ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
21 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/309/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2021, суддя в І інстанції Бездоля Д.О., повний текст якого складено 29.06.2021 в м. Одесі
у справі № 916/309/21
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Одеський автоскладальний завод”
про визнання недійсними рішень загальних зборів та реєстраційного запису,
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Одеський автоскладальний завод” про визнання недійсними з моменту їх прийняття рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ “Одеський автоскладальний завод”, оформлені протоколом від 25.01.2021, та скасування реєстраційного запису №10005561070021031418, внесеного 26.01.2021 державним реєстратором Іванівської районної державної адміністрації Одеської області Черненко О.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно зміни найменування юридичної особи (код ЄДРПОУ 00231604) - відмовлено повністю.
19.07.2021 ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2021 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини третьої ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п.п. 4 п. 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, за подання та розгляд апеляційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір в сумі 6810грн. (4540 грн. х150%).
Водночас, скаржник докази сплати судового збору у встановленому розмірі не надав, звернувшись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи в апеляційному порядку через важкий матеріальний стан.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У відповідності до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.
Апеляційний суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, зокрема і в розрізі оплати судового збору.
Саме по собі посилання скаржника на неможливість своєчасно сплатити судовий збір через важкий фінансовий стан, пов'язаний з позбавленням його права як акціонера на участь у діяльності товариства, не є підставою для відстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач є суб'єктом господарських правовідносин, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, є особою, що може отримувати грошові кошти з різних джерел, а тому має вживати всі заходи щоб забезпечувати можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами ГПК України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору .
Суд апеляційної інстанції відзначає, що істинність твердження скаржника про відсутність коштів на сплату судового збору також має бути підтверджуватись відповідними допустимими і належними доказами.
Отже, посилання скаржника на неможливість вчасно сплатити судовий збір через важкий фінансовий стан не є підставою для відстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".
З вищевикладених міркувань колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги .
Згідно із ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі за подання та розгляд апеляційної скарги, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2021 у справі № 916/309/21 відмовити.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2021 у справі № 916/309/21 залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 6810 грн. протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Бєляновський В.В.
судді Богатир К.В.
Філінюк І.Г.