вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"20" липня 2021 р. Справа№ 911/2900/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Кропивної Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київметробуд» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2021 у справі №911/2900/20 (суддя Карпечкін Т.П., повний текст складено - 12.02.2021) за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (Аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення 377 102,33 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Державний воєнізований гірничорятувальний (Аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (після зміни найменування - АТ «Київметробуд») про стягнення 377 102,33 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2021 у справі №911/2900/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (Аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій 366 700,35 грн. основного боргу, 8 463,78 грн. пені, 1 910,59 грн. 3% річних та 5 656,12 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати у повному обсязі вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Також, у прохальній частині апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване судове рішення прийнято судом (без виклику представників сторін) - 12.02.2021, відповідно останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, є 04.03.2021.
Згідно відмітки на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга, остання була подана апелянтом 02.07.2021, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження.
Апелянт в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на відсутність у відповідача відомостей щодо отримання ним копії оскаржуваного рішення.
При цьому, апелянт вказує, що про існування рішення від 12.02.2021 представник відповідача дізнався 10.06.2021 під час ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі розпискою.
Окрім наведеного, скаржник посилається на обставини запровадження по всій території України карантину, дію якого продовжено до 30.08.2021.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску з підстав, на які посилається апелянт, з огляду на наступне.
Так, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи «Устименко проти України», дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.
Апелянт посилається на те, що дані з приводу отримання відповідачем копії рішення від 12.02.2021 у нього відсутні, а про існування оскаржуваного рішення у справі №911/2900/20 йому стало відомо під час ознайомлення з матеріалами справи - 10.06.2021.
Стосовно наведених доводів апелянта, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції здійснювалось надіслання сторонам процесуальних документів по справі, в тому числі і на адресу відповідача.
Відповідач отримував поштову кореспонденцію суду, а відтак, був обізнаний щодо руху даної справи в першій інстанції.
Також, як свідчать матеріали справи, надіслана відповідачу копія оскаржуваного рішення від 12.02.2021 була отримана останнім - 01.03.2021, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 131).
Отже, викладеним спростовуються твердження апелянта про неотримання ним копії оскаржуваного рішення.
При цьому, колегією суддів не приймаються посилання скаржника на неможливість своєчасного звернення зі скаргою через запровадження карантину та продовження його дії до 30.08.2021, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин.
Станом на день винесення даної ухвали карантин не скасовано.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX Розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 наступного змісту.
« 4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).».
Тобто, наведеним законом, в тому числі, продовжено строки апеляційного оскарження на час дії карантину.
В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-IX пункт 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:
« 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Крім того, приписами пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Враховуючи, що зазначений Закон від 18.06.2020 №731-IX було опубліковано в газеті «Голос України» 16.07.2020, відтак днем набрання чинності Законом є 17.07.2020.
Тобто, з викладеного вбачається, що процесуальні строки, які були продовжені на період дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом від 18.06.2020 №731-IX, тобто після 06.08.2020.
Разом з тим, скаржником не доведено обставин того, що несвоєчасне звернення з апеляційною скаргою було зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, як того вимагають положення вищенаведеного Закону.
З огляду на наведене, причини зазначені скаржником в обґрунтування пропуску строку на подання апеляційної скарги, не можуть бути визнані судом поважними.
Відповідачем не надано доказів того, що саме йому завадило звернутися з апеляційною скаргою раніше, аніж 02.07.2021.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено достатньо обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, наведені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами, і неможливо дійти висновку, що вони пов'язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнаються колегією суддів неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням визнання причин, наведених скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київметробуд» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2021 у справі №911/2900/20 залишити без руху.
2. Роз'яснити Акціонерному товариству «Київметробуд» про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку.
3. Роз'яснити апелянту, що при неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана суддями: 20.07.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
Л.В. Кропивна