15 липня 2021 року
м. Рівне
Справа № 2-190/11
Провадження № 22-ц/4815/642/21
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання: Москалик Т.В.,
за участю: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника АТ "КристалБанк" на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року у справі за скаргою Акціонерного товариства "КристалБанк" на бездіяльність державного виконавця Здолбунівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Струк Р.М., -
30 грудня 2020 року АТ "Кристалбанк" звернулося до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Здолбунівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Струк Р.М.
Зазначають, що в Здолбунівському районному ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №59872560 про звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором. Предмет іпотеки не передається на реалізацію у зв'язку із реєстрацією в ньому місця проживання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Орган ДВС вказує на неможливість передавання будинку на торги, посилаючись на п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки право користуватися цим будинком мають неповнолітні діти, а необхідний дозвіл органів опіки та піклування не надано. Стягувач вважає бездіяльність виконавця протиправною, оскільки, ці діти не є дітьми ОСОБА_2 , а тому не набули право користування належним йому майном.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року у задоволенні скарги Акціонерного товариства "КристалБанк" на бездіяльність державного виконавця Здолбунівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Струк Ренати Миколаївни відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник АТ "КристалБанк" подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є дітьми ОСОБА_2 , відповідно не набули права користування належним йому нерухомим майном, а тому володіння ними предметом іпотеки є неправомірним і не може бути підставою для набуття права користування.
Враховуючи вищенаведене згода органів опіки та піклування для реалізації майна на аукціоні «Сетам» також є не обов'язковою.
Просить ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року скасувати та задовольнити заяву у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 складають його сім'ю та на рівні з власником нерухомого майна ним користуються, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Просить ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Струк Р.М. зазначає, що на момент підготовки до продажу предмета іпотеки, у ньому зареєстровані та проживають неповнолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому зважаючи на ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» вважає дії державного виконавця правомірними та таки що відповідають вимогам чинного законодавства.
Просить ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року залишити без змін.
У відповіді на відзив ОСОБА_2 , представник АТ "КристалБанк" зазначає, що ОСОБА_2 не є батьком чи усиновлювачем неповнолітніх дітей, крім того не зазначає з яких саме підстав поживання неповнолітні племінників визначено з ним, а не з батьками, яким саме чином діти приймають участь у веденні спільного господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2019 року державним виконавцем Здолбунівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа № 2-190/11, виданого 05.08.2016 року Здолбунівським районним судом Рівненської області про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 і є предметом іпотечного договору, а саме: на садибу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
23 січня 2020 року державним виконавцем, на підставі ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" надіслано запит до Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, для встановлення зареєстрованих осіб у вказаному будинковолодінні.
Як вбачається з довідки Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області № 02/12-51 від 17 лютого 2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; батько ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; племінниця ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; дочка племінниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син племінниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Аналогічний запит було надіслано і 05 січня 2021 року.
З довідки Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області № 14 від 05 січня 2021 року, вбачається що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та має склад сім'ї: дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; батько ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; племінниця ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; племінниця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; племінник ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 ( далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_2 вважає неповнолітніх племінників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 членами своєї сім'ї та зазначає про їх право на користування будинком.
Незаконність їх реєстрації і проживання в цьому будинку, стягувачем в межах іншого судового провадження не доводилось, а в даному провадженні це не є предметом доказування.
Попереднього дозволу органів опіки і піклування відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для передачі на реалізацію іпотечного нерухомого майна - не надано.
Посилання апелянта на судову практику Верховного Суду в справі № 1612/2343/12 від 20 березня 2019 року не заслуговує на увагу, оскільки обставини в цих справах різняться.
Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 року в справі № 303/3043/19 (провадження № 61-8347св20), від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника АТ "КристалБанк" залишити без задоволення.
Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М. Ковальчук