16 липня 2021 року Справа № 915/1036/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали скарги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на постанову державного виконавця про арешт коштів боржника у справі
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (54000, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; адреса електронної пошти: company@mkgas.com.ua; ідентифікаційний код 05410263)
до відповідача: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А; адреса електронної пошти: legal_okp@ukr.net; ідентифікаційний код 31319242)
про: стягнення грошових коштів,
орган, рішення якої оскаржується: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; адреса електронної пошти: i.rubel@dvs.gov.ua, r.ozadovskyi@kv.dvs.gov.ua)
за участю представників:
від стягувача: Іноземцев Є.С., адвокат за довіреністю;
від боржника: Бондар М.В., адвокат за довіреністю;
від відділу ДВС: не з'явився,
Суть спору:
30.06.2021 до Господарського суду Миколаївської області від Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» надійшла скарга № 2085/32 від 29.06.2021 на постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2021р. у виконавчому провадженні № 65814697 (з додатками), в якій заявник просить суд:
- прийняти скаргу до розгляду;
- визнати постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у виконавчому провадженні № 65814697 неправомірною;
- зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення, шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у виконавчому провадженні № 65814697.
Ухвалою суду від 30.06.2021 судове засідання у справі № 915/1036/20 для розгляду скарги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 2085/32 від 29.06.2021 було призначено на 12 липня 2021 року о 10:00; запропоновано Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати суду та направити стягувачу і боржнику письмові пояснення щодо скарги, з доданням до них: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, якщо такі докази не надані скаржником; документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заздалегідь до дати проведення судового засідання надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 65814697.
08.07.2021 до суду від Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» надійшла заява № 2342/32 від 08.07.2021 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
12.07.2021 на офіційну електронну пошту суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла така кореспонденція:
- клопотання про залучення доказів, з яким відділом ДВС надано суду копії матеріалів виконавчого провадження за № 65814697;
- клопотання про відкладення судового засідання;
- заява про ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою суду від 12.07.2021 судове засідання у справі № 915/1036/20 щодо розгляду скарги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 2085/32 від 29.06.2021 було відкладено на 16 липня 2021 року о 10:00; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заздалегідь до дати проведення судового засідання надати суду належним чином засвідчену копію облікової картки зведеного виконавчого провадження № 65292483, а також відомості щодо того, на підставі яких виконавчих документів відкриті виконавчі провадження, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 65292483.
13.07.2021 до суду від Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» надійшла заява № 2244/32 від 12.07.2021 про приєднання до матеріалів справи доказів.
14.07.2021 до суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив № 901/1036/20 від 13.07.2021 на скаргу на бездіяльність державного виконавця, в якому заявник просить суд відмовити у задоволенні скарги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника - у повному обсязі.
Крім того, разом із відзивом, на виконання ухвали від 12.07.2021, заявником надано суду копію облікової картки зведеного виконавчого провадження № 65292483.
16.07.2021 до суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» надійшли заперечення б/н від 16.07.2021 (вх. № 10938/21) на скаргу боржника на постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2021.
Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв або клопотань від учасників справи до суду не надходило.
16.07.2021 в судове засідання з'явилися повноважні представники стягувача та боржника, яких суд заслухав. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України свого повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення на електронну адресу державного виконавця копії ухвали суду від 12.07.2021 та отримання 12.07.2021 державним виконавцем телефонограми.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги по суті за відсутності представника органу державної виконавчої служби.
16.07.2021 в судовому засіданні представник Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» підтвердив актуальність заявленої скарги, просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», у свою чергу, підтвердив актуальність правової позиції товариства, викладеної у запереченнях, просив суд у задоволенні скарги відмовити.
16.07.2021 за результатами розгляду скарги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 2085/32 від 29.06.2021 суд, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Ознайомившись з матеріалами скарги, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, заслухавши в судовому засіданні представників стягувача та боржника, суд -
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 у справі № 915/1036/20 було задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»; закрито провадження у справі № 915/1036/20 в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі в сумі 3578566,08 грн за відсутністю предмета спору; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 242792,89 грн, три відсотка річних в сумі 269300,07 грн, інфляційні збитки в сумі 873105,13 грн, а також 24420,91 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 242792,88 грн та трьох відсотків річних у розмірі 2515,52 грн відмовлено позивачу; відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання щодо відстрочення виконання рішення.
Вказане рішення набрало законної сили 19.01.2021.
25.01.2021 на виконання вказаного рішення господарським судом було видано відповідний наказ.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, судовий наказ у справі № 915/82/18, який набрав законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконаний.
Як уже було наведено вище, 30.06.2021 Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у виконавчому провадженні № 65814697.
В обґрунтування поданої скарги боржником зазначено, зокрема, таке:
За заявою стягувача про примусове виконання виконавчого документу (наказу), виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 16.06.2021 було відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду та винесено постанову про арешт всіх без винятку коштів боржника у виконавчому провадженні № 65814697, що містяться на рахунках, які належать боржнику (з наведенням переліку рахунків).
Скаржник зазначає, що державним виконавцем було порушено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження № 65814697 від 16.06.2021 була отримана боржником тільки 25.06.2021, тобто з порушенням строку встановленого ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», Крім того, постанову про арешт коштів боржника по вищевказаному виконавчому провадженню нашим підприємством і досі не отримано. Стосовно винесення постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2021 останньлму стало відомо з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» вважає, що постанова про арешт коштів боржника № 65814697 від 16.06.2021 винесена з порушенням норм чинного законодавства. В тому числі, всупереч прямій забороні, встановленій законом головним державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, які перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання. Крім того було накладено арешт на кошти, що використовуються для виплати заробітної плати.
