15 липня 2021 року Справа № 915/406/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Агронова”, вул. Віктора Чміленка, 35, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006 (код ЄДРПОУ 42286157)
адреса для листування: проспект Інженерів, 11 А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25014
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгро Траст”, вул. Фалєєвська, 59, кв. 14, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 42484588)
про стягнення коштів в сумі 561 011, 52 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Агронова” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгро Траст” 561 011, 52 грн.. з яких: 416 246, 28 грн. - основного боргу; 45 949, 52 грн. - 36 % річних; 15 566, 46 грн. - пеня та 83 249, 26 грн. - штраф.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 27.04.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 10.06.2021 року. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 10.05.2021 (включно).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 05.07.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 915/406/21. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 15.07.2021 року.
Сторони явку повноважних представників в судові засідання 27.04.2021, 10.06.2021, 05.07.2021 та 15.07.2021 року не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 42, 58-60, 85), повідомленням від 27.04.2021 (арк. 50) та довідкою про доставку електронного листа (арк. 90).
09.04.2021 року та 11.05.2021 року від позивача на адресу господарського суду надходили заяви про розгляд справи за відсутності позивача (вх. № 5306/21 від 09.04.2021; вх. № 6996/21 від 11.05.2021).
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 15.07.2021 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України та ч. 4, 7 ст. 240 ГПК України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № МК-13/20 від 18.09.2020 року, а саме: зобов'язання щодо в повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу 36 % річних, пеню та штраф. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 526, 530, 548, 549, 610, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 199, 216, 218, 224, 229, 230, 343 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
14.05.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7295/21).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає наступне.
ТзОВ «Украгро траст» позовні вимоги визнає частково, а саме: відповідно до договору поставки № МК-13/20 отримано від позивача продукцію виробничо-технічного призначення (товар) на суму 476 246, 28 грн. Оплата за поставлений товар проведена частково в сумі 60 000 грн. Таким чином розмір не сплаченої заборгованості за поставлений товар складає 416 246, 28 грн.
Щодо сплати штрафних санкцій відповідач повідомив, що не згодний та просить суд врахувати, що ТзОВ «Украгро траст» є сільськогосподарським виробником, тобто основним видом діяльності, якого є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), що підтверджується відомостями, що містяться у ЄДРЮОФОПГФ. Діяльність товариства має сезонний характер, та її ефективність і результативність мають вплив численні фактори, які не залежать від волі осіб, зокрема погодні умови та втрата посівів і врожаю. В 2020 році товариство отримало збитки від своєї діяльності у зв'язку з несприятливими погодними умовами.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить задовольнити позов частково, відмовивши у стягненні на користь позивача: 36 % річних у сумі 45 949, 52 грн., пені у сумі 15 566, 46 грн., штрафу у розмірі - 20 % на суму 83 249, 26 грн.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 549, 551, 627 ЦК України, ст. 233 ГК України, постановою пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 8824/21 від 10.06.2021) зазначає, що сума неустойки складає лише 25,8 % від загальної суми стягнення, отже не перевищує розмір завданих збитків.
Позивач є торгуючою організацією, а отже основні товарно-грошові потоки базуються на використанні залучених кредитних коштів.
Позивач зазначає, що за даними бізнес-сайту https://www.prostobiz.ua/business/ develcredit, середня ефективна ставка по кредитам юридичних осіб на 02.06.2021 по 14 банківським установам складає 18,15 % за умов забезпечення покриття у вигляді поруки власника бізнесу, рухомого та нерухомого майна. У випадку застосування штрафних санкцій при простроченні, середній розмір відсотків по кредиту в банківських установах буде становити 29,3 % річних.
Таким чином, застосувавши до відповідача нараховані неустойки у розмірі 25,8 % від суми стягнення, позивач жодним чином не застосував надмірних стягнень та, виключно, застосував надані законом інструменти для мінімізації негативних наслідків від угоди з відповідачем.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
18.09.2020 року між ТзОВ «Компанія АгроНова» (постачальник) та ТзОВ «Украгро Траст» (покупець) було укладено договір поставки № МК-13/20 (арк. 10-16).
