Справа № 301/2993/19
13 липня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.
суддів: Кожух О.А.,Джуги С.Д.,
за участі секретаря: Микуляк Є.В.,
за участі представників сторін - ОСОБА_1 , Розуненко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2021 року, головуюча суддя Даруда І.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди,
ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що він є власником нежитлового двоповерхового приміщення (автосалону) загальною площею 369,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
З кінця серпня 2018 року за усною домовленістю між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 останній використовував частину приміщення, а саме кімнату № НОМЕР_1 на першому поверсі площею 68,0 кв.м, для здійснення своєї підприємницької діяльності у якості майстерні з пошиву чохлів сидінь салонів автомобілів.
23 серпня 2019 року після 20 години у приміщенні виникла пожежа, внаслідок якої були пошкоджені вказана кімната №1 та кімната №2 площею 163,0 кв.м на першому поверсі.
Таким чином, вважає, що причиною пожежі у приміщенні є порушення відповідачем правил пожежної безпеки. Відтак завдана позивачеві пошкодженням внаслідок пожежі приміщення майнова шкода сталася з вини відповідача.
Відповідно до висновку від 11.10.2019р. № 15/4-ЕД експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, майнова шкода, завдана пошкодженням приміщення внаслідок пожежі, складає 244 197,00 грн., яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 .
Крім цього, просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь всі понесені судові витрати по справі, а саме 2 441,97 грн. (дві тисячі чотириста сорок одну грн. 97 коп.) судового збору, 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на оплату правничої допомоги адвоката та 34 657,60 грн.(тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят сім грн. 60 коп.) витрат на підготовку експертних висновків.
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Резуненко О.А., який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.
Мотивуючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що між сторонами спору не існувало жодних договірних правовідносин, оскільки ні договору найму частини приміщення, ні договору позички у письмовому вигляді укладено не було.
Відтак, судом встановлено факт бездоговірного користування відповідачем приміщенням, де сталася пожежа.
Із зазначеного випливає, що Відповідач не є споживачем (абонентом) електричної енергії у розумінні ст.714 ЦК України та Правил користування електричною енергією.
Тому, Відповідач не мав обов'язків споживача електричної енергії щодо утримання технологічних електричних мереж, які знаходилися у цьому приміщенні, та не є відповідальною особою за забезпечення пожежної безпеки в ньому.
Наданий Позивачем висновок від 05.12.19 №2908 комплексного експертного пожежно-технічного і електротехнічного дослідження (далі - Висновок №2908), проведеного експертом ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» Саріогло Д.П., суд визнав неналежним доказом у справі, оскільки даний експерт не є акредитованим судовим експертом, так як свідоцтво цього експерта недійсне у зв'язку з його звільненням з Київського НДІСЕ.
Крім того, згідно з Висновком №2908 електрична мережа приміщення майстерні, якою користувався Відповідач, не причетна до виникнення пожежі, однак обгрунтування правової підстави користування ним цим приміщенням нічим не підтверджено. Між тим, суд також поставив під сумнів висновок експертного дослідження №15/4-ЕД від 11.10.19 (далі - Висновок №15/4-ЕД) про розмір спричиненої Позивачеві матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі, тому що на сторінці 2 цього Висновку відображено фото документів (фактично придбаних матеріалів і виробів), які ніде не додаються.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, за приписами ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.12.18 у справі №359/9893/15-ц, які всупереч вимогам ч.4 ст.263 ЦПК України не були враховані судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.
Судом першої інстанції вірно встановлено факт бездоговірного користування Відповідачем належного Позивачу приміщення, де сталася пожежа.
Факт користування частиною приміщень станом на виникнення вказаної пожежі визнає і сам Відповідач, що стверджується його письмовими поясненнями від 23.08.2019р., наданими у кримінальному провадженні №12019070100000781, відкритому за відомостями про цю пожежу.
