Справа № 633/91/21
Провадження № 2/633/89/2021
12 липня 2021 р. смт. Печеніги
Печенізький районний суд Харківської області
в складі головуючого: судді Смирнова В.А.
за участю секретаря судових засідань Ріпи І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради Харківської області про встановлення права на земельну частку (пай),
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Печенізької селищної ради про встановлення права на земельну частку (пай).
В позові просив встановити за ним право на земельну частку (пай) КСП «Артемівка» площею 7,78 умовних кадастрових гектарів, на території колишньої Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 01 квітня 2021 року, в даній справі, відкрито провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради про встановлення права на земельну частку (пай), та призначено справу за даним позовом до розгляду по суті в cудовому засіданні в приміщенні Печенізького районного судуХарківської області з викликом сторін по справі. Клопотання Представника Позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під'їзд, поверх 8,9) належним чином завірену копію Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Артемівка» зі списком осіб, які набули право на земельну частку (пай) ( с. Артемівка, Печенізького району). Зобов'язано надати інформацію щодо того, чи був включений ОСОБА_1 до списку до державного акту на право колективної власності на землю КСП « Артемівка». Зобов'язано надати інформацію щодо того, чи було видано ОСОБА_1 сертифікат про право на земельну частку ( пай) КСП « Артемівка».
Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача, адвокат Пекареніна Орися Миколаївна, в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, надала клопотання про проведення судового засідання без участі Позивача та його представника, в якому посилалася на рекомендації Ради Суддів України про запровадження особливого режиму роботи на період карантинних заходів, про можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін по можливості (лист РСУ від 16.03. 2020 року № 9рс-186/20.) та просила провести судове засідання без участі Позивача і його Представника та задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача - Печенізької селищної ради Харківської області в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
06 червня 1992 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени радгоспу «Артемівський» на посаду слюсаря. Вказане підтверджується Трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 .
З 1992 року по 1993 рік включно ОСОБА_1 продовжує працювати в радгоспі «Артемівський». Вказане підтверджується Трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 .
Тобто, ОСОБА_1 як працівник радгоспу «Артемівський» був його членом. За час членства у колгоспі ОСОБА_1 своєю працею зробив дуже багато для даного колгоспу.
ОСОБА_1 не був включений до списку на видачу сертифікатів на земельну частку (пай).
На час видачі Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Артемівка» ОСОБА_1 був членом КСП та мав право на земельну частку (пай), але не був включений до списку до державного акту на право колективної власності на землю, і відповідно не отримав сертифікат на право власності на земельну частку (пай).
Судом досліджено витребувані у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області документи та встановлено, що на підставі Рішення ІІІ сесії ХХІІ скликання Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області від 08 червня 1995 року КСП «Артемівка» було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-23-00-000-794.
У списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який вказаний як Додаток 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-23-00-000-794 ОСОБА_1 немає.
Розмір земельної частки (паю) по КСП «Артемівка» складає 7,78 умовних кадастрових гектари.
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Згідно абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995р. N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Тобто, право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, включення до списку осіб, доданого до цього акта.
За змістом положень ст.5 Земельного кодексу України в редакції закону від 13.03.1992 року № 2196- XII, ст.3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», ст.25 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на право колективної власності на землю. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.
Відповідно до роз'яснень, які надані в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Відповідно до п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян здійснюється шляхом визнання прав.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» пай є власністю члена підприємства, і у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або іншій, за згодою сторін формі.
Статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Згідно ст.2 вищезазначеного Закону України, до документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) відносяться рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Стаття 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" вказує, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Належними та допустимими доказами стороною Позивача доведено, що ОСОБА_1 був членом КСП та мав право на земельну частку (пай), але з невідомих причин не був включений до списку до державного акту на право колективної власності на землю, і відповідно не отримав сертифікат на право власності на земельну частку (пай), то виникає необхідність встановлення права на земельну частку (пай) в судовому порядку.
Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 16 квітня 2008 року роз'яснено, що власники земельної частки (паю) мають право на виділення їх у натурі (на місцевості) та набуття права власності на виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки відповідно до ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (ст. 3 Закону).
Документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних ділянок (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.
Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками у письмових доказах, констатує той факт, що Позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 211, 259, 263-265,280-284 ЦПК України, суд,
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради про встановлення права на земельну частку (пай).
Встановити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) КСП «Артемівка», яке розташовувалось на території колишньої Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області, площею 7,78 умовних кадастрових гектарів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.А. Смирнов