Справа № 373/529/21
Номер провадження 2/373/452/21
15 липня 2021 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі
головуючого судді Залеської А.О.,
за участі секретаря судових засідань Руденко О.М.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
Позивачі через свого представника ОСОБА_11. звернулися до суду з вказаним позовом та просили стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 її малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 200000,00 грн страхового відшкодування по страховому випадку від 06.04.2019 в результаті якого настала смерть ОСОБА_3 та 20000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що 06.04.2019 в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , та мотоцикла марки «KAWASAKI», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .. Водій мотоцикла ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер. В результаті дорожньо-транспортної пригоди та наслідків від неї дружині загиблого. - ОСОБА_1 та його сину - ОСОБА_2 було завдано шкоди, у зв'язку з чим у них виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача - ПрАТ «СГ «ТАС», як страховика забезпеченого транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 за договором цивільно-правової відповідальності його власника ОСОБА_4 , на загальну суму обмежену лімітом страхового відшкодування - 200000,00 грн, до якої позивачі включили: витрати на поховання - 9116,00 грн.; моральна шкода - 50076,00 грн. та шкода, пов'язана з втратою годувальника - 150228,00 грн. З юридичної точки зору сторона позивачів обґрунтовує свої вимоги тим, що незалежно від того хто є винуватцем в дорожньо-транспортній пригоді, шкода має бути відшкодована потерпілим особам на підставі ч.5 ст. 1187 ЦК України, оскільки вона спричинена діяльністю джерела підвищеної небезпеки - транспортним засобом «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 .
06.05.2021 представник відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне) - Синельніков М.О. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивач не надав страховику всіх документів для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, зокрема не надав документального підтвердження того, що по справі спірного ДТП завершене провадження та прийняте рішення про винуватість страхувальника автомобіля «Skoda Octavia», яке б набрало законної сили. Також відповідач у відзиві зазначає, що за відсутності рішення у кримінальній справі за наслідками ДТП страховик у відповідності до норм Закону може припинити перебіг строку прийняття страховиком рішення про виплату або відмовити у виплаті страхового відшкодування, тобто обов'язку у страховика не настає обов'язку провести страхову виплату. Відповідач вважає, що позивач помилково послався на ст. 1187 ЦК України, натомість спірні відносини відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки регулюються ст. 1188 ЦК України. Відповідач вказує на те, що вина водія мотоцикла «Kawasaki» - ОСОБА_3 у скоєнні ДТП є очевидною, тому враховуючи вимоги ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини лише особи, які завдано шкоди, не відшкодовується.
Представник відповідача за повідомлення суду на розгляд справи повторно не з'явився. Попередньо подане ним клопотання про передачу справи за підсудністю, за місце знаходження відповідача до Святошинського районного суду міста Києва, відхилене судом в судовому засіданні14.06.2021.
Вислухавши представника позивачів - ОСОБА_5 , який підтримав позовні вимоги та у відповідь на відзив в судовому засіданні послався на деякі рішення Верховного Суду, дослідивши зміст відзиву на позов, а також подані сторонами докази та витребуване судом рішення у кримінальному провадженні за фактом ДТП, судом встановлено наступні обставини.
06.04.2019 приблизно о 16:01 год. по вул. Богдана Хмельницького в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та за участю транспортного засобу - мотоцикла марки «KAWASAKI», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який загинув. Вказане визнається сторонами та підтверджується довідкою №3019099428452483 про дорожньо-транспортну пригоду, наданою управлінням поліції у Львівській області, на запит адвоката №846аз/41/12/02-2020 (а.с.12-14).
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 08.04.2019, виданого Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 43 років в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області (а.с.15).
З копії лікарського свідоцтва про смерть №72 від 08.04.2019 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи травмованим при зіткненні мотоцикла з легковим автомобілем (а.с.16).
Копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 від 20.05.2016 підтверджується те, що 20 травня 2016 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис за №63. прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 (а.с.17).
Копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , виданого 09.01.2019 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного області, свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_2 . (а.с.19).
Доданими до позову копіями товарних чеків від 08.04.2019, виданими фізичними особами-підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до підприємницької діяльності яких входить організування поховань і надання суміжних послуг, представник позивачів підтверджує те, що на поховання ОСОБА_3 було витрачено 9116,40 грн (а.с.21-23).
Листом №40-03-1938 від 02.11.2020 прокурор Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Кравченко В.В. повідомив адвоката про те, що СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019110240000149 за фактом ДТП 06.04.2019, внаслідок якого помер ОСОБА_3 , ( ч.2 ст. 286 КК України). Згідно відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань, 07.10.2020 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке для перевірки його законності до Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури не надходило, а тому надати завірену належним чином його копію немає можливості (а.с.11).
Відповідно до відомостей з Центральної бази МТС станом на 06.04.2019 Поліс №АМ9453105, є діючим, транспортний засіб «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_6 , застрахований у АТ «СГ «ТАС» (приватне), яке є дійсним членом МТСБУ (а.с.24).
