Справа № 133/3359/20
Провадження № 22-ц/801/1574/2021
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.
Доповідач:Сопрун В. В.
21 липня 2021 рокуСправа № 133/3359/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Медвецького С.К., Міхасішина І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №133/3359/20 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2021 року, яке ухвалене суддею Кучерук І.М. в Козятинському міськрайонному суді Вінницької області, повний текст складено 21 травня 2021 року,
В листопаді 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, мотивуючи позовні вимоги тим, що 24 січня 2020 року між банком та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №17_094, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 60000 грн на споживчі потреби зі сплатою 56 процентів річних строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 23 січня 2025 року.
Банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав повністю. Разом з тим, відповідач не виконала належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 05 жовтня 2020 року становить 60425,19 грн та складається із: основної заборгованості в розмірі 53000 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 7269,93 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 108,77 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 41,43 грн, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 05,06 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, тому вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 60425,19 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2021 року та направити справу на новий розгляд. Стягнути судові витрати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив права відповідача, оскільки вона не була повідомлена про розгляд справи, не отримала копію позовної заяви з додатками до неї, тому і не подала відзив на позовну заяву. Крім того, зазначила, що заборгованість за кредитом станом на 16 червня 2021 року становить 31934, 50 грн, що є підставою для скасування рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2021 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.
Судом встановлено, що 24 січня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №17_094.
Згідно з п. 2.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов'язується належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.2 договору кредит надається в загальному розмірі 60000 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 23 січня 2025 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору.
Підпунктом 2.4.1 договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 56 % річних. Процентна ставка у кредиті є фіксованою.
Кредитною заявою №744506665, договором про споживчий кредит №17_094 від 24 січня 2020 року, меморіальним ордером №17_094 від 24 січня 2020 року підтверджується факт одержання відповідачем передбачених кредитним договором коштів, що також вказує на виконання умов договору позивачем.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунком заборгованості підтверджується факт невиконання відповідачем умов договору №17_094 від 24 січня 2020 року та наявність боргу в розмірі 60425,19 грн, що станом на 05 жовтня 2020 року складається із: основної заборгованості в розмірі 53000 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 7269,93 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 108,77 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 41,43 грн, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 05,06 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в односторонньому порядку не виконує договірні зобов'язання, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту в сумі 6042519 грн.
Колегія суддів, не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів приймає до уваги аргументи апеляційної скарги про те, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, що позбавило її на подання відзиву на позовну заяву, зокрема щодо спростування заборгованості за тілом кредиту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилається на те що вона сплатила заборгованість по кредитному договору в розмірі 21605,50 грн.
На підтвердження вказаних обставин посилається на заяву на зміну графіку погашення кредиту від 09 червня 2020 року та інформацію з Банку, згідно якої залишок заборгованості за кредитом становить 31934,50 грн, сума нарахованих відсотків 7269,93 грн.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу позивач долучив копії виписок по банківським рахункам відповідача, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч.3 ст.367 ЦПК України, на виконання вимог ч.5 ст.12 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі, з яких вбачається, що відповідач сплачує заборгованість за тілом кредиту і яка становить 31934,50 грн, отже відповідачем сплачено 21605,50 грн по тілу кредиту, а тому на цю суму підлягає зменшенню стягнута судом заборгованість.
Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач також підтверджує, що залишок заборгованості за кредитом складає 31394,50 грн, та за відсотками 7269,93 грн (як і стягнуто за рішенням суду).
Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення заборгованості кредитним договором, оскільки відповідач ОСОБА_1 частково погашала заборгованість на суму 21605,50 грн, що є підставою для зменшення розміру стягнутої заборгованості до 38819,69 грн = (60425,19 грн - 21605,50 грн).
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки відповідачем умови кредитного договору виконуються не належним чином, доказів протилежного апеляційному суду не надано.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, відсутні правові підстави для направлення вказаної цивільної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зменшення розміру стягнутої заборгованості з 60425,19 грн до 38819,69 грн.
Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Позовні вимоги банку задоволені на 64,24 % (розрахунок 38819,69 грн (задоволена частинна вимог) х 100 : 60425,19 грн (ціна позову) = 64,24 %), а вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 - на 35,76 % (100% - 64,24%).
Позивачем при зверненні в суд з позовом сплачено 2102 грн судового збору, з яких відповідачем належить відшкодувати позивачу 1350,32 грн = (2102 грн х 64,24% задоволена частина позовних вимог).
Відповідачем ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги сплачено 3153 грн, з яких позивачем їй має бути відшкодовано 1127,51 грн = (3153 грн х 35,76 % відмовлена частина позовних вимог).
Отже, відповідачем, на яку покладається більша сума судових витрат, має бути відшкодована позивачу різниця між зазначеними сумами, що становить 222,81 грн (1350,32 грн - 1127,51 грн).
Керуючись ст. ст. 141, 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2021 року змінити, зменшити розмір стягнутої заборгованості за договором кредиту №17_094 від 24 січня 2020 року, з 60425,19 грн до 38819,69 грн.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 222,81 грн (двісті двадцять дві грн 81 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 21 липня 2021 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Медвецький С.К.
Міхасішин І.В.