Відповідно до п. 10.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 р., але продовжує залишатися чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 10.2 договору якщо жодна із сторін не виявить бажання його припинити, то він вважається поновленим на один рік, починаючи з дати закінчення його дії.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір розроблено у відповідності до чинного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікації(ях) - додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до п. 2.1 договору за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу. Асортимент, кількість та ціна якої визначаються Специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною нього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору ціна товару, що поставляється за цим договорам, вказується у специфікації(ях) в національній валюті України і визначається еквівалент у іноземній валюті вказаній у специфікації(ях).
Відповідно до п. 2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю Специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору, та які є невід'ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у специфікації(ях) щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).
Відповідно до п. 2.4 договору всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний договір.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору. Також оплата може здійснюватися шляхом передачі постачальнику простих векселів з урахуванням умов визначених в пункті 3.5. даного договору.
Відповідно до п. 3.6 договору товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення специфікації(й) та/або інших додаткових угод до даного договору), має бути ним оплачений не пізніше 10 календарних днів з моменту його отримання за відповідною накладною.
При затримці платежів, перераховані грошові кошти направляються на погашення в першу чергу - штрафних санкцій, пені, відсотків, після цього - суми основного боргу.
Відповідно до п. 3.9 договору у разі погіршення фінансового стану покупця та відсутності у нього реальної можливості платоспроможності за грошовими зобов'язаннями за цим договором, покупець зобов'язаний протягом 3-х (трьох) календарних днів письмово повідомити постачальника про дані зміни та причини їх виникнення.
Відповідно до 3.11 договору покупець, який здійснює оплату за поставлений товар частинами, та порушує терміни оплати зазначені у відповідній (них) специфікації(ях), при порушенні будь-якого із частин, зобов'язується на вимогу та у терміни зазначені постачальником, здійснити повний розрахунок за увесь отриманий товар відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п. 4.4 договору сторони при поставці чергової партії товару зобов'язані керуватись положеннями дійсного договору. При цьому поставка кожної окремої партії товару оформляється сторонами специфікаціями та/або рахунком на оплату товару, що виписує постачальник покупцеві; видатковою накладною, яка засвідчує факт передачі товару постачальником покупцеві.
Відповідно до п. 4.10 договору підписання сторонами видаткових накладних в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.
Відповідно до п. 4.11 договору перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.
До договору сторонами складено специфікації на загальну суму 476 246, 28 грн., якими погоджено, зокрема, асортимент продукції, кількість, ціну, строк поставки товару, умови оплати тощо (арк. 17-21), а саме:
- специфікація № 1 від 21.09.2020 року на суму 175 328, 40 грн. з ПДВ (еквівалент у доларах США 6 218, 43 USD);
- специфікація № 2 від 24.09.2020 року на суму 224 578, 08 грн. з ПДВ (еквівалент у доларах США 7 951, 08 USD);
- специфікація № 3 від 26.10.2020 року на суму 36 101, 04 грн. з ПДВ (еквівалент у доларах США 1 274, 53 USD);
- специфікація № 4 від 05.11.2020 року на суму 35 669, 16 грн. з ПДВ (еквівалент у доларах США 1 249, 58 USD);
- специфікація № 5 від 05.11.2020 року на суму 4 569, 60 грн. з ПДВ (еквівалент у доларах США 160, 08 USD).
Судом встановлено, що умови всіх вищевказаних специфікацій в частині строків та порядку оплати є ідентичними. Так, відповідно до пункту 3 "Умови оплати товару" та пункту 4 специфікацій покупець оплачує постачальнику 100 % вартості товару шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 4 грудня 2020 року.
