Справа № 570/2623/21
Номер провадження 4-с/570/11/2021
21 липня 2021 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогун О.С.
за участі секретаря судового засідання Соломицької Л.М.,
представника боржника - адвоката Павлюка М.Г.,
державного виконавця Поддубного М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за скаргою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Павлюка Миколи Григоровича на рішення головного державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Павелко Людмили Миколаївни, -
18 червня 2021 року до Рівненського районного суду Рівненської області надійшла вищевказана скарга представника боржника - адвоката Павлюка М.Г., в якій він просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Павелко Л.М. від 21 грудня 2018 року у виконавчому провадженні №43108029 про арешт коштів ОСОБА_1 в частині накладення арешту на суму пенсії, що перевищує 20% надходжень пенсійних виплат на картковий рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який відкритий в АТ "Комерційний банк "Приватбанк", та зняти арешт з таких сум пенсії.
В обґрунтування скарги представник боржника посилається на те, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 10 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу 399650 грн. та 4939 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.
На виконання вказаного рішення Рівненським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист від 10 червня 2013 року, який перебуває на виконанні у Рівненському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та на підставі якого відкрито виконавче провадження №43108029.
Його довірителю належить картковий рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий в АТ КБ "Приватбанк". На даний рахунок ОСОБА_1 перераховуються пенсійні виплат. Після спроби зняти готівку з даного рахунку виявилося, що рахунок заблокований.
30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного відділу ДВС з заявою про зняття арешту з його рахунку.
09 червня 2021 року від Рівненського районного відділу ДВС, на адресу ОСОБА_1 , надійшов лист, яким відмовлено у знятті арешту.
Вважає, що накладенням арешту на пенсійний рахунок було порушено право його довірителя на вільне володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на належному йому рахунку. Такі дії державного виконавця стосовно накладення арешту на пенсійний рахунок є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси боржника.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, уповноважив представляти свої інтереси адвоката Павлюка М.Г.
Представник боржника - адвокат Павлюк М.Г., пославшись в судовому засіданні на обставини викладені в скарзі, просив поновити строк для оскарження постанови державного виконавця та задовольнити скаргу.
Державний виконавець Поддубний М.І., в судовому засіданні вимоги скарги не визнав повністю та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши представника боржника, державного виконавця, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов наступних висновків.
Так, 12 грудня 2013 року Рівненським районним судом Рівненської області на виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за усним договором позики, яким стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок погашення боргу 399659 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 4939 грн. 50 коп., видано виконавчий лист (справа №1716/763/2012) за яким відкрито виконавче провадження №43108029.
21 грудня 2018 року в межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (на даний час - Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)) ОСОБА_3 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, а саме 439257 грн. 26 коп.
21 грудня 2018 року вищевказана постанова направлена на виконання до АТ КБ "Приватбанк", де накладено арешт на рахунок НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), який належить боржнику. Як вбачається із довідки виданої АТ КБ "Приватбанк" із випискою руху коштів по вищевказаному рахунку на нього здійснюються виплати Пенсійного фонду (пенсія).
30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій просив зняти арешт із вказаного рахунку відкритого в АТ КБ "Приватбанк", на що 09 червня 2021 року отримав відмову.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 цього Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
У відповідності з ч. 2 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" із пенсії боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.
За таких обставин, АТ КБ "Приватбанк" після отримання постанови головного державного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_1 , повинен був повідомити, що грошові кошти, на які накладено арешт, є кошти зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання; однак, таких повідомлень від банку на адресу державного виконавця не надходило.
Частиною 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Статтею 46 Конституцією України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Із урахуванням наведеного, оскільки законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із пенсії, тому накладення арешту на всі кошти що надходять і знаходяться на рахунку боржника, порушує вимоги ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" та право ОСОБА_1 на соціальний захист і, позбавляє його джерел до існування.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 449 ЦПК України скарга може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Враховуючи, що офіційну відповідь Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про причини накладення арешту та відмову про його зняття боржник отримав лише 09 червня 2021 року, а з скаргою звернувся 18 червня 2021 року, суд приходить до переконання про те, що строк звернення із скаргою до суду ним пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Оскільки судом встановлено, що постановою головного державного виконавця від 21 грудня 2018 року накладено арешт на всі кошти ОСОБА_1 на рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", в тому числі і на кошти які нараховуються з виплат Пенсійного Фонду (пенсія), суд приходить до висновку про те, що вимоги представника боржника про визнання вказаної постанови неправомірною (протиправною) є обґрунтованими.
Вирішуючи вимогу представника боржника щодо скасування постанови головного державного виконавця та зняття арешту, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи, що в силу вимог ч. 2 ст. 451 ЦПК України, суд в межах розгляду скарги на рішення державного виконавця (постанови) не наділений повноваженнями щодо скасування такого рішення і зняття арешту, та приймаючи до уваги, що відповідно до положень ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" такими повноваженнями наділений начальник відповідного відділу, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язати начальника Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити заходів щодо зняття арешту з коштів ОСОБА_1 на суму пенсії, що перевищує 20% надходжень пенсійних виплат на картковий рахунок НОМЕР_2 , який відкритий в АТ "Комерційний банк "Приватбанк".
Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, -
Скаргу представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Павлюка Миколи Григоровича на рішення головного державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Павелко Людмили Миколаївни - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження рішення головного державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Павелко Людмили Миколаївни.
Визнати неправомірною постанову про арешт коштів боржника, винесену 21 грудня 2018 року головним державним виконавцем Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Павелко Людмилою Миколаївною в межах виконавчого провадження №43108029.
Зобов'язати начальника Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) невідкладно вжити заходів щодо зняття арешту з коштів ОСОБА_1 на суму пенсії, що перевищує 20% надходжень пенсійних виплат на картковий рахунок НОМЕР_2 , який відкритий в АТ "Комерційний банк "Приватбанк".
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Штогун О.С.