Справа № 1-1/11/1605 Номер провадження 11-кп/814/759/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 липня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_7 на постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року, -
Цією постановою відмовлено у задоволенні заявленого ОСОБА_7 клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року щодо ОСОБА_7 .
Винесення такого судового рішення місцевий суд мотивував тим, що вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року та постановлена щодо нього ухвала Апеляційного суду Полтавської області набрали законної сили у день проголошення останньої - 27 жовтня 2011 року, а тому строк подачі касаційної скарги на вказані судові рішення закінчився.
Водночас судом першої інстанції зазначено, що у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_7 взагалі не зазначає підстав, які позбавили його можливості вчасно звернутися з касаційною скаргою, крім несвоєчасного отримання копій процесуальних документів, що спростовується матеріалами кримінального провадження, у судовому засіданні останнім також не були надані пояснення або письмові докази на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження. Крім того, місцевий суд констатував, що на час розгляду клопотання на адресу суду не надходила й сама касаційна скарга від ОСОБА_7 , який у судовому засіданні підтвердив відсутність на даний час такої скарги у нього.
В апеляції ОСОБА_7 просить скасувати постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції іншим складом суду, зазначити в ухвалі суду, що особа, яка перебуває під вартою має строк на подання касаційної скарги - 3 місяці не з моменту набрання вироком законної сили, а з моменту фактичного отримання засудженим ухвали суду, без якої не приймають до розгляду касаційну скаргу.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що 27 жовтня 2011 року апеляційний розгляд справи щодо нього було проведено з порушеннями та відмовлено у наданні копії ухвали апеляційного суду від 27 жовтня 2011 року.
Водночас ОСОБА_7 стверджує, що: місцевим судом безпідставно зазначено, що у ОСОБА_7 строк на касаційне оскарження тривав з 27 жовтня 2011 року по 27 січня 2012 року, оскільки строк на подачу касаційної скарги для особи, яка перебуває під вартою розпочинається з моменту отримання судових рішень і триває 3 місяці; 11 квітня 2012 року він отримав у ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» правильно прошиті та завірені копії вироку місцевого суду від 04 лютого 2011 року, ухвали апеляційного суду від 27 жовтня 2011 року, та через 8 днів - 19 квітня 2012 року подав касаційну скаргу, у прийнятті якої відмовлено та рекомендовано ОСОБА_7 поновити строк на касаційне оскарження вироку суду першої інстанції від 04 лютого 2011 року, однак місцевим судом з червня 2012 року безпідставно відмовляється у поновленні цього процесуального строку.
Крім того, апелянт посилається на те, що місцевий суд надіслав йому повістку про виклик у судове засідання, що було призначено на 05 квітня 2021 року, менше ніж за 3 доби.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, посилаючись на законність оскаржуваної постанови суду, наголосивши на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності та щодо оскарження апелянтом вироку суду зазначив, що Указом Президента України від 26 листопада 2015 року постановлено помилувати ОСОБА_7 , що передбачає визнання апелянтом своєї вини, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.365 КПК України 1960 року постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Частиною 2 ст.383 КПК України 1960 року передбачено, що у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
У відповідності до ч.2 ст. 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
Положеннями ч.1 ст.401 КПК України 1960 року визначено, що вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 04 лютого 2011 року Гребінківським районним судом Полтавської області ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання - 10 років позбавлення волі. Цивільний позов задоволено та стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 2000 та 20000 гривень у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно (т.2 а.с. 305-313).
27 жовтня 2011 року Апеляційним судом Полтавської області вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін (т.3 а.с. 210-214).
Таким чином, згідно з положеннями ч.1 ст.401 КПК України 1960 року вирок суду щодо ОСОБА_7 набрав законної сили 27 жовтня 2011 року, тобто після розгляду справи апеляційною інстанцією.
За таких обставин, місцевим судом правильно встановлено, що строк на подання касаційної скарги на вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року закінчився, у той час як доводи апелянта у цій частині не узгоджуються з вимогами ч.2 ст.386 КПК України 1960 року.
Частиною 4 ст.386 КПК України 1960 року регламентовано, що у разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У свою чергу, відповідно до ч.ч.2-4 ст.353 КПК України у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку.
Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.
