Справа № 746/198/21 Головуючий у 1 інстанції Ходіч В. М.
Провадження № 33/4823/366/21
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
21 липня 2021 року місто Чернігів
Головуючого - судді Демченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2021 року,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Козилівка Корюківського району Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 01 травня 2021 року о 00 годині 43 хвилин в с. Сокиринці по вулиці О.Вересая,4, керував транспортним засобом, а саме мотоблоком «ДТЗ» з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вказуючи про свою незгоду з рішенням суду, просить його скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити.
Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт вказує, що свою вину у вчиненні правопорушення в суді першої інстанції не визнав, оскільки відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу через страх інфікування коронавірусом, при цьому пропозиції щодо проходження огляду в медичному закладі працівниками поліції, в порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, запропоновано не було. Зазначає, що дані обставини стверджуються і відеозаписом долученим до матеріалів справи і описовою частиною рішення суду. Тобто, наполягає апелянт, вимога пройти в установленому порядку огляд в медичному закладі поліцейськими постановлена не була. А відтак, вказує автор скарги, у постанові суду не зазначено, які саме його дії вказують про відмові від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі і, відповідно, свідчать про порушення п. 2.5 ПДР, а тому висновки суду не ґрунтуються на доказах та є лише припущеннями.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у передбаченому законом порядку. Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, з огляду й на те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом було дотримано.
Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 043329 від 01.05.2021 року (а.с. 2) та відеозаписом з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), що був долучений до матеріалів провадження та який був переглянутий судом апеляційної інстанції.
З вказаного відеозапису беззаперечно встановлено, що водій керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому працівниками поліції поінформовано водія про необхідність зупинки на вимогу працівників поліції та про причину зупинки транспортного засобу, та, зокрема, на вимогу «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, вказано на наявні у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння, а в подальшому в присутності свідків запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, проте водій ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що працівниками патрульної поліції було дотримано всіх вимог, визначених «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376.
Дослідивши в судовому засіданні наведені докази суд першої інстанції згідно до вимог ст. 252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст. 251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв'язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КУпАП і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Так, зі змісту доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що особа не заперечує факт керування транспортним засобом, проте наполягає, що проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі поліцейськими йому не пропонувалось.
Та обставина, що водію ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, а лише запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу не може указувати на відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ця обставина не була причиною відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Наявний у справі відеозапис дає підстави стверджувати те, що ОСОБА_1 на дану обставину не посилався, а отже відмовився від проходження огляду у будь-якій формі, що засвідчили свідки як у протоколі своїми підписами, так і своєю присутністю на відеозаписі, що вказує на наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого суддею рішення. Тобто, у апеляційній скарзі не зазначено тих обставин, які би спростовували зазначені вище докази, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, апеляційні вимоги скарги щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки, в апеляційному порядку перевірено висновки суду першої інстанції, а тому апеляційний суд стверджує, що водій ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Срібнянського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Демченко