10.04.2019 страхувальник за Полісом ОСЦПВВНТЗ №АМ9453105 (термін дії з 11.01.2019 по 10.01.2020) ОСОБА_4 подав страховику АТ «СГ «ТАС» (приватне) повідомлення про ДТП, а саме, що 06.04.2019 о. 16:00 год. по вул. Богдана Хмельницького, 180 в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому застрахованого автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 (а.с.65,66).
15.01.2020 представником ОСОБА_1 - адвокатом Мелех Д.О. до АТ «СГ «ТАС» (приватне) було подано повідомлення про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 06.04.2019 за участю транспортного засобу марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та за участю транспортного засобу - мотоцикла марки «KAWASAKI», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер (а.с.25).
15.01.2020 представником ОСОБА_1 до АТ «СГ «ТАС» (приватне) також було подано заяви на виплату страхового відшкодування: 1) страхове відшкодування витрат на поховання в сумі 9116,00 грн; 2) страхове відшкодування, пов'язане із заподіяною моральною шкодою, на суму 50076,00 грн, що належить малолітньому сину загиблого - ОСОБА_2 ); 3) страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника - не менше 150228,00 грн, що належить малолітньому сину загиблого - ОСОБА_2 , отримувачем якого є законний представник - ОСОБА_1 - дружина загиблого ОСОБА_3 (а.с.26-28).
22.01.2020 АТ «СГ «ТАС» (приватне) позивачу надано відповідь за №321, яким підтвердило, що правові відносини між Страховиком АТ «СТ'ТАС» та страхувальником ОСОБА_4 регулюються Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ9453105 від 04.01.2019, але на даний час страховик призупиняє розгляд справи, оскільки не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження і страховику невідомо про рішення у даній справі, яке б законної сили. Також АТ «СГ «ТАС» (приватне) просило заявників надати додаткові документи для прийняття рішення та повідомило, що при наданні вироку суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, розгляд питання про страхову виплату потерпілим буде відновлено. (а.с.29).
У грудні 2020 р. та січні 2021 р. представником ОСОБА_1 до АТ «СГ «ТАС» (приватне) були направлені додаткові документи: довідка органу РАЦСу про відсутність актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та довідка з органів поліції про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.30,31).
З ряду адвокатських запитів представника позивача, вбачається, що адвокат ОСОБА_10 у кінці 2019 року та впродовж 2020 року намагався отримати від органів поліції та прокуратури інформацію про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019110240000149 за фактом ДТП, що сталась ІНФОРМАЦІЯ_7, де загинув ОСОБА_3 та просив надати остаточний документ, прийнятий за результатами кримінального провадження. Відповіді на адвокатські запити в матеріалах справи відсутні (а.с.32-38).
На виконання ухвали суду від 12.04.2021 про витребування доказів у даній справі заступник начальника СВ ВП№1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області направив примірник Постанови від 27.10.2020 про закриття кримінального провадження № 12019110240000149 (а.с.86-89).
За змістом постанови про закриття кримінального провадження від 27.10.2020, винесеної начальником СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області Кузьковим М.С. досудовим розслідуванням встановлено, що 06.04.2019 приблизно о 16:00 год. в м. Переяслав-Хмельницький по вул. Богдана-Хмельницького ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом «KAWASAKI», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку автодороги Бориспіль-Дніпро при виконанні маневру обгону допустив зіткнення з причепом «ММЗ- 81024» номерний знак НОМЕР_7 , який буксирував автомобіль «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_4 та у той момент здійснював маневр розвороту виїжджаючи з прилеглої території «Нова Пошта». Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до КНП Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, де від отриманих тілесних ушкоджень 07.04.2019 номер.
У цій постанові від 27.10.2020 зроблений висновок про порушення пунктів 1.5, 2.3, 10.1 Правил дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди саме водієм мотоцикла ОСОБА_3 , який загинув у наслідок допущених ним же порушень ПДР. В свою чергу дії водія ОСОБА_4 за висновком органу досудового розслідування не перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому не містять складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. На підставі вище викладеного начальником СВ Переяслав-Хмельницького ВП прийнято рішення кримінальне провадження за № 12019110240000149 від 07.04.2019 закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях будь-кого із учасників ДТП складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а.с.87-89).
Судом перевірено, що на момент розгляду цієї цивільної справи дана постанова про закриття кримінального провадження прокурором не скасована та до слідчого судді не оскаржувалась, а отже є чинною.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 82 Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди, положеннями про страхування Глави 67 цього Кодексу, а також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.
Згідно положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Отже за загальним правилом відповідальність за шкоду, завдану потерпілому, несе особа, яка завдала шкоду.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
За змістом статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Спеціальний Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) № 1961-IV від 01.07.2004 регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).
