79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.07.2021 справа № 914/1486/21
За позовом: Комунального підприємства «Адміністративно - технічне управління», м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Леосвіт», м. Львів
про: стягнення заборгованості 16 583, 04 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кравчук І.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Грицик І.Ю. - представник;
від відповідача: не з'явився.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Комунального підприємства «Адміністративно - технічне управління» до Приватного підприємства «Леосвіт» про стягнення заборгованості 16 583, 04 грн.
Ухвалою суду від 02.06.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1486/21. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.06.2021 р. Явка представників учасників справи в судове засідання визнана не обов'язковою.
Господарський суд Львівської області 03.06.2021р. надіслав Приватному підприємству «Леосвіт» (адреса: 79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Патона, будинок 4/2, квартира 78, ідентифікаційний код 34028757) копію ухвали суду від 02.06.2021 р. про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901413935850).
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", вказане поштове відправлення (ідентифікатор 7901413935850) станом на 04.06.2021р. - не вручене під час доставки: інші причини.
Зважаючи на зазначене, з метою дотримання вимог процесуального законодавства, ухвалою суду у справі від 24.06.2021р. витребувано у Львівської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» інформацію про конкретні причини невручення поштового відправлення № 7901413935850.
Ухвалою суду від 30.06.2021р. розгляд справи по суті відкладено на 19.07.2021р.
Канцелярією Господарського суду Львівської області 06.07.2021р. зареєстровано письмові пояснення Акціонерного товариства "Укрпошта" на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2021р. та повідомлено суд: «згідно з обліковими даними Укрпошти, рекомендований лист №7902004456628 адресоване ПП"Леосвіт", АДРЕСА_1 прибув на ВПЗ 79040 і було переданий в доставку 04.06.2021 р. Так як вдома нікого не було, листоноша залишила повідомлення ф22А в скринці, яка закривається. Повторне повідомлення виписано 8.06.2021р. Проте одержувач не прийшов за листом. На даний час ПВ 7901413935850 знаходиться у ВПЗ 79040».
На адресу Господарського суду Львівської області 07.07.2021р. повернулось поштове відправлення з копією ухвали суду від 02.06.2021 р. про відкриття провадження у справі, що надсилалось на адресу відповідача з поштовою довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
У судове засідання 19.07.2020р. представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 19.07.2020р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 19.07.2021р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).
А тому, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явка представників учасників у судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.07.2021 р. за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 19.07.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Зміст та підстави вимог позивача.
Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Леосвіт» про стягнення заборгованості 16 583, 04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу”. У зв'язку з виявленим порушенням, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано відповідачу вимогу з пропозицією добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимозі термін. Проте, відповідач вказані вимоги не виконав, з огляду на що зазначені конструкції демонтовано позивачем із залученням підрядних організацій. Під час демонтажу, транспортування та зберігання конструкцій зовнішньої реклами Приватного підприємства «Леосвіт» позивачем понесено витрати у розмірі 16 583, 04 грн (з ПДВ), які він просить стягнути з відповідача.
Зміст та підстави заперечень відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради виявлено порушення вимог Закону України «Про рекламу» Приватним підприємством «Леосвіт», зокрема встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресою АДРЕСА_2 без отримання дозволу на розміщення реклами.
Зокрема, на фасаді будинку, на АДРЕСА_2 - орієнтовні розміри площини рекламної конструкції - 4,00 х 2,30 м (місце №1); 2,30 х 2,30 м (місце №2).
У зв'язку з виявленими порушеннями Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано відповідачу вимогу № 23/Р - 1 - 1-253 від 28.03.2018р., якими було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у термін до 12.04.2018р.
У вимозі також зазначено: «при невиконанні цієї вимоги буде скеровано подання в Головне управління Держпродспожив служби у Львівській обл. про порушення законодавства про рекламу для накладення штрафу у розмірі 5-кратної вартості розповсюдженої реклами або у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а самовільно встановлена(і) Вами спеціальна(і) конструкція(ї) зовнішньої реклами буде демонтовано примусово».
Як вбачається з наявного у матеріалах справи списку групованих поштових відправлень рекомендованих листів КП “Адміністративно-технічне управління”, №23/Р - 1 - 1-253 від 28.03.2018р. надсилалась ПП «Леосвіт» за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконав, добровільно допущені порушення у встановлений термін не усунув.
На підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №47-Д від 23.04.2018 зазначені конструкції були демонтовані позивачем із підрядних організацій, що підтверджується актом надання послуг №0307 від 03.07.2018 року.
Демонтаж даних рекламних конструкцій проводив підрядник ФОП ОСОБА_1 згідно Договору про надання послуг № 03/04/18 від 03.04.2018.
В матеріалах справи міститься рахунок на оплату послуг демонтажу №0307 від 03.07.2018 року, складений ФОП ОСОБА_1 , на суму 1 159, 20 грн без (ПДВ).
Також матеріали справи містять акт надання послуг транспортування вантажним автомобілем №42 від 03.07.2018 року та рахунок на оплату послуг транспортування №42 від 03.07.2018 року на суму 2 850, 00 грн.
