20 липня 2021 року
м.Суми
Справа №592/264/21
Номер провадження 22-ц/816/892/21, 22-ц/816/1087/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності :
позивача - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Шкриль Лариси Григорівни,
представника відповідача - адвоката Кисіля Артема Віталійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Катрич О.М. у м. Суми,
на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Катрич О.М. у м. Суми,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» про зобов'язання вчинити дії,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (далі по тексту - АТ «НВАТ «ВНДІкомпремормаш») вчинити дії по її звільненню у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Свої вимоги мотивувала тим, що з червня 2013 року вона працювала на посаді завідувача складським господарством в АТ «НВАТ «ВНДІкомпремормаш», на якому було встановлено восьмигодинний робочий день з 8:00 по 17:00 годин. Проте, починаючи з 25 квітня 2020 року, керівництвом підприємства без попередження були змінені умови праці і вона змушена була працювати понаднормово та у вихідні дні. Зазначає, що вона неодноразово зверталася із заявами про звільнення, оскільки не могла працювати за таких умовах, на що їй постійно обіцяли змінити умови праці та проводити оплату у відповідності до норм чинного законодавства.
22 жовтня 2020 року нею була подана відповідачу заява про звільнення з посади за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказом від 28 жовтня 2020 року за №112 була призначена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, готової продукції та основних засобів на складах, де вона працювала завідувачем. У визначений термін (до 06 листопада 2020 року) вона передала уповноваженій особі відділу бухгалтерії всі приходні документи після чого - 03 листопада 2020 року рекомендованим листом з повідомленням направила ще одну заяву про звільнення.
10 листопада 2020 року листом вона звернулася до відповідача з проханням провести з нею розрахунок та видати належним чином оформлену трудову книжку, на що їй відповідач надав відповідь, що трудові відносини між ними не припинені, просили повідомити причини відсутності на робочому місці. Станом на день звернення до суду з позовом розрахунки з нею не були проведені, трудова книжка не повернута.
Рішенням Ковпаківського річного районного суду м. Суми від 05 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2021 року заяву директора АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» Татусько А.С. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не були взяті до уваги надані нею пояснення про те, що з січня 2020 року по 23 жовтня 2020 року вона неодноразово зверталася до адміністрації підприємства з заявами про її звільнення з посади, так як працювати понаднормово та у вихідні дні не мала можливості.
Зазначає, що судом першої іншої інстанції не була надана належна оцінка роздруківці електронного журналу прибуття та вибуття з АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», яким підтверджується те, що вона працювала на підприємстві понаднормово. Журнал ведеться відповідачем, а тому вона не мала можливості надати оригіналу цього документу.
Звертає увагу і на те, що з дня подання нею заяв про звільнення 22 жовтня 2020 року та 03 листопада 2020 року, вона неодноразово зверталася до товариства з вимогами провести з нею розрахунок та видати оформлену трудову книжку.
Вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для її звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, так як недотримання відповідачем норм чинного трудового законодавства під час зміни умов праці, не виключає сам факт таких змін.
На переконання позивача, факт істотних змін її умов праці підтвердили допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданими нею копіями наказів за серпень - вересень 2020 року та розрахунковими листами.
Крім того, на думку позивача, невиплата відповідачем у повному обсязі заробітної плати, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, також свідчить про істотні зміни умов праці.
Позивач не погоджується також із додатковим рішенням суду, яким з неї були стягнуто витрати на правничу допомогу, при цьому вказувала на те, що відповідач має юридичний відділ, працівники якого здійснюють юридичний супровід, а тому залучення адвоката для представництва інтересів під час розгляду цієї справи є недоцільним. Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та розумності цих витрат. Звертає увагу і на те, що у зв'язку з протиправними діями відповідача, у період з 09 листопада 2020 року і до 22 квітня 2021 року, який не провів з нею розрахунок та не повернув трудової книжки, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися.
У відзивах на апеляційні скарги, АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» вказує на те, що при ухвалені рішення та додаткового рішення судом першої інстанції з'ясовані обставини справи та дотримані норм матеріального та процесуального права, просить вимоги апеляційних скарг залишити без задоволення, а ухвалені судом рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, які підтримали доводи апеляційних скарг, заперечення проти апеляційних скарг представника відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та увалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не була надано доказів на підтвердження обставин зміни істотних умов праці, що запроваджуються у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та повідомлення її відповідачем про заплановану зміну істотних умов праці у розумінні положень п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з такими суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 14 червня 2013 року переведена на посаду завідуючого складським господарством (а.с. 45).
Наказом АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» від 20 грудня 2019 року на підприємстві на 2020 рік уставлено сорокагодинний робочий тиждень з двома вихідними днями - субота та неділя (а.с. 46).
26 серпня 2020 року від ОСОБА_1 АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» надійшла заява, датована 22 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 97, 103, 105-107 КЗпП України, просила звільнити із зазначеної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з істотними змінами умов праці (а.с. 132). Вказана заява ОСОБА_1 була відкликана 09 вересня 2020 року.
22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подано АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» заяву про її звільнення з аналогічних підстав.
