Справа № 350/552/21
Номер провадження 2/350/292/2021
08 липня 2021 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
у складі :
головуючого судді Бейка А.М.
секретаря судового засідання Маєвської С.П.
адвоката Долинка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом АТ КБ "Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -
У своїй позовній заяві позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 у свою користь заборгованість у розмірі 2056,31 Доларів США грн., що складає станом на 09.03.2021 року 56959,79 грн. та судові витрати по справі в розмірі 2102 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 25.04.2008 року було укладено кредитний договір № IFU0G50000007150. Згідно договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 40413 грн. на термін до 25.04.2025 р., а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
01.10.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № IFU0G50000007150 від 25.04.2008 року. Згідно додаткової угоди кредитний договір № IFU0G50000007150 від 25.04.2008 року переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складав 8115,07 Долар США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до договору, погашення заборгованості повинно було проводитись щомісячно в період сплати. У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми не погашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповцідач не надав позивачу своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, у добровільному порядку не виконав умови договору, а тому позивач був змушений звернутися з позовом до суду.
У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримав у повному об'ємі та суду пояснив, що усі наявні та необхідні для винесення рішення по справі позивачем надано суду. А тому просить суд позов задоволити.
У судовому засіданні представниквідповідача ОСОБА_1 - адвокат Долинка О.А. позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у письмових поясненнях.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями тст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, 25 квітня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №IFU0G50000007150, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 40413 грн., який зобов'язався повернути до 25.04.2025 року, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором(а.с.9-11). В подальшому 01.10.2008 року між сторонами була укладена додаткова угода до Кредитного договору №IFU0G50000007150 від 25.04.2008 року і переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 8115,07 доларів США зі сплатою за користування кредитом у розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом"(а.с.12-14).
Заборгованість за тілом кредиту в позові станом на 09.03.2021 року зазначена в сумі 834,57 доларів США, яка у наданому Позивачем розрахунку відображена станом на 25.07.2016 року, а останній платіж, по Кредитному договору №IFU0G50000007150 від 25.04.2008 року, згідно доданого розрахунку заборгованості здійснено 13.07.2016 року(а.с.4-7, 57-65).
Відповідно до умов Кредитному договору №IFU0G50000007150 від 25.04.2008 року, відповідач ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати погашення кредиту і сплачувати нараховані відсотки щомісячно до 25 числа кожного місяця.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Повернення кредиту та сплату відсотків Позивач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи банку до 25 числа кожного місяця кошти (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування, чим погоджені порядок і строки виконання зобов'язання.
При цьому, загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитора вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Як вбачається з обставин даної справи - предметом позову є стягнення заборгованості за кредитом, відсотків, комісії та пені нарахованих відповідно до умов Кредитного договору №IFU0G50000007150 від 25.04.2008 року в розмірі 14,04% річних в сумі 2056,31 Доларів США, які нараховані за період з 25.04.2008 року по 09.03.2021 року, і останній платіж, по якому, згідно доданого розрахунку заборгованості здійснено 13.07.2016 року
Отже, виходячи з вищенаведених підстав та письмових доказів позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, як у матеріалах справи, так і в судовому засіданні, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.251, 252, 530, 631, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 89, 258, 259, 263, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.М.Бейко
Повний текст рішення виготовлено 19.07.2021 року.