Боржник стверджує, що виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві боржника, на оплату праці.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Суд відмічає, що відділ ДВС та стягувач проти задоволення скарги заперечували.
Так, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відзиві зазначено, зокрема, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника. відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону повинен виш ач йти статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що с підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону.
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також: у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
З наведених норм права, на переконання виконавця, вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець мас право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Враховуючи вищенаведене, відділ ДВС вважає, що державним виконавцем не порушено вимоги Закону, а підстави для задоволення скарги відсутні.
Стягувач, заперечуючи проти задоволення скарги, посилався, зокрема, на таке:
Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується, що рахунки боржника, на кошти, на котрих державним виконавцем було накладено арешт, є поточними та зі спеціальним режимом використання рахунками, які використовуються, зокрема, для забезпечення господарської діяльності ОКП Миколаївоблтеплоенерго, у тому числі для виплати заробітної плати, та які не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено, а також для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, які відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено.
Крім того, стягувач наголошує, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення у боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
В даному випадку ОКП Миколаївоблтеплоенерго не ставиться питання про відмову виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати та з рахунків із спеціальним режимом використання; натомість, оскаржується постанова про накладення арешту на кошти боржника.
З урахуванням викладеного, стягувач вважає, що оскаржувану постанову від 16.06.2021 про арешт коштів боржника у ВП № 65814697 винесено державним виконавцем Рубель І.В. у відповідності до вимог законодавства і підстави для визнання її неправомірною та скасування відсутні.
Матеріали справи свідчать про те, що 15.06.2021 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою № 540007-СК-10619-0621 від 07.06.2021 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 у справі № 915/1036/20.
16.06.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В було відкрито виконавче провадження № 65814697 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 у справі № 915/1036/20.
Також 16.06.2021 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 65814697 винесено постанови:
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
- про стягнення виконавчого збору;
- про приєднання виконавчого провадження № 65814697 до зведеного виконавчого провадження № 65292483.
Суд відмічає, що з наявної в матеріалах справи копії облікової картки зведеного виконавчого провадження № 65292483 вбачається, що до складу зведеного виконавчого провадження входять виконавчі провадження з примусового виконання:
- наказу Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 у справі № 915/1036/20;
- наказу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 у справі № 915/2096/19;
- наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2019 у справі № 915/459/19.
З метою примусового виконання рішення 16.06.2021 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 65814697 отримано відповідь на запит до Державної фіскальної служби України про наявні у боржника рахунки.
16.06.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): НОМЕР_1 ;
НОМЕР_2 ;
НОМЕР_3 ;
НОМЕР_4 ;
НОМЕР_5 ;
НОМЕР_6 ;
НОМЕР_7 ;
НОМЕР_7 ;
НОМЕР_8 ;
НОМЕР_9 ;
НОМЕР_10 ;
НОМЕР_11 ;
НОМЕР_12 ;
НОМЕР_13 ;
НОМЕР_14 ;
НОМЕР_15 ;
НОМЕР_16 ;
НОМЕР_17 ;
НОМЕР_18 ;
НОМЕР_19 ;
НОМЕР_20 ;
НОМЕР_21
та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1523717,9 грн.
Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» зазначає, що всупереч прямій забороні, встановленій законом, головним державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, які перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання. Крім того було накладено арешт на кошти, що використовуються для виплати заробітної плати.
Дослідивши матеріали скарги в сукупності з матеріалами справи, оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, надані учасниками, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
За змістом ст.ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд додатково зазначає, що банківські установи, на які нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконали. Зазначене свідчить про те, що банки також не визнали рахунки боржника та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Варто також відмітити, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Разом з тим, суд наголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Згідно із частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
З наведених норм права вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі 905/361/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 15.04.2021 у справі № 923/560/17.
Відповідно до змісту статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведене стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду зі скаргою.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник у виконавчому провадженні № 65814697 не звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та проханням не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на відповідному рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.
При цьому посилання скаржника на заяву № 2249/32 від 19.08.2020, відхиляється судом, оскільки така заява подавалася Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» в межах іншого виконавчого провадження (ВП № 62666017) у серпні 2020 року, в той час як оскаржувана постанова про арешт коштів винесена державним виконавцем 16.06.2021 у межах виконавчого провадження 65814697.
З наявних у матеріалах справи доказів також не вбачається, що боржником надавалася державному виконавцю інформація про наявність у комунального підприємства рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
При цьому, банківські довідки, надані скаржником до заяви № 2244/32 від 12.07.2021, оцінюються судом критично, оскільки видавалися підприємству протягом серпні-вересня 2020 року, та відсутні докази надання вказаних довідок державному виконавцю у виконавчому провадженні № 65814697.
Суд також наголошує на тому, що в будь-якому разі наявність у боржника окремих рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, не може бути підставою для скасування постанови про арешт коштів в цілому.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин, з огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення державним виконавцем законодавства або перевищень повноважень при прийнятті постанови від 16.06.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 65814697.
Отже, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку, що за заявленими скаржником вимогами з урахуванням наведених останнім обґрунтувань, відповідна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов'язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.
Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні скарги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» № 2085/32 від 29.06.2021 на постанову державного виконавця від 16.06.2021 у виконавчому провадженні № 65814697 про арешт коштів боржника у справі № 915/1036/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 21.07.2021.
Суддя О.Г. Смородінова