вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/2505/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тарасенко К.В.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.02.2021 (повний текст складено та підписано 17.02.2021)
у справі №910/2505/20 (суддя Ярмак О.М.)
За позовом Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Приватне акціонерне товариство "Елсітон"
2) Фізична особа - підприємець Шевчук Сергій Іванович
про стягнення 184 920,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рух справи
18.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ", Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття асфальт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБУ-77" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" про стягнення 875 822 грн 00 коп. заборгованості за договорами, відповідно до якої позивачі просили:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" 307 303 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 26.05.2016 № 29;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" на користь Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" 184 920 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 05.11.2013 № 88;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна" 335 855 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 10.07.2012 № 0171;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття асфальт" 26 900 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 30.03.2018 № 26;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБУ-77" 20 844 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 22.10.2018 № 69.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 роз'єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ", Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття асфальт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБУ-77" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" про стягнення 875 822 грн 00 коп., виділивши їх у самостійні провадження. Позовні вимоги Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" про стягнення 184 920 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 05.11.2013 № 88 виділено у самостійне провадження з наступним присвоєнням цим вимогам окремого номеру справи.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовні вимоги Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" про стягнення 184 920 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 05.11.2013 № 88 виділено у самостійне провадження з присвоєнням цим вимогам номеру справи № 910/2505/20.
Позовні вимоги Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" про стягнення 184 920 грн 00 коп. вартості товару неналежної якості за договором від 05.11.2013 № 88 мотивоавні тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №88 від 05.11.2013 відповідач поставив 27 одиниць систем контролю транспорту "Глобус" загальною вартістю 184920,00 грн, однак використання поставленого відповідачем товару вимагало надання телематичних послуг третьою особою - ФОП Шевчуком Сергієм Івановичем на підставі укладеного з ним договору, і у зв'язку із збільшенням вартості цих послуг позивачем вирішено припинити дію договору про надання телематичних послуг з третьою особою. Однак у зв'язку із істотними недоліками, які неможливо усунути: виробником товару передбачено функціональні обмеження без застосування яких здійснювати організацію збору, збереження, обробки інформації з бортового обладнання об'єкту моніторингу та передачі такої інформації за запитом з диспетчерського місця неможливо; протокол передавання даних об'єкту на сервер, визначені власником об'єкту закриті (що підтверджується висновком експерта № 378/04/2019 від 18.04.2019), подальше використання товару стало неможливим, жоден із суб'єктів господарювання, які займаються наданням послуг, не зміг забезпечити можливості цілодобового безперешкодного надання цих послуг з використанням придбаного ним товару. Посилаючись на те, що проданий товар містив істотні недоліки, які неможливо усунути, позивач відмовився від спірного договору № 88 від 05.11.2013, і в судовому порядку просив стягнути з відповідача 184 920,00 грн вартості товару неналежної якості згідно положень ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст заперечень на позов
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на ненадання позивачем доказів та недоведення наявності істотних недоліків придбаного товару за договором на заявлену суму, оскільки відповідна відмова від договору та вимога про повернення сплаченої суми за товар могла бути заявлена в межах його гарантійного строку. У той же час, позивач з листопада 2013 по лютий 2019 використовував поставлене йому обладнання без жодних зауважень щодо його працездатності. Також, факт відмови позивача від послуг третьої особи по збору, збереженню та обробці інформації з бортового обладнання не є доказом непрацездатності бортового обладнання або його істотних недоліків,а свідчить лише про небажання за додаткову плату отримувати послуги про отримання даних із обладнання дистанційно (п.3.3 договору). Крім того, відповідач зазначав, що наданий позивачем в обґрунтування наявності істотних недоліків обладнання Висновок експерта № 378/04/2019 від 18.04.2019 - не є належним доказом у справі, оскільки будь-яке повідомлення чи звернення щодо істотних недоліків товару та необхідності їх усунення відповідач від позивача не отримував, дослідження проводилось без виклику/участі відповідача та представника виробника товару та лише шляхом візуального огляду та аналізу договорів поставки, тобто не є автотоварознавчою експертизою.
Позиція по суті спору інших учасників справи
ФОП Шевчук С.А. надав письмові пояснення по справі, в яких зазначав, що відповідне обладнання як на день поставки, так і до 30.03.2019 відповідало усім вимогам працездатності та виконувало усі передбачені технічною документацією функції.
ПАТ "Елсітон", як виробник обладнання, що було поставлене відповідачем позивачу надав письмові пояснення, в яких зазначив, що якість обладнання підтверджена сертифікатами відповідності, що були надані відповідачу, а програмний код обладнання є інтелектуальною власністю виробника товару, будь-яких звернень позивача щодо наявності істотних недоліків товару не надходило
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20 у задоволенні позову Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" відмовлено повністю, стягнуто з Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп витрат на надання правової допомоги.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачем не надано суду доказів, що переданий відповідачем позивачу товар був неналежної якості та не відповідав тим вимогам, які сторони визначили спірним договором, та мав істотні недоліки, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Спільного Українсько-Австрійське підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач (Спільне Українсько-Австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна") звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" 184 920, 00 грн. вартості неякісного товару.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- висновок експерта №378/04/2019 від 18.04.2019, складений експертом Експертно-дослідної служби України Урденком О.Г., - є належним доказом в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України неналежної якості товару, поставленого відповідачем,а також вказаний висновок відповідає приписам процесуального закону, як доказ, чим спростовуються висновки суду першої інстанції щодо неналежності поданого експертного висновку, як доказу;
- висновки суду першої інстанції стосовно неподання скаржником доказів висловлення зауважень щодо працездатності товару - спростовуються наявними у справі доказами, зокрема листами № 17 від 15.02.2019, № 48 від 13.03.2019, № 54/325П від 10.10.2019;
- судом першої інстанції не враховано, що скаржник не відмовляється від отримання обумовлених договором послуг, однак надання таких послуг третіми особами із використанням товару, поставленого відповідачем не є можливим у зв'язку із наявністю у останнього істотних недоліків, які позбавляють скаржника права використовувати придбаний товар згідно його призначення, а також порушує права скаржника на свободу договору;
- судом першої інстанції залишено поза увагою приписи ст. 679, ч. 5 ст. 680 Цивільного кодексу України, оскільки недоліки товару виникли до моменту передачі товару скаржнику, що підтверджується твердженнями та заявами відповідача, а також визнавались сторонами, а також підтверджується експертним висновком;
- відповідач не повідомляв скаржника про недоліки товару, що можуть позбавити скаржника можливості використовувати такий товар у власній господарській діяльності для обумовленої мети - онлайн моніторингу транспорту та контролю палива, будь-яких товаросупровідних документів, які б підтверджували якість товару згідно договору та відсутність недоліків/обмежень у використанні товару - відповідачем не надано.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
01.04.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, відповідач посилався на те, що:
- висновок експерта №378/04/2019 від 18.04.2019, складений експертом Експертно-дослідної служби України Урденком О.Г., - є неналежним доказом в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний висновок не є товарознавчою експертизою відповідного обладнання;
- надане позивачем листування - також не є належним доказом поставленого обладнання, оскільки жодної обумовленої договором форми звернення стосовно непрацездатності товару (а саме - заявки) - позивачем надано не було і з таким зверненням він до відповідача - не звертався;
- в матеріалах справи наявна відповідь виробника обладнання (ПАТ «Елсітон»), яка підтверджує, що жодних істотних недоліків, які б не дозволяли використовувати товар/обладнання з метою для якої його придбано - не існує, а тому підстави для застосування судом до спірних правовідносин ч. 5 ст. 680 Цивільного кодексу України - відсутні
Також, відповідач, посилаючись на те, що ним на стадії апеляційного розгляду справи понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., просив стягнути вказані витрати з позивача з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021, апеляційну скаргу Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тарасенко К.В., Дикунська С.Я.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 184 920,00 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено Спільному Українсько-Австрійського підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/2505/20 за апеляційною скаргою Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд апеляційної скарги Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи,
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 отримана позивачем за юридичною адресою місцезнаходження згідно рекомендованого поштового повідомлення 0740200018714, відповідачем - за юридичною адресою місцезнаходження згідно рекомендованого поштового повідомлення 0421018575332, Приватним акціонерним товариством "Елсітон" - за юридичною адресою місцезнаходження згідно рекомендованого поштового повідомлення 6912600626672, ФОП Шевчук С.І. - за юридичною адресою місцезнаходження згідно рекомендованого поштового повідомлення 0421018552600.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Приватним акціонерним товариством "Елсітон" та ФОП Шевчук С.І. відзиви на апеляційну скаргу - не надходили, проте, неподання вказаними особами відзивів на апеляційну скаргу не є перешкодою для розгляду справи (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 05.11.2013 між Спільним Українсько-Австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (покупцем за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" (продавцем за договором, відповідачем) був укладений договір №88, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та налагодити Систему контролю транспорту "Глобус" (далі - товар) у кількості та комплектності згідно додатку №2, який є невід'ємною частиною даного договору.
