Справа № 628/295/21
Провадження № 2/628/382/21
16 липня 2021 року місто Куп'янськ
Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Демченко І.М.,
за участю секретаря Романової Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Куп'янську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
25.01.2021 (день відправлення заяви на адресу суду поштою) АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , з метою отримання банківських послуг 17.07.2011 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанк. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають укладений договір про надання банківських послуг. Відповідач при підписанні цієї анкети ознайомлена із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання. Позивач зазначає, що, підписавши заяву, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг шляхом приєднання відповідача до договору на запропонованих банком умовах.
Банком на підставі цього договору відкрито відповідачеві картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, та надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 24 500 грн.
За умовами цього договору власник картрахунку, тобто відповідач, надалазгоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою банку та зобов'язалася слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, яким визнається короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Сторони погодили, що в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі 2,5 % на місяць (42 % на рік), а у разі допущення порушень зобов'язань, починаючи з 181-го дня, - у розмірі 84 % на рік відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.
Посилаючись на те, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач у свою чергу не надаласвоєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що відображено у складеному АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася станом на 07.12.2020 у розмірі 42 550, 17 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита. Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. Позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за відсотками, нарахованими на прострочений кредит в порядку ст. 625 ЦК України, у розмірі 2 832,43 грн позивач не заявляє.
Ухвалою суду від 08.02.2021 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
19.02.2021 від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги (а.с.76).
19.02.2021 відповідачкою подано до суду клопотання про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» довідки про фактично отримані нею кошти за кредитними картками та детального розрахунку загальної суми заборгованості (а.с.77), яке судом було задоволено.
25.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» просила відмовити у повному обсязі, з огляду на те, що у позовній заяві не зазначено, яким чином банк виконав свої обов'язки належним чином, адже позов не містить конкретної суми грошових коштів, яка надана банком, а тільки зазначено про подальше збільшення кредитного ліміту до 24 500 грн., при цьому банк просить стягнути 42 550, 17 грн. без розшифрування суми основного зобов'язання, тіла кредиту, заборгованості по відсоткам, пені, штрафним санкціям. Крім того, доданий до позовної заяви розрахунок не містить висвітлення повного погашенні кредиту станом на 18.04.2016 та усіма неузгодженими з нею нарахуваннями понад суму отриманих коштів. Позивач не підтвердив її наміру про збільшення ліміту за новою кредитною картою. Крім того, з виписки по рахунку вона виявила факти здійснення транзакцій з переказу коштів за допомогою додатку ІНФОРМАЦІЯ_1 18.09.2015 та 16.09.2016, які вона не здійснювала, оскільки в неї відсутній доступ до мережі інтернет. Також викликає сумнів щодо здійснення нею транзакції 05.11.2015 зі зняття готівки у банкоматі на території жіночої колонії, що дає їй підстави вважати про вчинення щодо неї невідомими особами шахрайських дій, які мають бути встановлені правоохоронними органами. Крім того, просить застосувати до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» строк позовної давності.
Також відповідач зазначає, що станом на 18.04.2016 заборгованість за кредитним договором була відсутні. В подальшому нею здійснювалися транзакції зі зняття готівки на загальну суму 12 818,69 грн. (остання операція 02.07.2016) та здійснювалися покупки за допомогою сервісу «Оплата частинами», списання за які здійснювалися з кредитної карти до 19.06.2018 на загальну суму 32872,17грн., отже загальна сума кредитних коштів, отриманих нею становить 45 690,86 грн. Сума сплачених нею коштів становить 77998,87грн, що, на її думку, є доказом повного повернення кредитних коштів. Вважає, що банк не мав права пролонгації договору, тому на момент закінчення строку дії кредитної карти, кінцевий строк дії якої 2015рік, та за наявності простроченої заборгованості у позивача виникло право на стягнення усієї суми боргу та є початком перебігу строку позовної давності. Також зазначає, що додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, тарифи з обслуговування кредитної карти «Універсальна» не містять її підпису, а отже їх не можна розцінювати як складові частини укладеного між нею та АТ КБ «Приватбанком» кредитного договору, а підписана нею заява-анкета від 17.07.2011 не містить строку повернення кредиту (а.с.89-95).
17.03.2021 відповідачкою подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку хворобою (а.с.96).
24.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.102-111).
31.03.2021 ОСОБА_1 подано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та витребування копії кредитного договору, довідки про зміну умов кредитування, довідки про здійснення транзакцій зі зняття готівки 05.11.2015 та за допомогою додатку Приват24 (а.с.115).
13.04.2021 відповідачкою подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку хворобою (а.с.120).
29.04.2021 до суду надійшло клопотання про витребування у позивача довідки про відкриття депозитного рахунку та суми внесених нею на цей рахунок коштів (а.с.125).
Клопотання відповідачки про витребування всіх вищевказаних нею доказів у АТ КБ «Приватбанк» судом задоволені.