Зокрема, у цих поясненнях відповідач вказав, що за усною домовленістю з позивачем він орендував частину приміщень, де здійснював обшивку салонів автомобілів. 23 серпня 2019 року біля 17 год. 30 хв. він закінчив роботу у приміщенні, зачинив його і пішов додому. Через деякий час йому зателефонував позивач і повідомив про пожежу у приміщенні, після чого він виїхав до місця пригоди, де дійсно відбулося загоряння приміщення.
Проте, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що Відповідач не є особою, відповідальною за забезпечення безпеки у згаданому приміщенні.
За приписами пунктів 1 і 2 Розділу І «Загальні положення» Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.14 №1417 (далі - Правила), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об'єкт).
Ці Правила є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Тобто, обов'язок з додержання Правил виникає у всіх громадян України, у тому числі і у Відповідача, незалежно від того, чи є він власником (користувачем) приміщення і споживачем (абонентом) електричної енергії у розумінні Правил користування електричною енергією.
Пунктом 1.19 Розділу IV «Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання» Правил передбачено, що у всіх незалежно від призначення приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).
Відповідно до Висновку № 2908 безпосередньою причиною виникнення вищезгаданої пожежі є залишення в майстерні, яку використовував Відповідач, після закінчення роботи і зачинення приміщення ввімкненого компресору, який був підключений до електромережі через подовжувач намотаний на катушку.
Отже, саме внаслідок порушення Відповідачем названого пункту Правил виникла пожежа у приміщенні, яка завдана Позивачеві майнової шкоди.
Судом першої інстанції не врахововано, що спірні правовідносини є деліктними (позадоговірними) відносинами, тобто вони виникли внаслідок заподіяння шкоди Позивачу, а не внаслідок порушення Відповідачем певних умов договору.
Тому, наявність чи відсутність у даному випадку договірних правовідносин між сторонами спору і правової підстави для користування Відповідачем належним Позивачеві приміщенням жодним чином не впливає на деліктне зобов'язання Відповідача відшкодувати Позивачеві заподіяну йому майнову шкоду.
Крім того, частинами 1-3 ст.72 ЦПК України визначено, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
Згідно з ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
З огляду на те, що експерт ОСОБА_4 , який проводив комплексну пожежно-технічну та електротехнічну експертизу у даній справі і склав Висновок №2908 згідно з даними Міністерства юстиції України не є акредитованим експертом з проведення інженено-технічної експертизи, представник Позивача звернувся до вказаного Міністерства із адвокатським запитом щодо наявності у цього експерта відповідних повноважень на проведення такої експертизи.
У відповідь на даний запит Міністерство юстиції України листом від 21.08.20 підтвердило, що з 16.11.12 свідоцтво судового експерта у експерта ОСОБА_4 недійсне у зв'язку з його звільненням з Київського НДІСЕ.
Водночас у цьому листі зазначено, що на підставі згаданої вище ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судову-експерту діяльність можуть здійснювати й інші фахівці з відповідних галузей знань.
З огляду на викладене, та враховуючи, що приписами законодавства не встановлено обмеження у проведенні експертиз виключно акредитованими судовими експертами, слід визнати, що наданий Позивачем Висновок № 2908 є належним і допустимим доказом вини Відповідача у виникненні пожежі в приміщенні Позивача.
Таким чином, суд, приймаючи вказане рішення, неповно встановив обставини справи та прийшов до хибних висновків.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону, що відповідно до ст. 376 ЦПК є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З врахуванням встановлених обставин справи, правовідносин сторін, доказів про причини виникнення пожежі ( Висновок від 06.09.2019р. №12/98 експертного пожежно-технічного дослідження, проведеного експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Висновок від 05.12.2019р. № 2908 комплексного експертного пожежно-технічного і електротехнічного дослідження, проведеного експертом ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» ), розміру матеріального збитку ( Висновок експертного дослідження № 15/4 - ЕД ), колегія приходить до переконання про підставність позову і доведеність позовних вимог.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2021 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 244 197, 00 грн. майнової шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 20 липня 2021 року.
Головуючий
Судді