У додатку № 2 визначено Протокол узгодження ціни товару: СКТ "Глобус GPS" у кількості 1 шт, Датчик вимірювання рівня пального 1 шт, всього вартістю 5000,00 грн., а також узгоджено Протоколи вартості абонентського обслуговування та тарифів на виконання сервісних робіт.
Додатком № 3 викладено гарантійні зобов'язання та встановлено, що гарантійний термін на товар становить 36 місяців з моменту отримання товару без обмеження режиму експлуатації при дотриманні відповідних вимог.
В подальшому, угодами про доповнення до договору № 88 від 05.11.2013 сторони у зв'язку із розширенням співробітництва доповнювали договір додатками на замовлення нових партій товару.
Відповідно до п.п. 1.2 - 1.4 договору передбачено, що продавець приймає обов'язки по підтриманню працездатності товару та сервісному обслуговуванню, за тарифами, які наведено у додатку №2 до даного договору. Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Покупець зобов'язується своєчасно сплачувати роботи по підтриманню працездатності та сервісному обслуговуванню товару.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору, якість товару, що постачається продавцем за даним договором, повинна відповідати вимогам працездатності. Гарантійні вимоги та зобов'язання, викладені в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість товару з монтажем та налагодженням зазначена в додатку №2, який є невід'ємною частиною даного договору. Вартість робіт по підтриманню працездатності товару зазначена в додатку №2, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.2 договору).
У п. 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється шляхом монтажу та налагодження апаратної частини товару на вказаних покупцем транспортних засобах (далі - ТЗ) згідно Графіку монтажних робіт, що його наведено у Додатку №4 до даного договору, та надання покупцю диспетчерського програмного забезпечення, яке є невід'ємною частиною товару.
Як зазначав позивач, і що не заперечувалось відповідачем, за договором № 88 відповідачем було поставлено та передано позивачу, надано послуги налагодження обладнання у кількості 27 одиниць, всього на загальну суму 184 920,00 грн.
З урахуванням умов додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язався передати позивачу системи контролю "Глобус GPS/GPRS" з наступними характеристиками:
1) технічними характеристиками: метод визначення координат GPS; метод передачі даних реєстратор-сервер GSM/GPRS; протокол передавання даних сервер-клієнт ТСР/ІР; період запису/передавання координат 1/1-65535с (частота 1575,42МГц, кількість каналів 16, точність фіксування координат 2.5 м); час виходу на робочий режим (гарячий старт <5с, холодний старт <120с); частотні діапазони (Rx (E-GSM900) 925-960 МГц, Rx (СSD 1800) 805-1880 МГц, Тх (E-GSM900) 880-915 МГц, Tх (СSD 1800) 1710-1785 МГц, клас GPRS клас 10; потужність передавача (клас 4 (2 Вт) для Е-GSM), клас 2 (1 Вт) для СSD;
2) вимогами до експлуатації бортового обладнання: робоча температура -35 °C -+65 °C, відносна вологість <60%, напруга живлення 8-30 В, струм живлення <250мА, захист ІР20;
3) мінімальними-рекомендованими вимогами до ПК клієнта: робоча частота процесора 1гГц/>1гГц, оперативна пам'ять 256 мБ/1гБ, обсяг вільного місяця на диску 2гБ, операційна система Windows 2000/XP/Vista/7, Linux, Solaris, Mac OSX, швидкість каналу Інтернету 20 кБ-сек/1 мБ-сек.
Отже, сторонами було визначено конкретний вид товару (предмет договору) з технічними характеристиками, вимогами до експлуатації та мінімальними-рекомендованими вимогами до ПК позивача.
Вартість товару з монтажем та налагодженням, робіт по підтриманню працездатності та абонентського обслуговування товару визначена у додатку № 2 договору.
Наявними у матеріалах справи видатковими накладними №РН-000234 від 05.11.2013, №РН-0000026 від 12.02.2015, №РН-0000028 від 12.02.2015, №РН-0000027 від 16.02.2015, №РН-0000038 від 28.03.2016, №РН-0000079 від 31.05.2016, №РН-0000045 від 15.03.2017, №РН-0000046 від 15.03.2017, №РН-0000048 від 15.03.2017, №РН-0000018 від 23.01.2018, №РН-0000061 від 27.03.2018, №РН-0000072 від 31.03.2018, №РН-0000206 від 03.08.2018, №РН-0000320 від 26.12.2018 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу 27 одиниць системи контролю транспорту "Глобус" з датчиком вимірювання рівня пального загальною вартістю 184920,000 грн.