Із системного аналізу наведених вище норм КПК України 1960 року видається, що клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження подається одночасно з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження суд має перевірити вагомість причин пропуску особою строку на оскарження судового рішення та встановити чи виправдовують причини поновлення строку оскарження зазначені особою, втручання у принцип правової визначеності.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, засуджений 21 травня 2011 року заявляв клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року щодо нього, указане клопотання було розглянуто місцевим судом, за результатами чого ОСОБА_7 відмовлено у відновленні строку на касаційне оскарження вироку суду, про що свідчить постанова Гребінківського районного суду Полтавської області від 22 червня 2012 року, яка набрала законної сили (т.3 а.с. 250, 257).
Так, винесення такого судового рішення місцевий суд мотивував тим, що у матеріалах справи відсутня касаційна скарга, до суду остання не надходила.
24 травня 2015 року засуджений звернувся до суду також з клопотанням про відновлення строку на касаційне оскарження Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року та, залишивши без уваги мотиви попереднього судового рішення, яким йому було відмовлено у відновленні процесуального строку, знову касаційну скаргу до суду не надав.
Зі змісту постанови суду першої інстанції від 15 лютого 2017 року вбачається, що відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_7 , цей суд мотивував таке рішення тим, що у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження засуджений взагалі не зазначив підстав, які позбавили його можливості вчасно звернутися із касаційною скаргою, у судовому засіданні останнім також не були надані пояснення або письмові докази на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Крім того, суд першої інстанції повторно звернув увагу на те, що на адресу суду не надходила касаційна скарга від автора клопотання (т.4 а.с. 144-146).
05 жовтня 2017 року Апеляційним судом Полтавської області апеляцію ОСОБА_7 залишено без задоволення, а постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2017 року - без змін (т.4 а.с. 162-163).
25 березня 2021 року ОСОБА_7 подав до місцевого суду клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року, що підтверджується вхідним штампом місцевого суду (т.4 а.с. 19).
05 квітня 2021 року судом першої інстанції винесено постанову, якою відмовлено у задоволенні заявленого ОСОБА_7 клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року щодо ОСОБА_7 .
Колегія суддів погоджуються з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони належним чином обґрунтовані, достатньо вмотивовані в оскаржуваній постанові та відповідають як загальним засадам кримінального процесуального закону, так і нормам, які спрямовані на їх реалізацію та узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини у рішеннях від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», відповідно до якої одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі належить перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 подано до суду клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження більше ніж через 10 років з дня набрання вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року законної сили (27 жовтня 2011 року).
За даними розписки ОСОБА_7 , засвідченої особистим підписом останнього, встановлено, що апелянт отримав копію вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року у день його проголошення, тобто 04 лютого 2011 року (т.2 а.с. 316). Крім того, копії цього вироку суду та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 27 жовтня 2011 року повторно направлялись ОСОБА_7 04 квітня 2012 року та отримані апелянтом 11 квітня 2012 року.
Разом з тим, матеріали кримінальної справи не містять доказів поважності пропуску ОСОБА_7 такого тривалого строку на касаційне оскарження вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року як з моменту набрання цим вироком законної сили, так і з моменту отримання апелянтом копії судового рішення, про що йдеться в апеляції. Не вбачається й обставин, які зумовили звернення з клопотанням про відновлення процесуального строку більше ніж через 10 років з дня набрання вироком місцевого суду законної сили.
Крім того, ОСОБА_7 при заявленні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку, не надав суду касаційну скаргу, у зв'язку з чим у суді першої інстанції був відсутній предмет розгляду.
При цьому, на необхідності подання до суду касаційної скарги разом із клопотанням про відновлення процесуального строку, неодноразово наголошувалось у попередніх судових рішеннях як місцевим судом, так і колегією суддів апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.3 ст.353 КПК України питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Щодо доводів апелянта про його несвоєчасне сповіщення про день і час розгляду клопотання, то з технічного носія інформації, на якому записано судове провадження у суді першої інстанції та журналу судового засідання від 05 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_7 був присутній у судовому засіданні, у якому розглядалось його клопотання про відновлення процесуального строку, до початку розгляду на запитання головуючого ніяких клопотань про відкладення судового засідання не заявляв, не вказував на недостатність часу чи неготовність до судового розгляду, наводив суду обгрунтування заявленого клопотання, відстоював власну правову позицію, вислюволюючи доводи щодо її переконливості, нарівно з іншою стороною користувався правами, передбаченими КПК України 1960 року, у зв'язку з чим відсутні істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Зважаючи на встановлені вище обставини та відповідні їм правовідносини, апеляція задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляцію ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні заявленого ОСОБА_7 клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2011 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4