11 листопада 2020 року АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» на адресу ОСОБА_1 направлено лист, в якому, посилаючись на те, що станом на 11 листопада 2020 року вона перебуває у трудових відносинах, просили надати письмові пояснення про причини відсутності на роботі 09, 10 та 11 листопада 2020 року, а також відповідні докази, що підтверджують причини відсутності на робочому місці у зазначені робочі дні. Роз'яснено, що в іншому випадку її дії будуть розцінюватися, як порушення трудової дисципліни. Крім того повідомлено, що на підставі наказу №112 від 20 жовтня 2020 року на АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» проводиться інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, готової продукції та основних засобів, що знаходиться у її підзвіті, яка станом на 06 листопада 2020 року в повному обсязі проведена не була, у зв'язку з чим, наказом від 06 листопада 2020 року термін її проведення продовжено до 17 листопада 2020 року. Посилаючись на відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом від 06 листопада 2020 року, АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» на її адресу надіслана копія цього наказу (а.с. 54, 55).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року щодо проведення остаточного розрахунку та вручення трудової книжки, АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» надіслано лист, в якому повідомили про відсутність підстав для його задоволення з огляду на невідповідність вимогам чинного законодавства про працю (а.с. 12).
У подальшому, 13 та 18 листопада 2020 року, АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» повторно направляли на адресу ОСОБА_1 листи з проханням повідомити про причини відсутності на робочому місці, з'явитися на роботу з метою продовження інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (а.с. 57, 58, 59, 60).
ОСОБА_1 24 та 30 листопада 2020 року зверталася до директора АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» із письмовими зверненнями про проведення їй остаточного розрахунку та видати трудову книжку (а.с. 9).
20 листопада 2020 року ОСОБА_1 було подано Управлінню держпраці у Сумській області скаргу на дії посадових осіб АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», в якій вказувала на те, що 20 жовтня 2020 року нею була подана заява про звільнення з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, проте станом на 20 листопада 2020 року розрахунок товариством проведено не було та не вручена копія трудової книжки (а.с. 22-23).
Листом від 22 грудня 2020 року Управління держпраці у Сумській області повідомило, що у межах наданих повноважень посадовою особою управління було проведено інспекційне відвідування АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», в ході якого було опрацьовані питання додержання вимог трудового законодавства у частині виплати розрахункових коштів в день звільненні та видачі трудової книжки та було встановлено, що станом на 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з товариством, підстави для її звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України відсутні, та як наслідок, відсутні і підстави для задоволення вимог проведення остаточного розрахунку та видачі трудової книжки (а.с. 24).
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи, зміну розрядів і найменування посад) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.
Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів тощо.
Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.
Проте, позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її умови праці роботодавцем були істотно змінені в період, що не перевищує двох місяців до подання нею 22 жовтня 2020 року заяви про звільнення.
Під час інспекційного відвідування АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» уповноваженою особою Управління держпраці у Сумській області було встановлено, що наказом від 25 листопада 2019 року «Про зміну системи оплати праці» були змінені умови праці на підприємстві, однак, ОСОБА_1 продовжила трудові відносини, а тому вона вважається такою, що погодилася із зміненою системою оплати праці. У 2020 року товариством жодних рішень щодо зміни істотних умов праці завідувача складським господарством не приймалося.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надана позивачем копія «Журнал событий вход-выход» не є належним та допустимим доказом запровадження роботодавцем для ОСОБА_1 зміни режиму її роботи, зокрема, збільшення робочих годин та робочих днів у тижні . Походження даного документу встановити неможливо, оскільки він не містить ні реквізитів АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», ні підписів уповноважених осіб товариства.
З розрахункових листів за січень-вересень 2020 року (а.с. 105-109) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 обраховувалася виходячи із п'ятиденної робочої неділі з восьмигодинним робочим днем. Преміювання працівника за виконання додаткового обсягу робіт, усупереч доводам апеляційної скарги, також не підтверджує, що позивачу були змінені умови праці.
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лише підтвердили, що мали випадки перебування ОСОБА_1 на робочому місці після завершення робочого часу та у вихідні дні, що було викликано великим обсягом робіт. Проте, як зазначає позивач у своїх показах, роботу понаднормово вона виконувала на прохання керівництва за додаткову оплату.
Посилання позивача на те, що заробітна плата їй виплачувалася відповідачем не в повному обсязі, свідчить про недотримання роботодавцем вимог трудового законодавства щодо проведення оплати праці, а не про істотну зміну її умов праці, що є підставою для припинення трудового договору за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача припинити трудовий договір з позивачем з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується також із додатком рішенням суду першої інстанції щодо вирішення питання про розподілу між сторонами понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представництво інтересів АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» здійснювалося адвокатом Кисіль А.В. на підставі додаткової угоди №9 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №01а-2020 від 01.04.2020 р. Розмір гонорару цією угодою був визначений сторонами у сумі 15000 грн.
Докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу були надані у визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача, судом першої інстанції було враховано характер спірних правовідносин та майновий стан позивача.
Посилання позивача на наявність у штаті АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» юридичного відділу, як на підставу відмови у стягненні цих витрат, є непереконливими, оскільки право на отримання професійної правничої допомоги гарантовано ст. 59 Конституції України.
Скрутне майнове становище позивача було враховано судом першої інстанції при зменшенні розміру понесених відповідачем витрат, які підлягають розподілу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2021 року та додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 21 липня 2021 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Т.А. Левченко
С.С.Ткачук