Оплата позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених відповідачем конструкцій зовнішньої реклами в розмірі 16 928, 10 грн підряднику ФОП ОСОБА_1 підтверджується копією банківської виписки від 06.07.2018.
Також за зберігання рекламних конструкцій з 04.07.2018 по 03.07.2019 позивачем заявлено до стягнення 12 410, 00 грн (365 днів * 17*2 конструкції).
Факт прийняття на зберігання спірних конструкцій підтверджено накладною №66 від 03.07.2018.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу лист-вимогу за вих. №2410-10-3092 від 28.08.2020 про сплату витрат, понесених КП “Адміністративно-технічне управління” у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням рекламних конструкцій у сумі 16 583, 04 грн.
В матеріалах справи містяться докази надсилання позивачем листа-вимоги за вих. №2410-10-3092 від 28.08.2020 відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 (список групованих поштових відправлень рекомендованих листів КП “Адміністративно-технічне управління”).
Відповіді на лист-вимогу матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував позивачу понесені витрати, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 16 583, 04 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, їх транспортування та зберігання.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (положення ч. 4 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, зокрема, що реклама інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 та 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 №569 затверджено «Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», положеннями Розділу 4 яких передбачено порядок розміщення зовнішньої реклами.
Так, п. 4.2.9-4.2.10 Правил встановлено, що дозвіл надається терміном на п'ять років, за винятком випадків, якщо менший термін не зазначений у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами та видачі уповноваженим органом ордера/дозволу на виконання робіт, пов'язаних з благоустроєм місця (розриттям грунту) при встановленні наземних рекламних засобів.
У п. 2.1. Правил (з урахуванням внесених змін на підставі рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 №332) надано визначення наступних термінів, зокрема:
- примусовий демонтаж конструкції - це засіб примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку;
- самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Відповідно до пп. 9.3.4.1, 9.3.4.3 п. 9.3.4 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, уповноважені працівники КП «Адміністративно-технічне управління» у частині нагляду за станом зовнішньої реклами: забезпечують контроль за дотриманням встановленого нормативними актами утримання рекламних засобів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм їх власності; проводять демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій за наказами відповідного виконавчого органу міської ради (робочого органу з врегулювання розміщення зовнішньої реклами).
Як встановлено судом, КП «Адміністративно-технічне управління» під час виконання покладених на нього функцій були виявлені порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу».
Під демонтажем розуміють комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою від місця його розташування та транспортування у місце його подальшого зберігання. При цьому демонтаж та наступне зберігання рекламного засобу не передбачає переходу права власності на нього до територіальної громади м. Львова та оператора.
Згідно пп. 8.1.1 п. 8.1 Правил, демонтажу згідно з цими Правилами підлягають:
8.1.1. Самовільно встановлені рекламні засоби:
а) власник яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі;
б) власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав.
Пунктом 8.2. Правил передбачено, зокрема, що у випадку, зазначеному у підпункті 8.1.1 б), демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж.
З огляду на виявлені порушення, Департаментом економічного розвитку ЛМР прийнято вимоги про демонтаж в добровільному порядку конструкцій зовнішньої реклами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Зважаючи на те, що вимоги про демонтаж конструкцій зовнішньої реклами відповідачем у добровільному порядку та у встановлений в них термін виконані не були, Департаментом економічного розвитку ЛМР видано наказ про примусовий демонтаж означених конструкцій №47-Д від 23.04.2018.
Відповідно до п. 8.3. Правил примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора або на його замовлення підрядною організацією. У разі необхідності під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або законний користувач рекламного засобу, представники державних органів, міських служб та інших організацій.
На виконання наказів Департаменту економічного розвитку ЛМР позивачем із залученням підрядників проведено демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, а також транспортування таких на склад оператора для зберігання, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій та актами надання послуг.
Приписами п. 8.5. Правил (з урахуванням внесених змін на підставі рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 №332), компенсація коштів, витрачених комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.
Відповідно до п.п. 13.4.1 та 13.4.2 п. 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники: за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат та зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Оскільки відповідачем у добровільному порядку не були демонтовані самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, а позивач здійснив їх примусовий демонтаж, транспортував на склад із залученням підрядників, у зв'язку з чим ним були понесені відповідні витрати демонтажу на суму 1 159, 00 грн. (без ПДВ), транспортування 250, 00 грн. (без ПДВ) та зберігання 12 410, 00 грн. (без ПДВ), всього 16 583, 04 грн. з ПДВ (які документально підтверджені матеріалами справи), понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.
Судові витрати.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Леосвіт» (79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Патона, будинок 4/2, квартира 78, ідентифікаційний код 34028757) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (79005, Львівська обл., місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7 ідентифікаційний код 13804591) 16 583, 04 грн. витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу конструкцій зовнішньої реклами, їх транспортуванням та зберіганням.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Леосвіт» (79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Патона, будинок 4/2, квартира 78, ідентифікаційний код 34028757) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (79005, Львівська обл., місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7 ідентифікаційний код 13804591) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 21.07.2020.
Суддя М.М. Синчук