Справа № 676/1055/17
Номер провадження 2-а/676/3/21
07 липня 2021 року м. Кам'янець - Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді Бондаря О.О.
за участю секретаря судового засідання Маневич І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, -
Встановив :
Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання невідповідними законодавству, не чинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів», від 16 травня 2013 року № 629 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів» та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 09 лютого 2017 року «Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до класів будинку».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач всупереч постанов Кабінету Міністрів України №560 від 12 травня 2005 року, № 529 від 20 травня 2009 року та № 869 від 01 червня 2011 року, застосовує в своїх рішеннях норми та визначення, що суперечать вимогам нормативно-правового акту вищої юридичної сили. Додатками до оскаржуваних рішень затверджено Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення не по кожному будинку окремо, що належать до комунальної власності територіальної громади міста, але відповідач затверджує загальний тариф грн./кв.м для класів будинків в загальному об'ємі. Зазначені тарифи фактично являються сумою тарифів невизначеного переліку послуг, що повинні надаватися у кожному будинку окремо. Постановою № 869 вирахування тарифів на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів встановлюється на кількість проживаючих у квартирах, а виконкомом міської ради встановлено тарифи на 1 кв.м квартири.
Крім того в порушення вимог статей 1, 8, 9, 33, 35, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV від 11 вересня 2003 року рішення виконкому міської ради № 1928 від 23 грудня 2010 року прийнято за відсутності аналізу регуляторного впливу та без дотримання процедури оприлюднення регуляторного акту. Вважає, що оскільки виконавчий комітет міської ради не виконав постанову Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року, яким затверджено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», не розробив економічно обґрунтовані розрахунки по кожному будинку, зокрема, не було проведено громадське обговорення з жильцями будинків тарифи на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є незаконними і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні позивач позов підтримав і пояснив, що він звертався до суду з позовом про визнання незаконними дій Комунального підприємства «Добробут» по нарахуванню коштів за послуги та зобов'язання провести перерахунок плати за послуги , які не надавались, однак рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено. Рішення було мотивовано тим, що відповідач нараховував плату за послуги згідно рішень міськвиконкому яким були затвердженні тарифи за надані послуги. Тому позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень , якими були затверджено розмір плати за комунальні послуги. Позов підтримує з підстав, вказаних в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав письмовий відзив. В якому просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи в повному об'ємі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Послуги з утримання будинку по АДРЕСА_2 та прибудинкової території здійснювало в період дії оскаржуваних рішень Комунальне підприємство «Добробут».
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон № 1875-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею 7, 14 Закону, а також статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно пп.2 п. «а» статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 1875-IV встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Пунктом 1 статті 15 Закону № 1875-IV визначено, що мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 31 Закону № 1875-IV порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок № 869, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.
Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг).
Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.
З аналізу норм слідує, що до повноважень органів місцевих рад віднесено затвердження (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком.
Як слідує з рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 09 лютого 2017 року № 150 відповідачем скориговано діючі тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до класів будинку у м.Кам'янець-Подільському, які встановлені рішенням Кам'янець-Подільської міської ради третьої сесії V скликання № 104 від 24 травня 2006 року. Даним рішення був затверджений тариф на вивезення побутових відходів, що входить до тарифу за утримання будинків і споруд на прибудинкових територій, з розрахунку на 1 м.кв.
У відповідності до пункту 36 Порядку № 869 визначено, що метою коригування тарифів, що розраховуються згідно з цим Порядком, є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планованих витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, планованого прибутку та податку на додану вартість.
Механізм коригування тарифів на послуги запроваджується у разі, коли протягом строку дії таких тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов'язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод, ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси.
Коригуванню підлягають лише складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження механізму коригування тарифів на послуги.
У відповідності до пунктів 37, 38 Порядку № 869 коригування тарифів на послуги здійснюється за формулою: Т ск = Т дк х К зв, де Т ск - скоригований тариф; Т дк - тариф, що діє на момент коригування; К зв - коефіцієнт зміни витрат, пов'язаних з наданням послуг.
Коефіцієнт зміни витрат, пов'язаних з наданням послуг, визначається за формулою:
К зв = 1 + П зп х (В зн - В зд) : В зд + П ел х (Т ен - Т ед) : Т ед + П пал х (Ц пн - Ц пд) : Ц пд + S [П м х (Ц мн - Ц мд) : Ц мд] + S [П сп х (В сн - В сд) : В сд], де П зп - питома вага витрат із заробітної плати і сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у структурі діючого тарифу на послуги; В зн - витрати із заробітної плати і сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; В зд - витрати із заробітної плати та сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П ел - питома вага витрат з електроенергії у структурі діючого тарифу на послуги; Т ен - тариф на електроенергію з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу; Т ед - тариф на електроенергію на дату встановлення діючого тарифу; П пал - питома вага витрат із закупівлі пально-мастильних матеріалів у структурі діючого тарифу; Ц пн - ціна пально-мастильних матеріалів з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц пд - ціна пально-мастильних матеріалів на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П м - питома вага витрат на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання у структурі діючого тарифу на послуги; Ц пн - ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц пд - ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П сп - питома вага витрат на оплату послуг субпідрядників у структурі діючого тарифу на послуги; В сн - вартість послуг субпідрядників з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; В сд - вартість послуг субпідрядників на дату встановлення діючого тарифу на послуги.
При частковому задоволенні позову суд враховує, що економічна обґрунтованості встановлення та коригування тарифів з дотримання вимог п.п.36-38 Порядку № 869 окремо за кожним будинком відповідачем не проведена.
Економічна обґрунтованість тарифів була здійсненна тільки по тарифам Спецкомунтрансу на вивезення побутових відходів, що свідчать,висновки № 9 та №10 Державної інспекції контролю за цінами в Хмельницькій області з врахуванням яких приймалось рішення Виконкому Кам'янець - Подільської міської ради від 23 грудня 2010 року за № 1928.
Також економічна обґрунтованість тарифів на вивезення твердих побутових відходів була обрахована до рішення Виконкому Кам'янець - Подільської міської ради від 29 листопада 2012 року за № 2179 , зі змінами внесеними рішенням міськвиконкому № 629 від 16 травня 2013 року, що підтверджується копіями матеріалів до даних рішень.
Механізм коригування тарифів на послуги має забезпечувати не лише економічну обґрунтованість та прозорість запровадження, а також поінформованість та отримання пропозицій та заперечень від споживачів, враховуючи, що у відповідності до пункту 2 вищезазначеного Порядку інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.
Згідно п.п.1.1, 2.1, 2.2 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм доведення суб'єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги. Суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Протягом п'яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб'єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.
В силу пункту 2.4 зазначеного Порядку № 390 суб'єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу (з податком на додану вартість) для кожного конкретного будинку; перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість; періодичність та строки надання послуг; обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб'єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
З листа Директора Комунального підприємства «Добробут» ( т. 2 а.с. 37) вбачається, що інформація про зміну тарифів, які були змінені рішеннями Виконавчого комітету Кам'янець - Подільської міської ради № 1928 , 21789 зі змінами рішенням № 629 та рішенням № 1928 були доведенні шляхом розміщення інформації на інформаційних щитах . що розташовані на під'їздах будинків , офіційному вебсайті Кам'янець - Подільської міської ради та шляхом друкування у газеті в «Кам'янецький часопис КлюЧ».
Однак суд не бере до уваги даний лист, оскільки відповідачем не надано докази на підтвердження даної інформації , яка вказана в даному листі, та не надано доказів проведення громадського обговорення з приводу зміни тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території.
29.11.2012 р. Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради прийнято рішення №2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23.12.2010р. №1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
16.05.2013 р. Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради прийнято рішення №629 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29.11.2012р. №2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів» та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23.12.2010р. №1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
09.02.2017 р. Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 150 «Про встановлення скорегованого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Визнано такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету від 23.12.2010р. №1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 26.01.2017 №76, від 03.02.2011р. №98, від 24.02.2011 №237, від 29.11.2012р. №2179, від 25.09.2014р. №1042, від 21.01.2016 №61.
Однак даними рішеннями затвердженні тарифи з утримання будинків та прибудинкових територій не щодо кожного будинку, а по класам будинків, що є порушенням п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.
Відповідно змісту частини першої цієї статті, такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.
Зі змісту положень вказаної статті вбачається, що оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.
Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб'єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.
Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.
Дія нормативно-правового акта має вплив на права та обов'язки осіб, на яких поширюється його дія, як на дату набрання чинності актом, так і упродовж перспективної дії цього документа. Суб'єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб'єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.
У разі, коли суб'єкт правовідносин оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов'язковий до застосування на час звернення суб'єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною заявою, то звернення до суду такого суб'єкта не повинно розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 122 КАС України, оскільки вимога про порушення права негативною триваючою дією чинного нормативного-правового акта, яка для суб'єкта правовідносин є реальною, актуальною, об'єктивно обґрунтованою і шкідливою хоча б на етапі звернення до суду про його оскарження, не може визнаватись такою, що подана з пропуском строків звернення за захистом порушеного права.
Слушність і обґрунтованість вимог позивача про застосування ретроспективного підходу і визнання нормативно-правового акту нечинним з певного часу або події є питаннями підставності і достовірності заявлених вимог, які мають досліджуватися у межах розгляду позову по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (у справі № 826/5493/16), від 13 березня 2019 року (у справі №712/8985/17) та від 18 липня 2019 року (у справі № 826/16725/17).
При вирішенні спору суд враховує, що рішення про затвердження тарифів , які на момент розгляду спору хоча і втратили чинність, однак ці нормативні акти повинні застосовуватись щодо розміру тарифів та вартості наданих послуг, які надавались в період дії цих нормативно - правових актів.
Визнаний в судовому порядку акт нечинним водночас втрачає свою силу та породження ним юридичних наслідків. Однак, в період часу з моменту його прийняття і до моменту визнання його судом незаконним та нечинним він діяв та породжував певні правові наслідки.
Між тим, судове рішення має поновлювати право особи до такого стану, яким воно було до моменту вчинення правопорушення та усувати негативні наслідки дії незаконних актів.
Так, особи, права та охоронювані законом інтереси, яких порушувались протиправним актом, що визнаний нечинним, у подальшому мають право звертатись до уповноважених органів для відновлення своїх порушених прав.
Така ж позиція викладена у постанові від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (провадження №14-285цс18) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79250496), в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування споживачем послуг, які здійснювалися відповідно до тарифів, визначених рішенням, яке у подальшому скасоване судом, позивач має право на здійснення перерахунку нарахованих йому платежів.
Саме беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є протиправними з моменту прийняття, а відтак мають бути визнані нечинними з моменту її прийняття.
При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду України, який у постанові від 02.12.2014 року (№ 21-470а14; номер рішення в ЄДРСР 42246609) підтримав визнання нормативного акту нечинним з моменту прийняття.
Враховуючи, що позивача, як інваліда другої групи , звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2560 гривень 00 коп. з розрахунку 640 гривень х 4 немайнових вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 6, 9, 241 - 247, 255, 264 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинними рішення Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів» , від 16 травня 2013 року № 629 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів» та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 09 лютого 2017 року «Про встановлення скорегованого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до класів будинку».
Стягнути з Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 2560 гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів в порядку встановленому ст.ст. 295-297 КАС України.
Рішення набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 255 КАС України.
Повне рішення складено 16 липня 2021 року
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О