Листом від 15.02.2019 № 17 позивач звертався до відповідача з проханням забезпечити вимоги працездатності товару шляхом здійснення переналаштування СКТ "Глобус" для передачі даних на сервер провайдера.
Листом від 13.03.2019 № 48 відповідач повідомив, що станом на 13.03.2019 товар, що було поставлено та налагоджено відповідно до договору знаходиться в працездатному стані, виконує заявлені функції та відповідає вимогами якості. Прохання, висловлене у листі не входить до переліку сервісних робіт, не є підтриманням або забезпеченням працездатності та безпосередньо суперечить вимогам експлуатації.
Позивач, посилаючись на наявність істотних недоліків поставленого товару, які неможливо усунути, та відмову від договору, просив стягнути з відповідача 184 920,00 грн вартості товару неналежної якості.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Проаналізувавши правовідносини сторін та надані докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 88 від 05.11.2013 - є змішаним договором, який містить в собі елементи договору поставки та договору підряду.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
За умовами п. 2.1 договору, якість товару, що постачається продавцем за договором повинна відповідати вимогам працездатності.
Згідно з ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Згідно з ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 678 Цивільного кодексу України, якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в сукупності, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всупереч ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено та не зазначено належних доказів наявності обставин та підстав, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, у т.ч. поставку відповідачем товару на заявлену суму з істотними недоліками, та відповідно наявності підстав для повернення вартості цього товару.
Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що за видатковими накладними у період з листопада 2013 по грудень 2018 позивач прийняв спірні 27 одиниць систем контролю транспорту "Глобус" з датчиками вимірювання рівня пального від відповідача без будь-яких зауважень щодо їх якості, і матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявності будь-яких зауважень та/або заперечень позивача щодо відповідного товару.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, вказані системи контролю було налагоджено, що підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до справи, а до моменту пред'явлення претензії № 17 від 15.02.2019, позивач використовував прийняте за договором обладнання у господарській діяльності.
Доказів висловлення позивачем протягом періоду використання систем контролю зауважень щодо працездатності товару - матеріали справи не містять і відповідні докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не містять. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що інших вимог позивача/претензій щодо наявності істотних недоліків товару, вимог про їх усунення у межах гарантійного строку - матеріали справи не містять.
Крім того, посилання скаржника на те, що висновки суду першої інстанції стосовно неподання скаржником доказів висловлення зауважень щодо працездатності товару - спростовуються наявними у справі доказами, зокрема листами № 17 від 15.02.2019, № 48 від 13.03.2019, № 54/325П від 10.10.2019 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки оскільки жодної обумовленої договором форми звернення стосовно непрацездатності товару (а саме - заявки, обумовлених Додатком № 4 до договору) - позивачем надано не було і з таким зверненням останній до відповідача - не звертався.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем до справи висновок експерта №378/04/2019 від 18.04.2019, складений експертом Експертно-дослідної служби України Урденком О.Г., - порушення відповідачем вимог щодо якості поставленого товару не підтверджує.
При цьому, доводи скаржника про те, що наведений висновок експерта №378/04/2019 від 18.04.2019, складений експертом Експертно-дослідної служби України Урденком О.Г., - є належним доказом в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України неналежної якості товару, поставленого відповідачем, а також вказаний висновок відповідає приписам процесуального закону, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки дослідивши вказаний висновок суд апеляційної інстанції встановив, що експертне дослідження містить в собі висновки про певні функціональні обмеження обладнання, а також відсутності у комплектації певного програмного забезпечення, відсутність програмних протоколів, проте, відсутність певного програмного забезпечення не є обставиною, яка впливає саме на якість придбаного позивачем товару за договором.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача фактично зводяться до того, що продане йому обладнання вимагає надання телематичних послуг від третіх осіб. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач був обізнаний, що використання поставленого відповідачем товару вимагало надання телематичних послуг від сторонніх осіб, що підтверджується укладенням між ним та ФОП Шевчуком С.І. договору про надання телематичних послуг, водночас обставини зміни вартості цих послуг в межах іншого договору не свідчить про непридатність до використання товару, придбаного на підставі договору №88 від 05.11.2013.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів та не доведено обґрунтованості та підставності посилань на непрацездатність поставленого товару та наявність у нього істотних недоліків.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою приписи ст. 679, ч. 5 ст. 680 Цивільного кодексу України, оскільки недоліки товару вникли до моменту передачі товару скаржнику, що підтверджується твердженнями та заявами відповідача, а також визнавались сторонами, а також підтверджується експертним висновком - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, з огляду на наступне.
