ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12578/21
провадження № 2/753/7324/21
"21" липня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що витратила право користування жилим приміщенням,
У червні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що витратила право користування жилим приміщенням.
Позивач посилається на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності Серія НОМЕР_1 від 29.12.2009. Також, у дані квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 .
Відповідач не проживає за місцем реєстрації тривалий час, а також у зв'язку з тим, що реєстрація відповідача в квартирі позивача заважає йому вільно на власний розсуд розпоряджатися майном, позивач була змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Як встановлено судом, позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності Серія НОМЕР_1 від 29.12.2009. За вказаною адресою зареєстрований відповідач.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в травні 2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що відповідач ніколи не проживала за адресою реєстрації, комунальні послуги не сплачує, спільне господарство із позивачем не веде та не пов'язана з нею спільним побутом.
Факт відсутності проживання відповідача у спірній квартирі також підтверджується:
Відповідно до статті 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Разом із тим, у частині 2 статті 8 Конвенції визначено підстави, за яких втручання держави у використання особою права на житло, захищеного даною статтею, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися «в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни», для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 150 ЖК України, визначено, що громадяни які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що члені сімї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Позивач самостійно здійснює витрати щодо утримання квартири, сплачує комунальні послуги та витрати за користування житловим приміщенням. В свою чергу відповідач, спільного господарства з мешканцями квартири не веде, комунальних послуг не оплачує та не бере участі в утриманні квартири. Факт реєстрації в квартирі відповідача, тягне за собою додаткові матеріальні витрати на оплату комунальних послуг, що завдає позивачу матеріальну шкоду.
Відповідно до положень ст. 3, 15 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, так як позивачем доведено, а відповідачем не спростовано в силу принципу змагальності сторін обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приймаючи до уваги викладене, суд визнає вимоги позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
Керуючись ст.ст. 2,4,12, 13, 48, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що витратила право користування жилим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку Польщі такою, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії.
Повний текст судового рішення складено 21.07.2021
Суддя: Комаревцева Л.В