Оплата вартості товару здійснюється покупцем з врахуванням п. 3.3 та п. 3.4 договору.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 476 246, 28 грн., що підтверджується видатковими накладними (арк. 22-26), а саме:
- видаткова накладна № 6224 від 05.11.2020 року на суму 4 569, 60 грн. з ПДВ;
- видаткова накладна № 6223 від 05.11.2020 року на суму 35 669, 16 грн. з ПДВ;
- видаткова накладна № 6032 від 26.10.2020 року на суму 36 101, 04 грн. з ПДВ;
- видаткова накладна № 5421 від 24.09.2020 року на суму 224 578, 08 грн. з ПДВ;
- видаткова накладна № 5426 від 21.09.2020 року на суму 175 328, 40 грн. з ПДВ.
Всі видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № МК-13/20 від 18.09.2020 року.
Перерахунок вартості товару з врахуванням п. 3.3 та п. 3.4 договору (у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти) не здійснювався.
Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар на суму 60 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 від 21.09.2020 року на суму 60 000, 00 грн. (арк. 44).
Отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 416 246, 28 грн. (476 246, 28 грн.- 60 000, 00 грн.).
Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.
Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 476 246, 28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.
Виходячи з умов п. 3.2 договору, п. 3 специфікацій та ст. 253 ЦК України остаточна оплата за видатковими накладними повинна була бути здійснена відповідачем до 04.12.2020 року (включно). З 05.12.2020 відповідач є таким, що прострочив оплату за видатковими накладними.
Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар на суму 60 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 від 21.09.2020 року на суму 60 000, 00 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 416 246, 28 грн. (476 246, 28 грн.- 60 000, 00 грн.).
Суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав в силу умов п. 3.2 договору, п. 3 специфікацій. Отже, позовна вимога в частині стягнення 416 246, 28 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. Крім того, судом враховано визнання відповідачем позовних вимог в цій частині.
4.2. Щодо вимоги про стягнення 36 % річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Відповідно до п. 5.8 договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою (ими) угодою (ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Відповідно до п. 5.9 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
Позивачем нараховано відповідачу 45 949, 52 грн. - 36 % річних від суми заборгованості за період з 04.12.2020 по 25.03.2021 року, виходячи із суми заборгованості 416 246, 00 грн.
Судом встановлено, що при нарахуванні 36 % річних позивачем неправильно визначено період нарахування, а саме позивачем включено день оплати в період нарахування, а також не враховано, що у 2020 році 366 днів (високосний рік).
День фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних (постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17).
В постанові Верховного Суду КГС від 08.10.2018 року по справі № 927/490/18 зазначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).
Судом здійснено перерахунок розміру 36 % річних, виходячи з зазначеної самим позивачем суми боргу в розмірі 416 246, 00 грн. та встановлено, що 36 % за період з 05.12.2020 по 25.03.2021 (111 днів) становлять 45 540, 11 грн.
Отже, вимога про стягнення 36 % річних в розмірі 45 540, 11 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 36 % річних в розмірі 409, 41 грн. слід відмовити.
4.3 Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 5.1 договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.
Відповідно до п. 5.2 договору крім відповідальності, встановленої п. 5.1 даного договору покупець, зокрема: за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20 % (двадцять) процентів від суми несплаченого боргу.
Відповідно до п. 5.9 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
Позивачем нараховано відповідачу 15 566, 46 грн. - пені.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем за період з 04.12.2020 по 25.03.2021 року, виходячи із суми заборгованості 416 246, 00 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені, аналогічно нарахуванню 36 % річних, позивачем неправильно визначено період нарахування, а саме позивачем включено день оплати в період нарахування, а також не враховано, що у 2020 році 366 днів (високосний рік).
Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
В постанові Верховного Суду КГС від 08.10.2018 року по справі № 927/490/18 зазначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).
Судом здійснено перерахунок розміру пені, виходячи з зазначеної самим позивачем суми боргу в розмірі 416 246, 00 грн. та встановлено, що пеня за період з 05.12.2020 по 25.03.2021 (111 днів) становить 15 419, 51 грн. Детальний розрахунок здійснений судом наявний в матеріалах справи (арк. 91)
Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 15 419, 51 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 146, 95 грн. слід відмовити.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу 20 % штрафу в розмірі 83 249, 26 грн. (416 246, 28 х 20 %).
Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов п. 5.2 договору (арк. 2 на звороті). Отже, нарахування штрафу в сумі 83 249, 26 грн. є обґрунтованим та підставним.
Позовна вимога в частині стягнення штрафу є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
4.4. Щодо клопотання про зменшення неустойки.
Судом враховано, що у відзиві (вх. № 7295/21 від 14.05.2021 року) відповідач, посилаючись на ст. 549, 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, просить суд відмовити у стягненні 36 % річних, пені та штрафу (арк. 63-65).
В обґрунтування викладеного відповідач зазначає, що ТзОВ «Украгро траст» є сільськогосподарським виробником, тобто основним видом діяльності, якого є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), що підтверджується відомостями, що містяться у ЄДРЮОФОПГФ. Діяльність товариства має сезонний характер, та її ефективність і результативність мають вплив численні фактори, які не залежать від волі осіб, зокрема погодні умови та втрата посівів і врожаю. В 2020 році товариство отримало збитки від своєї діяльності у зв'язку з несприятливими погодними умовами.
Фактично клопотання відповідача є заявою про зменшення неустойки.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 616 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 918/116/19).
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до п. 3.9 договору у разі погіршення фінансового стану покупця та відсутності у нього реальної можливості платоспроможності за грошовими зобов'язаннями за цим договором, покупець зобов'язаний протягом 3-х (трьох) календарних днів письмово повідомити постачальника про дані зміни та причини їх виникнення.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій. Не подано суду також і доказів повідомлення позивача про погіршення фінансового стану відповідача та неможливість виконання останнім грошового зобов'язання відповідно до п. 3.9 договору або розділом 8 договору (форс-мажорні обставини). В силу положень ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Укладення та підписання відповідачем договору поставки № МК-13/20 від 18.09.2020 дозволяє суду стверджувати про обізнаність відповідача як з умовами та строками виконання умов договору, так і з наслідками невиконання взятих на себе за договором зобов'язань. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості відмовитись від укладення договору у випадку, якщо умови договору не відповідають інтересам відповідача.
Відповідачем не підтверджено жодними доказами у справі як факту втрати посівів і врожаю у 2020 році, так і отримання збитків від своєї діяльності у зв'язку з несприятливими погодними умовами. В свою чергу самі лише обставини щодо сезонного характеру діяльності відповідача та несприятливих погодних умов, які не підтверджені жодними доказами, не свідчать про наявність правових підстав для зменшення неустойки.
Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження фінансового стану відповідача, що позбавляє суд можливості оцінити вказані обставини.
Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження обставин щодо вчинення дій, спрямованих на належне виконання зобов'язання, вжиття заходів з метою недопущення невиконання зобов'язання тощо.
Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. В свою чергу відповідач мав достатньо часу для реалізації наданих йому законом прав щодо подання доказів в порядку та строки, передбачені ст. 80, 81 ГПК України.
Додатково суд зазначає про відсутність правових підстав для зменшення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки останні не є неустойкою.
Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, оскільки на підтвердження клопотання суду не подано жодного доказу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 8 406, 83 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 8, 35 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгро Траст”, вул. Фалєєвська, 59, кв. 14, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 42484588) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Агронова”, вул. Віктора Чміленка, 35, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006 (код ЄДРПОУ 42286157); адреса для листування: проспект Інженерів, 11 А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25014:
- 416 246, 28 грн. (чотириста шістнадцять тисяч двісті сорок шість грн. 28 коп.) - основного боргу;
- 45 540, 11 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот сорок грн. 11 коп.) - 36 % річних;
- 15 419, 51 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять грн. 51 коп.) - пені;
- 83 249, 26 грн. (вісімдесят три тисячі двісті сорок дев'ять грн. 26 коп.) - штрафу;
- 8 406, 83 грн. (вісім тисяч чотириста шість грн. 83 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.07.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш