Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6078/20 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М.
13 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Микитюк О.Ю., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області,
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира, ухвалене 23 лютого 2021 року суддею Анциборенко Н.М. у м. Житомирі,
у справі №296/6078/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - Управління), у якому, просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 24722,71 грн, втрати від інфляції у розмірі 46440,54 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що наказом Управління від 29.09.2017 №189 о/с його звільнено з органів поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Підставою видачі наказу був рапорт від 04.09.2017 та свідоцтво про хворобу № 328/31, видане 25.09.2017 ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області".
21.03.2018 йому встановлено третю групу інвалідності, травма пов'язана з виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим він звернувся до Управління із заявою про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 11.05.2018 №417/29/105/05-2018 Управління відмовило у задоволенні його заяви щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що кримінальне провадження №12017060260000178 від 30.03.2017 по факту отримання ним травми закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.
Таку відмову він оскаржив до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі 0640/3855/18 визнано протиправними дії Управління та зобов'язано повторно розглянути питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти відповідне рішення.
На виконання рішення суду Управління повідомило його листом від 05.11.2018 №1506/29/105/04 про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського у зв'язку із закриттям кримінального провадження та у зв'язку з відсутністю правових підстав виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію".
Після цього, він вдруге оскаржив такі дії відповідача до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, у справі № 240/5933/19, визнано протиправними дії Управління щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, передбаченої ст.97 Закону України "Про Національну поліцію". Зобов'язано Управління прийняти рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, передбаченої ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Порядку "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4.
Зобов'язання з виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 480500 грн Управлінням виконано 27.01.2020. У зв'язку з порушенням Управлінням виконання грошового зобов'язання, у нього виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 23 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали суду від цього ж числа (а.с.99), позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 24706,94 грн, втрати від інфляції у розмірі 43270,53 грн, а всього - 67977,47 грн.
В апеляційній скарзі представник Управління, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
На думку заявника, суд не взяв до уваги те, що правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані спеціальним законом, зокрема ст.ст. 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та наказом МВС України від 11.01.2016 №4, тому до таких правовідносин не застосовуються положення ст. 625 ЦК України. Окрім того, суд не звернув уваги, що право на виплату одноразової грошової допомоги позивач набув 21.11.2019, тобто з часу ухвалення постанови Сьомим апеляційним адміністративним судом. В той же час, в апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що таке право у позивача виникло 06.12.2019, тобто в день затвердження висновку про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Також вважає, що судом безпідставно взято до уваги розрахунки грошового зобов'язання позивача з 12.05.2018 з суми 480250 грн, а не з суми за 2018 рік у розмірі 440500 грн.
Вказав, що при вирішенні питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги Управління діяло в межах чинного законодавства, відповідачем не порушено терміну виплати та відсутній сам факт прострочення виконання грошового зобов'язання.
У своїх доводах послався на висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи вбачається, що наказом Управління від 29.09.2017 №189 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".
21.03.2018 йому встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим він звернувся до Управління із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності (а.с.76).
Листом від 11.05.2018 №417/29/105/05-2018 Управління відмовило у задоволенні цієї заяви, посилаючись на те, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту отримання ОСОБА_1 травми за №12017060260000178 від 30.03.2017, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України (а.с.76 звор.).
22.07.2019 рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 240/5933/19, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, передбаченої ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Порядку затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського". Зобов'язано Управління прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, передбаченої ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Порядку затвердженого наказом Міністерством внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» (а.с.19-21).
06.12.2019 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 по справі №240/5933/19 начальником Управління затверджено висновок про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 480250 грн (а.с.78).
Згідно копії платіжного доручення №34 від 23.01.2020 ОСОБА_1 27.01.2020 виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 480250 грн (а.с.78 звор.).
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини 6 вказаної статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктами 8 та 9 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, зокрема про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який своєчасно не виплатив одноразову грошову допомогу, порушив свої грошові зобов'язання, а тому зобов'язаний виплатити на користь позивача суму боргу, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №750/5104/17 (провадження № 61-24920св18).
Доводи апеляційної скарги Управління про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.
Посилання відповідача на те, що право на виплату одноразової грошової допомоги позивач набув лише 21.11.2019, в день ухвалення рішення адміністративного суду, є необґрунтованими, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у останнього - 21.03.2018, з моменту встановлення Житомирською МСЕК ОСОБА_1 третьої групи інвалідності в результаті травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 набув право на виплату одноразової грошової допомоги в момент прийняття рішення Управлінням, є також помилковими, оскільки зазначена норма визначає розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, які за цим Законом мають право на її отримання, а не з якого моменту виникає право на отримання допомоги.
Також, суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно виходив з розміру допомоги на момент її виплати.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, а тому посилання у апеляційній скарзі на останній є безпідставним.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Дана справа є малозначною, оскільки визначена у ній ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Тому, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 23 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 19 липня 2021 року.