25.05.2021 відповідачкою подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку хворобою (а.с.139).
31.05.2021 АТ КБ «Приватбанк» на адресу суду подані витребувані за клопотанням відповідачки докази (а.с.142-154).
Ухвалою суду від 15.07.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-бухгалтерської експертизи відмовлено (а.с.163).
У судове засідання представник АТ КБ «Приватбанк» не з'явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі на наполягає на їх задоволенні (а.с.62).
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» не визнала та просила у їх задоволенні відмовити з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість з підстав, викладених нею у відзиві. Крім того, просила застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Суд, з'ясувавши думку позивача, заслухавши доводи відповідачки, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.
Встановлено, що у анкеті-заяві б/н від 17.07.2011 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , виявила бажання про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.27).
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що ОСОБА_1 на підставі вищевказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відкрито картковий рахунок та їй відкрито картки, зі строком дії останньої до 02.2021 (а.с.26).
У анкеті-заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, екземпляр якого згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua (а.с.27зв).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з ресурсу Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщеного на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.28-53).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 07.12.2020 становить 45 382, 60 грн, з яких : 42 550, 17 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2 832,43 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит в порядку ст. 625 ЦК України (а.с.7-16).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки вони не підписані відповідачем.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У анкеті-заяві позичальника від 17.07.2011 процентна ставка не зазначена, відсутні відомості щодо типу карток, отриманих саме ОСОБА_1 , бажаний кредитний ліміт не зазначено. Довідка, що міститься на аркуші справи 26, про відкриття ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» п'ятьох карт із зазначенням їх терміну дії не містить типу цих карток.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних.
Банком на підтвердження позовних вимог надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.07.2011 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами, пенею, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позовні вимоги щодо стягнення нарахованих відсотків банком не заявлені.
Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг. Суд відхиляє доводи позивача щодо узгодження порядку нарахування та процентів за користування кредитом, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору та доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.
Враховуючи викладене, керуючись засадами розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідачкою фактично отримані та використані кошти, однак в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також, приймаючи до уваги, вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
За таких обставин суд вважає, що вимога позивача до відповідачки є обґрунтована, оскільки остання не виконала умов укладеного з банком договору і тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 42550,17 грн., яка підтверджена розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. При цьому, суд враховує, що відповідачка не заперечувала факту отримання кредитних карток та користування кредитним лімітом.
Звертаючись до суду з цим позовом банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості, виписку по кредитному договору за період з 07.12.2013 по 07.12.2020.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі №278/2177/15-ц від 17.12.2020, відповідно до якої виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Суд, дослідивши розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору, встановив, що станом на 07.12.2020 заборгованість за тілом кредиту складає 42 550,17грн.
Окрім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.
Отже, суд дійшов висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України.
При цьому, суд не враховує посилання відповідача, що деякі транзакції з її карткового рахунку нею не здійснювалися, а могли бути вчинені третіми особами, з огляду на те, що ОСОБА_1 , виявивши безпідставне списання коштів, в банк і правоохоронні органи не повідомила, отже відсутні будь-які докази, що відповідач своїми діями або бездіяльністю не сприяла незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції з її карткового рахунку, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у справі № 691/699/16-ц від 20.06.2018.
Також суд зазначає, що ОСОБА_1 , діючи розумно і з належною обачливістю, мала достатньо часу та можливостей ознайомитися з балансом карткового рахунку, у тому числі при здійсненні транзакцій з поповнення рахунку чи зняття готівки у банкоматі.
Посилання відповідачки на відкриття депозитного рахунку у АТ КБ «Приватбанк» та розміщення на ньому коштів, що, на її думку, виключає можливість одночасного існування невиконаних зобов'язань та потребу у кредитних коштах, не може бути беззаперечним доказом відсутності заборгованості за іншим правочином, який містить зобов'язання з погашення кредиту, адже відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні правочинів, виборі контрагентів та визначенні умов договору.
При вирішенні заяви відповідачки про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі № 494/366/19 від 15.01.2021, відповідно до якої, якщо анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту, моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором є момент, коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, тобто з моменту останнього платежу по кредиту.
Судовим розглядом встановлено, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснено 11.01.2020, не заперечувала факту поповнення карткового рахунку у 2019 році на суму 800 грн відповідач і у судовому засіданні. Враховуючи, що з позовом до суду банк звернувся 25.01.2021 (день відправлення заяви на адресу суду поштою), суд дійшов висновку, що позов пред'явлено в межах трирічної позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольняються у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір за платіжним дорученням від 17.12.2020 у розмірі 2270, 00 грн (а.с.1) підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст.141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", юридична адреса : місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість у розмірі 42 550,17 грн (сорок дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 17 копійок), а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Роз'яснити сторонам, що на підставі пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення складено 20.07.2021.
Головуючий: І.М.Демченко