19.07.21
Справа № 522/13410/21
Провадження № 2-а/522/336/21
19 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Свяченої Ю.Б.
при секретарі судового засідання - Шеян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення в подальшому примусового видворення за межі України, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, посилаючись на те, що 17.07.2021 під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів працівниками Управлінням міграційної поліції ГУ НП в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 64, особу, яка назвалася громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порушив правила перебування іноземців в Україні - проживав без документів на право проживання в Україні.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що прибув на територію України у 2014 році легально через КПП «Бориспіль».
ГУ ДМС України в Одеській області встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має. На момент виявлення паспортний документ у відповідача був відсутній.
17.07.2021 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005259 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.07.2021 ПН МОД № 005318 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.
17.07.2021 співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області було затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до протоколу про адміністративне затримання МОД 000123.
На підставі рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поміщено до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.
Проте, відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.
Згідно до частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 статті 16 розділу II зазначеного вище Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Частиною 15 стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно частини 4 статті 4 вищевказаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 21 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.
Згідно до п. 14 ст. 1 Закону вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Беручи до уваги той факт, що відповідач проживав на території України без документів на право проживання в Україні вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у нього на момент виявлення відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої в'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення.
19 липня 2021 року ГУ ДМС України подано адміністративний позов до відповідача про примусове видворення за межі території України.
З огляду на те, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, про що свідчить його ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів, які підтверджують особу відповідача та підтверджують законність перебування останнього на території України, позивач просив прийняти рішення про затримання відповідача з метою забезпечення виконання рішення суду про його подальше видворення за межі території України.
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року відкрито провадження по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання 19 липня 2021 року.
19 липня 2021 року від представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.07.2021 затриманий та поміщений в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України неможливо забезпечити безпосередню участь відповідача в судовому засіданні.
У зв'язку із тим, що відповідач на даний час перебуває в Державній установі «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо забезпечити безпосередню участь відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до частини 14 ст. 289 КАС України розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов'язкової участі сторін. Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства може проводитися у режимі відеоконференції, у тому числі з трансляцією з іншого приміщення, що знаходиться поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом.
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року клопотання представника позивача задоволено ухвалено проводити судовий розгляд справи в режимі відеоконференцзв'язку.
Представник позивача Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні приймав участь в режимі відеоконференцзв'язку, з позовними вимогами не погодився.
Дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Судом встановлено, що 17 липня 2021 під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів працівниками Управлінням міграційної поліції ГУ НП в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 64, особу, яка назвалася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача встановлено, що ОСОБА_2 порушив правила перебування іноземців в Україні - проживав без документів на право проживання в Україні.
ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що прибув до України легально, що офіційний в'їзд на територію України він здійснив легально у 2014 році, по паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон. Крім того, зі слів відповідача, на території України він проживає на підставі посвідки на тимчасове проживання, яка отримана ним в м. Києві близько двох років тому, однак надати документи на підтвердження своїх слів він не може так як документи у нього на даний час відсутні. Також, відповідач пояснив, що на території України він займається підприємницькою діяльністю а саме торгівлею автозапчастинами, однак займається вказаною діяльністю неофіційно, тобто без реєстрації підприємницької діяльності та сплати податків. Відповідач зазначив, що він є громадянином Російської Федерації на території якої у нього зареєстровано шлюб та наявні неповнолітні діти, однак надати докази, які це достовірно підтверджують він не має змоги так, як зазначені документи у нього на даний час відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має. На момент розгляду справи паспортний або будь який інший документ, який підтверджує його особу у відповідача був відсутній.
17 липня 2021 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005259 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.07.2021 ПН МОД № 005318 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.
Проаналізувавши всі обставини перебування Відповідача на території України судом також було встановлено наступне:
1. Відомості про перебування на території України на законних підставах у Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув на територію України у 2014 році. З моменту потрапляння на територію України відповідач не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища.
3. Відповідач був затриманий працівниками Управління міграційної поліції ГУ НП в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме - проживав без документів на право проживання в Україні.
4. У Відповідача відсутній паспорт або будь який інший документ, що підтверджує його особу.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.
Проте, з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем, чи особою яка потребує додаткового захисту відповідач не звертався.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, не має документів для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача та забезпечення примусового видворення за межі України.
Так, частиною 3 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон) передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 23 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).
Згідно з ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
З наведеного можна дійти висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 ст. 16 Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Частиною 15 ст. 4 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
За змістом пункту 2 ст. 25 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Частиною 2 ст. 263 КУпАП передбачено, що осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушили прикордонний режим, режим в пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні або транзитного проїзду через територію України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Крім того, відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. "f" ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод затримання виправдане лише доти, поки провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не лише покладає на державу зобов'язання законодавчо визначити підстави позбавлення волі, а також містить вимоги щодо якості закону, на основі якого таке позбавлення волі може здійснюватись. Так, у справі Амюр проти Франції (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі Дугуз проти Греції Європейський суд постановив, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що затримання іноземців та осіб без громадянства можливе лише за наявності підстав вважати, що такі особи не мають документа, що дає право на виїзд з України, ухилятимуться від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджатимуть проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі таких осіб.
Беручи до уваги той факт, що відповідач проживала на території України без документів на право проживання в Україні вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у неї відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої в'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, не має документів для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача та забезпечення примусового видворення за межі України.
Окрім цього, згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-9, 77, 241, 242- 246, КАС України , суд, -
Позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення в подальшому примусового видворення за межі території України, -задовольнити.
Затримати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення в подальшому примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 19 січня 2022 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі його апеляційного оскарженняз моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду виготовлено 19 липня 2021 року
Суддя Свячена Ю.Б.