номер провадження справи 32/29/21
13.07.2021 Справа № 908/493/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі Колєснікової Н.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ННІ Україна” (69014, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, офіс 37)
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення 95480,90 грн.
Представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Морозов В.С., довіреність № 630 від 24.12.2020
26.02.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ННІ Україна” від 24.02.2021 (вх. № 521/08-07/21 від 26.02.2021) до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 95480,90 грн., які складаються з заборгованості за договором про надання послуг № 1-11/17 від 13.11.2017 в сумі 71995,10 грн. та з заборгованості за поставлений товар в сумі 23485,80грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2021 справу № 908/493/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.
23.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, клопотання про роз'єднання позовних вимог та відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 02.04.2021 судом було призначено судове засідання на 20.04.2021.
Ухвалою суду від 20.04.2021, справу № 908/493/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.05.2021.
Ухвалою суду від 25.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 20.07.2021. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2021 о 11:00
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 19.04.21 ТОВ “ННІ Україна” до суду направляло проект мирової угоди підписаної з боку позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що мав намір досягнути з позивачем мирової угоди, однак мирова угода між сторонами не досягнута. Фактично заборгованість визнав та просив суд розстрочити виконання судового рішення на дванадцять місяців.
У судовому засіданні 13.07.2021 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд
13.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ННІ Україна» (далі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі - Відповідач) укладено договір № 1-11/17 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого, Позивач зобов'язувався надати Відповідачу послуги зі зміни покрівельного матеріалу, поточний ремонт адміністративної будівлі по вул. Генераторній, 9 м. Запоріжжя, інв. № 61_009779, (45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи).
Згідно п. 1.2. Договору, об'єм, характер і вартість послуг, передбачена п. 1.1. Договору, визначається розрахунком договірної ціни Додаток №1 що, є невід'ємною частиною договору Ціна договору складала 307 354,97 грн. (п. 2.1.)
Пунктом 2.3. Договору передбачена попередня оплата за договором протягом 1: банківських днів за дати виставлення рахунку, у розмірі 50 % від вартості договору, що становило153 677,48 грн.
14.11.2017 року на рахунок Позивача було перераховано передплату, у розмірі 153 677,4 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ «ННІ Україна».
Остаточні рахунки за надані послуги проводяться Відповідачем протягом 180 календарних днів після підписання Сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі отриманого рахунку, за умови наявності одночасно таких умов: - підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг; - реєстрації Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також позивачем було перераховано 12 901,20 грн., відповідно до рахунку № 5 і 26.01.2018.
17.05.2018, Сторонами було підписано додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої, ціну договору було зменшено до 303 247,54 грн. продовжено строк надання послуг до вересня 2018 року та продовжено строк дії договору до 30.09.2018.
На виконання умов договору та вимог чинного законодавства, Сторонами були складені та підписані акти приймання будівельних робіт № 3 за лютий 2018 року та акт №4 за червень 2018 року.
Будь яких зауважень та претензій, щодо виконання робіт за договором № 1-11/17 13.11.2017р., з боку Відповідача на адресу Позивача матеріали справи не містять.
Однак, всупереч вимогам п. 2.3. та п. 5.4.2. Договору, Відповідачем не здійснено кінцевий розрахунок за проведені роботи з Позивачем, чим порушено умови Договору, як наслідок права та інтереси Позивача.
Станом на дату подачі позову розрахунок за надані послуги та проведені будівельні роботи Відповідачем не проведено. Заборгованість за актом № 3 становить 49714,84 грн., за актом № 4 становить 22280,26 грн., а разом складає 71995,10 грн.
Крім визначених сторонами у Договорі та Додатках до нього робіт, на адресу Відповідача було поставлено наступні товари, зокрема: Вікно пластикове 1500X1800, віконний відлив, підвіконня, вікно пластикове 1020X1540, підвіконня, вікно пластикове 2020X1720, віконний відлив 200/2020, підвіконня 600/2300, склопакети що підтверджується видатковими накладними № 8 від 05.03.2018, № 9 від 05.03.2018, № 10 від 06.03.2018 на загальну суму 23 485,80 грн.
