Справа № 686/7491/21
Провадження № 2/686/3459/21
16 липня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Бондарчука В.В.,
секретаря Петльованої Л.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчий комітет Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав,
встановив:
25 березня 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що з 3 червня 2007 року вона перебувала у шлюбі із відповідачем, з яким мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 травня 2012 року шлюбі між сторонами було розірвано, дитина залишилась проживати разом із матір'ю. Відповідач після припинення шлюбних стосунків припинив спілкування та виховання дитини, не цікавиться станом її здоров'я, навчання, не виконує рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 жовтня 2018 року щодо стягнення аліментів на утримання дитини, у зв'язку із чим його заборгованість по аліментам станом на 1 березня 2021 року становить 69 146 грн 75 коп. Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків позивач на підставі ст.164 СК України просить її вимоги задовольнити.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, у випадку неявки відповідача не заперечив, щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи бува повідомлений в установленому законом порядку.
Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав наданий висновок органу опіки та піклування.
Суд, із письмової згоди представника позивача ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до положень ст.ст.280,281 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 3 червня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що був розірваний рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 травня 2012 року у справі №2/2218/3428/2012.
Сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва серії НОМЕР_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 жовтня 2018 року у справі №686/19930/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , в розмірі ј частини всіх видів його доходу.
Відповідно до довідки розрахунку виконаному державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому станом на 1 березня 2021 року заборгованість із сплати аліментів становить 69 146 грн 75 коп.
З характеристики виданої Хмельницьким НВК №28 вбачається, що вихованням дочки ОСОБА_6 займається її мати, яка відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок із школою та класним керівником.
Малолітня ОСОБА_3 займається бразильським джиу-джитсу, що підтверджується довідкою №94 від 19 березня 2021 року, у зв'язку із чим усі витрати за участь у спортивно-масових заходах несла матір ОСОБА_1
09 липня 2021 року органом опіки та піклування було складено висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 з огляду на відсутність доказів про те, що він хронічним наркоманом, або алкоголіком, жорстоко поводився із дочкою, а також, відсутність попередження про необхідність зміни поведінки, документів про вину в його діях, притягнення до відповідальності за невиконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виховання дитини, не виявляє щодо неї батьківської турботи, не піклується про неї, її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчування, медичний догляд, не надає матеріальну допомогу, що негативно впливає на фізичний розвиток, не забезпечує доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
П. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
П. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHURv. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1).
Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав з підстав ухилення одного із батьків від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, коли кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
З огляду на викладене, та аналізуючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку що винна поведінка у невиконанні батьківських обов'язків ОСОБА_2 щодо його дочки ОСОБА_3 є доведеною, однак, зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відповідача слід відмовити, оскільки це є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і дитини, а тому суд вважає за необхідне попередити відповідача про неприпустимість такої поведінки та необхідність зміни ставлення до виконання батьківських обов'язків.
Судові витрати по справі становлять 908 грн, які відповідно до вимог ст.141 ЦПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 164 СК України, ст.ст. 76, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 відмовити.
Попередити ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на орган опіки та піклування виконавчий комітет Хмельницької міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання рішення в повному обсязі до Хмельницького апеляційного суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
ВідповідачОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування-виконавчий комітет Хмельницької міської ради, місцезнаходження вул. Гагаріна 3 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 04060772.
Текст рішення складений 16 липня 2021 року.
Суддя: