач за отримані з 25.04.2019 послуги по Договору проводить розрахунки з Новим виконавцем на рахунок, зазначений у даній Угоді. У зв'язку з початком надання послуг з 25.04.2019, першим розрахунковим періодом є період з 25.04.2019 по 31.05.2019. Споживач сплачує на користь Нового виконавця вартість отриманих послуг за період з 25.04.2019 по 31.05.2019. В подальшому розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 7 Угоди, заміна Сторони у зобов'язанні за цією Угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що передбачені цією Угодою. Ця Угода вважається укладеною з моменту підписання Сторонами, починає діяти з 25.04.2019 і діє протягом дії Договору (п. 8 Угоди).
Згідно п. 1.1 Договору № 2267 від 01.10.2015 (далі - Договір), Теплопостачальна організація зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Законом України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року та діючого законодавства України.
Додатком № 2 до Договору (а.с. 11), встановлено обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору (а.с. 12) встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.
Згідно з п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору - Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. Наявність приладу обліку на об'єкті Споживача вказано в Додатку № 1 до Договору.
Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору (а.с. 13), розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору, Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. Наявність приладу обліку на об'єкті Споживача вказано в Додатку № 1 до Договору.
За п. 5 Додатку № 4 до Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії» (Додаток № 4-2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.
На виконання умов Договору, позивач з листопада 2019 по квітень 2021 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 24 408,44 грн., що підтверджується копіями актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (а.с. 52-59), не підписані відповідачем.
В дотримання умов Договору позивачем було надіслано відповідачеві вищезазначені акти та відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії (а.с. 24-37). Матеріалами справи підтверджується вручення зазначених рахунків та актів відповідачу (а. с. 38-51).
В порушення умов Договору відповідач не сплатив вартість спожитої теплової енергії в період з листопада 2019 по квітень 2021 в сумі 24 408,44 грн.
Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 519,76 грн. 3% річних та 1331,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 17.12.2019 по 26.05.2021, за зобов'язаннями, які виникли в періоди з листопада 2019 по квітень 2021;
Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання"), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором, надав відповідачу послуги з енергопостачання в період з листопада 2019 по квітень 2021 на загальну суму 24 408,44 грн. (копії актів та рахунків залучені до матеріалів справи, а.с. 52-59, 24-37).
Пунктом 5 Додатку № 4 до Договору встановлено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується «Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії» (Додаток № 4 -2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі «Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплоенергії» або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.
Акти за період з листопада 2019 по квітень 2021, підписані трьома представниками Теплопостачальної організації (позивачем), були вручені відповідачу, що підтверджується відомостями про отримання (а.с. 38-51).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України оплату отриманих послуг в спірному періоді не здійснив.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 281 153,76 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 519,76 грн. 3% річних та 1331,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 17.12.2019 по 26.05.2021, за зобов'язаннями, які виникли в періоди з листопада 2019 по квітень 2021.
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача 24 408,44 грн. основного боргу, 519,76 грн. 3% річних, 1 331,01 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Громадського об'єднання «ЧАС» (Чорнобильсько-Афганський союз) (вул. Велика Набережна (50 років СРСР), 35, кв. 123, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 25976958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцька ТЕЦ” (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42225136) - 24 408,44 грн. основного боргу, 519,76 грн. 3% річних, 1 331,01 грн. інфляційних втрат; 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Пушко І.І.