Сторонами не вносились зміни та доповнення до укладеного договору, укладення договору відбулося у спрощений спосіб, згідно до вимог ст. 181 ГК України, відповідно до якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Так довіреним працівником Відповідача Лисенко Р.С., було здійснено приймання передачу вказаних товарів, на підставі довіреності № 5 від 14.03.2018 на підставі виставлених рахунків № 8 від 12.02.2018, № 9 від 20.02.2018, № 10 від 12.02.2018.
Таким чином, за відповідачем числиться заборгованість за поставку вікон в сумі 23 485,80 грн.
Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).
Вказані дії Відповідача свідчать про укладення договору купівлі продажу товарів, відповідно до видаткових накладних.
Аналогічну позицію містить Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05,06.2018 року по справі № 338/180/17
З метою досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача направлялась Претензія від 12.12.2018 про сплату боргу за поставку вікон на суму 23 485,80грн. та 71 4995,10грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору № 1-11/17 від 13.11.2017. Також був направлений акт звіряння взаємних розрахунків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 14.12.2018 та повідомленням про вручення. Претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Доказів сплати суми заборгованості відповідачем суду не надано.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За своєю правовою природою договір про надання послуг № 1-11/17 від 13.11.2017 року є змішаним договором та містить елементи договорів надання послуг та підряду, оскільки даний договір породжує зобов'язання сторін, що підпорядковуються різним інститутам цивільного права.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України,
Згідно із ч,ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, з аналізу вищевказаних норм законодавства слідує, що предметом договору підряду є кінцевий результат - предмет матеріального світу, на який замовник набуває речові права, а предметом договору про надання послуг є дія, що приносить користь та вчинюється для задоволення будь-чиїх потреб в процесі її споживання.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 882 Цивільного кодексу України визначено порядок передання та прийняття робіт. Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Розділом 3 Договору передбачений порядок приймання-передачі виконаних робіт, Відповідачем підписані акти виконаних робіт без заперечень, зауважень або повідомлень стосовно прийняття робіт на адресу Позивача не надходило,
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Разом з тим, стаття 882 Цивільного кодексу України визначає порядок передання і прийняття виконаних належним чином робіт і надає замовнику право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Таким чином, Відповідач порушив свої зобов'язання за договором підряду не сплативши кошти за виконані роботи та поставлені товари, що підтверджується належними та допустимими доказами поданими до цієї позовної заяви.
Відповідно до ст. ст. 73-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 95480,90 грн., які складаються з заборгованості за договором про надання послуг № 1-11/17 від 13.11.2017 в сумі 71995,10 грн. та з заборгованості за поставлений товар в сумі 23485,80грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд розстрочити виконання рішення, факт наявності заборгованості визнав та погодився з розрахунками позивача. Просив суд розстрочити стягнення заборгованості в сумі 95480,90 грн. строком на дванадцять місяців.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення судового рішення, суд зазначає наступне.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З приписів п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, особа, яка заявляє про надання розстрочки виконання судового рішення, повинна не тільки навести конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, але і подати докази на підтвердження наведених обставин.
Однак, Приватне акціонерне товариство “Запоріжбіосинтез” не надало належних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду на даний час.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду на один рік.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запоріжбіосинтез” (69069, м.Запоріжжя, Дніпровське шосе, 17, код ЄДРПОУ 05379553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ННІ Україна” (69014, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, офіс 37, код ЄДРПОУ 36019208) заборгованість за договором про надання послуг № 1-11/17 від 13.11.2017 у розмірі 71 995,10 грн. (сімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 10 копійок), заборгованість за договором купівлі продажу у розмірі 23 485,80 грн. (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 80 копійок), та 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 21.07.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.А. Колодій