Статтею 679 Цивільного кодексу України визначено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Ч. 5 статті 680 Цивільного кодексу України визначено, якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.(ч. 5).
Так, скаржник наголошував на тому, що недоліки товару виникли до моменту передачі товару скаржнику, що підтверджується твердженнями та заявами відповідача, а також визнавались сторонами, а також підтверджується експертним висновком.
Проте, суд апеляційної інстанції з вказаними доводами скаржника не погоджується та вважає їх необґрунтованими та такими, що не були доведені останнім жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а посилання скаржника на те, що відповідні обставини підтверджується твердженнями та заявами відповідача та визнавались сторонами - є такими, що суперечать наявним у справі доказам, зокрема актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до справи, і згідно яких, системи контролю було налагоджено, а до моменту пред'явлення претензії № 17 від 15.02.2019, позивач використовував прийняте за договором обладнання у господарській діяльності без зауважень та заперечень.
Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь виробника обладнання (ПАТ «Елсітон»), яка підтверджує, що жодних істотних недоліків, які б не дозволяли використовувати товар/обладнання з метою для якої його придбано - не існує.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає доводи скаржника стосовно посилань на ч. 5 ст. 680 Цивільного кодексу України - такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки підстави для застосування до спірних правовідносин сторін вказаної норми права в контексті спірних правовідносин - відсутні.
Оскільки позивачем не надано суду доказів, що переданий відповідачем позивачу товар був неналежної якості та не відповідав тим вимогам, які сторони визначили спірним договором, та мав істотні недоліки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Спільного Українсько-Австрійське підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи контролю транспорту" про стягнення 184 920,00 грн - не є законними та обгрутованими, а тому задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021, дія оскаржуваного рішення була зупинена на підставі ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Крім того, відповідач, посилаючись на те, що ним на стадії апеляційного розгляду справи понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., просив стягнути вказані витрати з позивача з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно частин 1, 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Суд апеляційної інстанції враховує, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.
Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, відповідач посилався на те, що у зв'язку з переглядом справи № 910/2505/20 в Північному апеляційному господарському суді, на виконання вимог ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у встановлений процесуальним законом строк відповідачем надано наступні докази витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції:
- ордер № 10367 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Системи контролю транспорту», виданий на ім'я адвоката Мазепи Н.М.;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3504/10 на ім'я Мазепи Н.М.;
- акт № 5 від 31.03.2021 приймання передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 06.12.2019, за яким адвокатом Мазепою Н.М. надано, а відповідачем прийнято послуг на суму 5 000,00 грн. (1000, 00 грн. - вивчення апеляційної скарги, 4000,00 грн. - підготовка та подача до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу у праві № 910/2505/20);
- прибутковий касовий ордер № 6/09 на суму 5 000,00 грн. про сплату відповідачем на користь адвоката вказану суму понесених витрат на професійну правничу допомогу по договору від 06.12.2019, укладеному між відповідачем та адвокатом Мазепою Н.М.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом Мазепою Н.М. відповідачу під час провадження у суді апеляційної інстанції у даній справі згідно акту № 5 від 31.03.2021, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 5000, 00 грн. - є обґрунтованими та співмірними об'єму наданих і отриманих юридичних послуг на стадії апеляційного провадження, документально доведені, у зв'язку з чим, враховуючи відхилення апеляційної скарги позивача, підлягають відшкодуванню відповідачу у повному обсязі за рахунок позивача на підставі ч. 4, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Спільним Українсько-Австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна".
4. Стягнути з Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (код ЄДРПОУ 31256895, місцезнаходження: 07400 , Київська обл.., м.Бровари, вул.. Василя Симоненка, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи контролю транспорту» (код ЄДРПОУ 36994262; місцезнаходження 04210 м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 25, кв. 129) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2505/20.
5. Матеріали справи №910/2505/20 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді К.В. Тарасенко
С.Я. Дикунська