Згідно п.22.1. ст. 22.1 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.23.1. ст. 23 цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно положень ст. 27 Закону№ 1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до пунктів 36.1., 36.2. ст. 36 цього Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Оскільки страховик за договором обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів бере на себе деліктне зобов'язання заподіювача шкоди перед потерпілою особою відшкодувати шкоду, то суд у даній справі з'ясовує наявність такого деліктного зобов'язання у страхувальника ОСОБА_4 , який керував забезпеченим страховим Полісом транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 .
Статтею 1187 ЦК України передбачені загальні підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а статтею 1187 цього Кодексу передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Частиною першою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За правилами частини першої статті 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій заподіяно шкоди, вона їй не відшкодовується; 3 за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що положення статті 1188 ЦК України слід розуміти як спеціальну норму по відношенню до загального правила, визначеного частиною 5 статті 1187 цього Кодексу, оскільки статтею 1188 ЦК України названі підстави відшкодування шкоди у випадках, коли таку шкоду завдано не окремо взятим джерелом підвищеної небезпеки, а внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки наведено у пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», де зазначено, що відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Так як зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Оскільки відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна, з урахуванням таких ознак джерела підвищеної небезпеки як неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, існує велика ймовірність завдання шкоди.
За визначенням цього пункту ПДР мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
За таких обставин, мотоцикл є транспортним засобом і відповідно до положення ч.1 ст. 1187 ЦК України є джерелом підвищеної небезпеки.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у справі №
6-16307св09 від 26.05.2010, де надано оцінку мопеду на предмет віднесення його до джерела підвищеної небезпеки, за участі якого та вантажного транспортного засобу сталась ДТП.
За обставинами даної справи 06.04.2019 приблизно о 16:01 год. по вул. Богдана Хмельницького в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області водій ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом «KAWASAKI», номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з причепом «ММЗ-81024», номерний знак НОМЕР_7 , який був у зчепленні з автомобілем «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 .
Встановлено, що 07.04.2019 року за фактом вказаного ДТП були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження, яке постановою начальника слідчого відділення Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області від 27.10.2020 закрито за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Зокрема, у постанові вказано на відсутність в діях водія автомобіля ОСОБА_4 порушень правил дорожнього руху, які б знаходились в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками. Разом з тим, цією ж постановою орган досудового розслідування констатував порушення водієм мотоцикла «KAWASAKI», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 пунктів 1.5., 2.3. б) та 10.1. Правил дорожнього руху, що стало наслідком ДТП та отримання ним травм, від яких він помер.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 1188 ЦК України, оскільки шкоди життю потерпілого ОСОБА_3 завдано внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: легкового автомобіля та мотоцикла.
Верховний Суд в складі суддів об'єднаної палати КГС у постанові від 16.08.2019 у справі № 927/120/18 в подібних правовідносинах зазначив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що у справі відсутній відповідний судовий акт, на підставі якого можна дійти беззаперечного висновку про порушення водієм Відповідача-1 Правил дорожнього руху, внаслідок якого відбулося зіткнення двох транспортних засобів, тобто відсутні допустимі докази наявності вини та протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_2 . Враховуючи , що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки Відповідача-1 та наявності причинно-наслідкового зв'язку не підтвердився матеріалами справи, то відсутні й правові підстави для покладення на Відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну Позивача. Тому у Відповідача-2 як страховика цивільно-правової відповідальності Відповідача-1 не виникло зобов'язання відшкодувати Позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок ДТП (п.26 постанови).
У постанові від 16.08.2019 у справі № 927/120/18 Верховний Суд виклав наступну правову позицію: «У силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина особи має бути прирівняна до доведеної невинуватості цієї особи» ( п. 39 постанови).
Посилання представника позивача у змісті позову та в судовому засіданні на висновки Верховного Суду, викладені в постановах у названих ним справах щодо відшкодування шкоди на підставі ч.5 ст. 1187 ЦК України незалежно від вини водія транспортного засобу, є безпідставним, оскільки в них розглядалось питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, де відбувалась взаємодія джерела підвищеної небезпеки - механічного транспортного засобу з пішоходами, велосипедистами, гужовими повозками, які не відносяться до джерела підвищеної небезпеки.
У даній справі, вина водія автомобіля «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», не доведена, кримінальне провадження за фактом ДТП закрито, а тому у суду немає, передбачених ч.1 ст. 1188 ЦК України підстав покладати на відповідача - страховика ОСОБА_4 відповідальність за шкоду завдану смертю потерпілого ОСОБА_3 , яка настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.
Оскільки суд повністю відмовляє в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати за правилами ст. 141 ЦПК України йому не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13, 76-81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи також через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 ;
відповідач - Приватне АТ «Страхова Група «ТАС», місцезнаходження: проспект Перемоги, 65, м. Київ, 03062; код ЄДРПОУ 30115243.
Суддя А.О. Залеська
Повний текст рішення складено 20.07.2021