ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/1131/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснабкомплект сервіс"
доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
простягнення 990 096 грн 68 коп.
Представники сторін:
від позивача:не з'явились
від відповідача:Осіпчук О.Ю. - представник згідно витягу
26.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснабкомплект сервіс" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 990 096 грн 68 коп. заборгованості за договором поставки від 02.04.2020 № 53-122-01-20-09413, в тому числі: 887 996 грн 40 коп. основного боргу, 33 296 грн 04 коп. інфляційних втрат, 13 760 грн 85 коп. 3 % річних та 55 043 грн 39 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 02.04.2020 № 53-122-01-20-09413 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 887 996 грн 40 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 33 296 грн 04 коп. інфляційних втрат, 13 760 грн 85 коп. 3 % річних та 55 043 грн 39 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/1131/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2021.
01.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.
Підготовче засідання, призначене на 15.03.2021, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 підготовче засідання призначено на 29.03.2021.
28.04.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про повернення позивачу з бюджету 50 відсотків судового збору.
Підготовче засідання, призначене на 29.03.2021, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 підготовче засідання призначено на 17.06.2021.
У підготовчому засіданні 17.06.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.07.2021, про що сторін повідомлено ухвалою суду.
Представник позивача у судове засідання 15.07.2021 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 15.07.2021 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті справи.
У судовому засіданні 15.07.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд
02.04.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техснабкомплект сервіс" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09413 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити для потреб замовника продукцію, а замовник здійснити оплату поставленої продукції за кількістю та цінами, що передбачені специфікацією (додаток № 1 до даного договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору предметом поставки за даним договором є 31210000-1 щити управління.
У пункті 1.4. визначено рік виготовлення продукції - 2020.
За умовами пунктів 2.1. - 2.3. договору ціна продукції, що поставляється за даним договором становить 739 997,00 грн, крім того ПДВ 147 999,40 грн.
Загальна сума договору становить 887 996,40 грн.
Кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що строк поставки продукції - протягом 90 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК» «Енергоатом».
У пунктах 6.1., 6.2. договору визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».
Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
У пунктах 8.2., 8.4. договору зазначено, що товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна, або накладна, документ, що підтверджує якість продукції.
Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (пункту 12.1. договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 02.04.2020 № 53-122-01-20-09413, 28.05.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявної в матеріалах справи підписаної між сторонами належним чином засвідченої копії видаткової накладної від 25.05.2020 № 353 на суму 887 996,40 грн., довіреності від 20.05.2020 № 1/220 та ярлика на придатну продукцію від 02.06.2020 № 1-7-293.
28.12.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією від 21.12.2020 № 715 про сплату заборгованості, яка була отримана відповідачем 30.12.2020, однак залишена без відповіді та задоволення.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав частково позов, а саме в частині стягнення 887 996 грн 40 коп. основного боргу, 33 296 грн 04 коп. інфляційних втрат, 13 760 грн 85 коп. 3 % річних. Заперечуючи проти стягнення з відповідача пені, останній вказав, що умовами договору сторонами не погоджено нарахування пені за порушення строків оплати поставленої продукції, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач повідомив, що заборгованість виникла через складну фінансову ситуацію, яка спричинена енергетичною кризою.
Також, 28.04.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомив про сплату основного боргу у повному обсязі, на підтвердження чого долучив оригінали платіжних доручень: від 10.03.2021 № 2636 на суму 200 000 грн 00 коп., від 09.04.2021 № 3838 на суму 200 000 грн 00 коп., від 14.04.2021 № 4020 на суму 487 996,40 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем боргу, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 296 грн 04 коп. інфляційних втрат, 13 760 грн 85 коп. 3 % річних та 55 043 грн 39 коп. пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що умовами договору від 02.04.2020 № 53-122-01-20-09413 сторонами не погодженого нарахування пені за порушення замовником строків оплати поставленої продукції, відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 55 043 грн 39 коп. пені задоволенню не підлягають.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено день початку прострочення обов'язку з оплати поставленого товару.
Відтак, за перерахунком суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 760 грн 85 коп. 3 % річних підлягають частковому задоволенню на суму 13 688 грн 06 коп. за період прострочення з 18.07.2020 по 21.01.2021.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та нормам чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду на суму 13 688 грн 06 коп., вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі № 910/1131/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснабкомплект сервіс" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про 887 996 грн 40 коп. основного боргу за договором поставки від 02.04.2020 № 53-122-01-20-09413 закрити.
3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001, ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснабкомплект сервіс" (вул. Українська, 32, квартира 77, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код 31638009) 33 296 (тридцять три тисячі двісті дев'яносто шість) грн 04 коп. інфляційних втрат, 13 688 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 06 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 364 (сім тисяч триста шістдесят чотири) грн 74 коп.
4. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача 55 043 грн 39 коп. пені та 72 грн 79 коп. 3 % річних відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 21.07.2021
Суддя Н.Б.Плотницька