22.06.2021 Справа № 756/8026/20
Унікальний № 756/8026/20
Провадження №2/756/1236/21
(заочне)
03 червня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Яценко Н.О.,
за участю секретаря - Дрончак Д.А.,
представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, -
Позивач в липні 2020 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову вказує, що 14.02.2020 року між сторонами було укладено Договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 416 151 грн. 50 коп., що на день укладення договору за курсом НБУ становило еквівалент 17 000 доларів США.
Відповідно до п.2.1 Договору позики, позичальник ОСОБА_2 засвідчила, що вона отримала суму позики повністю до підписання цього договору.
Згідно п. 3 Договору позики, ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позикодавцеві ОСОБА_1 зазначений у п.1 цього договору борг до дванадцятої години ранку 14 травня 2020 року.
Факт отримання грошових коштів в розмірі 17 000 доларів США підтверджується розпискою, власноручно написаної 14.02.2020 року ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що грошові кошти не були повернуті відповідачем у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
А відтак враховуючи неналежне виконання відповідачем - ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму позики (борг) в розмірі 416 151 грн. 50 коп., відповідно до п.4 Договору позики, пеню (2%) в розмірі 407 828 грн. 47 коп., відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 1 676 грн. 17 коп. та судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 06.07.2020 року визначено головуючим суддю Яценко Н.О.
Ухвалою суду від 14.07.2020 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 14.07.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було відмовлено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судові засідання неодноразово не з'являлась, про дату, місце та час була повідомлена належим чином, як шляхом направлення судової повістки, так і шляхом публікації оголошення на веб-сайті Судової влади України, причини своєї неявки суду не повідомила, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що 14.02.2020 року між сторонами було укладено Договір позики, відповідно до п.1 якого, позичальник, ОСОБА_2 позичила (взяла у борг) у позикодавця, ОСОБА_1 , 416 151 грн. 50 коп., що на день укладення Договору за курсом Національного банку України становить еквівалент 17 000 доларів США 00 центів. (а.с.6).
Відповідно до п.2.1 Договору позики, позичальник ОСОБА_2 засвідчила, що вона отримала суму позики повністю до підписання цього договору.
Згідно наявної в матеріалах справи розписки датованої 14.02.2020 р. (а.с.7) ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі 17 000 доларів США. (а.с.7)
Згідно п. 3 Договору позики, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю зазначений у п.1 цього договору борг до дванадцятої години ранку 14 травня 2020 року.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не надала, не довівши суду факт виконання взятих на себе зобов'язань за умовами Договору позики. Таким чином, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 416 151 грн. 50 коп.
Відповідно до п.4 Договору позики, у разі прострочення позичальником термінів повернення позики вона зобов'язана сплатити Позикодавцеві суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку в розмірі 2 % (два відсотка) від суми позики за кожен день прострочення починаючи з першого дня.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином розмір пені за період з 15 травня 2020 року по 03 липня 2020 року (49 днів прострочення) за Договором позики від 14.02.2020 року становить 407 828 грн. 47 коп. = 8 323 грн. 03 коп. (розмір пені в 2 % за 1 день прострочення) х 49 днів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), також зазначено, що оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Суд, перевіряючи наданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язань за Договором позики погоджується із визначеним позивачем розміром 3% річних в сумі 1676 грн. 17 коп., які вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки протилежного контррозрахунку відповідачем не надано.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать, витрати пов'язані із залученням спеціалістів, проведенням експертиз, вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
В матеріалах справи міститься квитанція про оплату позивачем при зверненні до суду судові витрати зі сплати судового в сумі 8 256 грн. 60 коп. (а.с.1)
З урахуванням задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на її користь з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 8 256 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258-259, 263-265, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму заборгованості за Договором позики від 14.02.2020 року в розмірі 416 151 (чотириста шістнадцять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 50 коп., пеню в розмірі 407 828 (чотириста сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 47 коп., та 3 % річних в сумі 1 676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 8 256 грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22 червня 2021 року.
Суддя Н.О. Яценко