Справа № 740/3208/21
Провадження № 2/740/1006/21
20 липня 2021 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Зінич А. С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установив:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила розірвати шлюб, зареєстрований 25 грудня 2015 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 . Судові витрати зі сплати судового збору просила стягнути з відповідача.
Позов мотивовано тим, що з відповідачем вона не підтримує шлюбно-сімейних відносин. Сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть.
Причиною розлучення є те, що в період останніх років сімейне життя між ними погіршилося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен із них має протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Суперечок з приводу спільного майна сторони не мають.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
15 липня 2021 року відповідач подав до суду заяву, в якій позов визнав повністю, просив задовольнити.
Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).
Згідно із ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За вимогами ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд установив, що з 25 грудня 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (а. с. 6).
Подружжя спільних неповнолітніх дітей не мають, спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини та спільне проживання припинені.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення позивачки про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим; причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають. При цьому суд ураховує позицію відповідача, який визнав позов та просив задовольнити.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах СК України, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено у ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у сумі 454,00 грн, сплачений за подання позову до суду; іншу таку ж саму суму, що становить 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, слід повернути позивачці з державного бюджету у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 259, 263 - 265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстрований 25 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 3509, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з квитанцією від 08 червня 2021 року № 32, у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складене і підписане 20 липня 2021 року.
Суддя І. М. Шевченко