ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2021Справа № 910/20142/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Одинцові О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «КОМПАНІЯ НІКА ПАЛЛАНТ» до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» про стягнення 112 933,42 грн., за участю представника позивача - Андрощука С.В., ордер КВ №632251 від 11.12.2020 року, відповідача - не з'явився,
У січні 2021 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 104 139,97 грн. основного боргу, 2 594,94 грн. пені, 648,73 грн. 3% річних, 2 405,61 грн. інфляційних втрат за договором поставки №60431797 від 09.09.2020 року та про відшкодування 3 144,17 грн. збитків понесених по договору кредиту "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" №010/Д2-1-КБ/432 від 26.02.2020 року на підставі ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
02.02.2021 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що всупереч умовам п.п. 6.1, 6.2. договору позивачем не було надано відповідачу відповідних документів, у зв'язку із чим у відповідача не виникло зобов'язання із здійснення остаточної оплати за товар.
12.02.2021 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача 104 139,97 грн. основного боргу у зв'язку з його оплатою відповідачем, яка прийнята судом до розгляду
12.02.2021 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 3 723,41 грн. пені, 932,98 грн. 3% річних, 3 582,71 грн. інфляційних втрат за договором поставки №60431797 від 09.09.2020 року та про відшкодування 4 509,40 грн. збитків понесених по договору кредиту "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" №010/Д2-1-КБ/432 від 26.02.2020 року, яка прийнята судом до розгляду.
15.02.2021 року позивачем через канцелярію суду надано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та заяву про компенсацію судових витрат у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 року суд вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.03.2021 року.
10.03.2021 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що всупереч умовам п.п. 6.1, 6.2. договору позивачем не було надано відповідачу відповідних документів, у зв'язку із чим у відповідача не виникло зобов'язання із здійснення остаточної оплати за товар.
17.03.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 19.04.2021 року.
19.03.2021 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив у справі.
19.04.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 12.05.2021 року.
15.04.2021 року позивачем через канцелярію суду надано заперечення на відповідь на відзив.
22.04.2021 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2021 року.
12.07.2021 року представник відповідач в судове засідання не з'явився.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.09.2020 Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (покупець, відповідач) та Приватним підприємством Компанія "НІКА ПАЛЛАНТ" (постачальник або покупець, позивач) укладений договір поставки №60431797 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та поставити, а покупець оплатити і прийняти соняшник урожаю 2020 року насипом.
Договір вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань (п.11.1. договору).
Кількість соняшнику 40 метричних тон з опціоном +15,0/-15,0% за вибором продавця (п.3.1. договору).
Згідно із п.5.3 договору визначено, що датою поставки та момент переходу права власності вважається дата (момент) документальної (у відповідній товарно-транспортній накладній та/чи акті приймання-передачі) фіксації факту видачі перевізником товару вантажоотримувачу у пункті поставки.
Відповідно до п.5.2. договору продавець зобов'язується поставити весь об'єм товару за реквізитами поставки, вказаними у п.5.1. у строк з 08.09.2020 по 10.09.2020, обидві дати включно. Вантажовіправником товару є особа, яка зазначена у відповідній транспортній накладній.
За змістом пункту п.6.1 договору покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи:
- 80% вартості відповідної партії товару сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару і визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього договору, а також після отримання усіх документів на товар, що визначені у п.6.1.1. цього договору;
- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, визначені у п.6.1.1. (якщо їх не було надано раніше) та у п.6.1.2., а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст.8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
У пункті 6.1.2 договору зазначено документи для остаточної оплати:
а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару;
б) засвідчена підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН;
в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього договору (у разі, якщо спочатку для оплати було прийнято засвідчені копії).
Згідно із п.7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (соняшник врожаю 2020 року) на загальну суму 520 699,87 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 004474 від 08.09.2020 року та видатковою накладною № 239 від 08.09.2020 на суму 520 699,87 грн.
У відповідності до ч.1, ч2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач у свою чергу заперечує факт виконання позивачем вимог п.6.1.1 п.6.1.2. договору щодо передачі документів, у зв'язку із чим стверджує про відсутність прострочення грошового зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши наданий позивачем у матеріали справи на підтвердження факту передачі відповідачу документів, визначених у п.п.6.1.1, 6.1.2 договору, опис документів "Документи на 20% ПП Компанія "НІКА ПАЛЛАНТ" судом встановлено, що вказаний документ містить перелік документів, дату 29.09.2020 року та підпис особи.
Вищевказаний опис документів не містить переліку документів, які складені за договором поставки №60431797 від 09.09.2020 року, не відповідає переліку документів, який повинен бути переданий відповідачу відповідно до вимог п.п.6.1.1, 6.1.2 договору.
Зазначення дати та підпису в опису документів здійснено особою, яку неможливо ідентифікувати, так як не зазначено прізвище, ім'я, по-батькові, посадове становище особи, яка отримала вказані документи та відповідач у відзиві на позов заперечив їх отримання.
Отже, доказів на підтвердження факту передачі відповідачу та отримання останнім документів у відповідності до вимог п.п.6.1.1, 6.1.2 договору позивачем суду не надано.
Ст. ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, з урахуванням вищевказаного та того, що позивачем не доведено, що строк виконання зобов'язань відповідача з оплати товару настав, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові в частині стягнення 3 723,41 грн. пені, 932,98 грн. 3% річних, 3 582,71 грн. інфляційних втрат за договором поставки №60431797 від 09.09.2020 року слід відмовити.
Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення збитків у сумі 4 509,40 грн, то суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків позивач посилається на те, що внаслідок прострочення відповідачем зобов'язань за договором позивач зазнав збитків у вигляді оплачених процентів по договору кредиту "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" №010/Д2-1-КБ/432 від 26.02.2020 до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-11-2-0/1 від 09.01.2015, укладеному між позивачем та АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ".
Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Однак, позивачем не доведено наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та сплатою позивачем процентів за користування кредитними коштами по договору кредиту "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" №010/Д2-1-КБ/432 від 26.02.2020 до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-11-2-0/1 від 09.01.2015, укладеному між позивачем та АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ".
Зі змісту кредитного договору та договору поставки не вбачається, що обов'язок зі сплати процентів за кредитним договором пов'язаний із виконанням договору поставки від 09.09.2020, який більш того укладений пізніше від кредитного договору.
Наданий позивачем кредитний договір №015/Д2-1-КБ/241 від 27.03.2020, довідки розрахунки також не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв'язку між виконанням відповідачем обов'язку за договором поставки та сплатою позивачем процентів за користування кредитними коштами по договору кредиту.
Отже, позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності надали суду можливість встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, а саме причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, а також протиправної поведінки відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в позові в частині стягнення збитків у сумі 4 509,40 грн. також слід відмовити.
Судові витрати у справі відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 22.07.2019р.
Суддя С.О. Чебикіна