Справа № 463/950/21
Провадження № 1-кп/463/380/21
20 липня 2021 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові об'єднані в одне провадження обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за № 12021140040000014 від 12.01.2021 року, № 12021141050000015 від 19.01.2021 року, № 12021141050000031 від 23.01.2021 року, № 12021140040000011 від 11.01.2021 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, раніше судженого, останній раз вироком Сихівського районного суду м.Львова від 13.04.2021 року за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, з врахуванням положень ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_5 12.01.2021 року близько 10 год. 00 хв., знаходячись по вул.Шафарика,2 в м.Львові, побачив ОСОБА_7 , яка йшла по вулиці, тримаючи у лівій руці поліетиленовий пакет. В цей момент у ОСОБА_5 виник прямий умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_7 . З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 діючи повторно, з корисливих мотивів з метою власного збагачення, підбіг ззаду до потерпілої та вихопив з її рук полімерний пакет, в якому знаходилося два шприци медичних для ін'єкцій ємністю 5 мл кожен, вартістю по 5,0 гривень кожен, загальною вартістю 10,0 гривень; одна ампула лікарського препарату «Актовегін» № 5, вартістю 60,0 гривень; одна ампула лікарського препарату «Луцетан» № 5, вартістю 40,0 гривень; футляр із шкірзамінника темно-синього кольору, вартістю 40,0 гривень, з окулярами для покращення зору в оправі золотистого кольору, вартістю 110,0 гривень; косметичка рожевого кольору з візерунками у вигляді барвистих квітів та листків, що закривалася на замок-блискавку яскраво-рожевого кольору, вартістю 60,0 гривень, в якій були грошові кошти в сумі 540,0 гривень, однією купюрою номіналом 500 гривень та двома купюрами номіналом по 20 гривень кожна; рецепт лікаря, який не представляє для потерпілої жодної матеріальної цінності. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , утримуючи викрадене майно, втік з місця події. Своїми умисними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 860,0 гривень.
Таким чином, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 15.01.2021 року близько 21 год. 30 хв., знаходячись на перехресті вул.Зелена - вул.Дністерська в м.Львові, побачив ОСОБА_8 , який йшов по вулиці з шкіряною наплічною сумкою чорного кольору. В цей момент у ОСОБА_5 виник прямий умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_8 , він вирішив підійти до ОСОБА_8 та розпочати з ним розмову. Підійшовши ближче, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_8 провести його, повідомивши, що теж прямує в напрямку вокзалу. Пройшовши декілька метрів в напрямку залізничного переїзду на перехресті вул.Зелена - вул.Дж.Вашингтона в м.Львові, ОСОБА_5 з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, раптово та несподівано для потерпілого шляхом ривка відкрито викрав з його плеча шкіряну наплічну сумку чорного кольору вартістю 3000,0 гривень, в якій знаходився мобільний телефон марки «Nokia» моделі «1200» сірого кольору (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) вартістю 100,0 гривень, в якому була вставлена SIM-картка мобільного оператора «лайфселл» із абонентським № НОМЕР_2 , вартістю 50,0 гривень, кошти на рахунку якої були відсутні; мобільний телефон марки «Nokia» моделі «105» (ІМЕІ: НОМЕР_3 ) чорного кольору вартістю 200,0 гривень, в якому була вставлена SIM-картка мобільного оператора «лайфселл» із абонентським № НОМЕР_4 , вартістю 50,0 гривень, кошти на рахунку якої були відсутні; один ключ від квартири, який не представляє для потерпілого жодної матеріальної цінності. Утримуючи викрадене майно ОСОБА_5 мав намір покинути місце вчинення кримінального правопорушення, однак ОСОБА_8 зробив спробу його зупинити. Після цього, ОСОБА_5 застосував до ОСОБА_8 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, що виразилось у тому, що він рукою штовхнув потерпілого ОСОБА_8 , в результаті чого останній впав на землю. В подальшому, ОСОБА_5 нахилившись над ОСОБА_8 , який все ще лежав на землі, зняв з безіменного пальця його правої руки обручку із медичного золота 19 розміру із надписом на ній латинськими літерами «PureLove» та камінцем прозорого кольору, вартістю 600,0 гривень. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 утримуючи викрадене майно, втік з місця події. Своїми умисними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4000,0 гривень.
Таким чином, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 наприкінці вересня 2020 року у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись у лісосмузі за межами смт.Брюховичі, серед сухого листя одного з дерев знайшов поліетиленовий пакет, всередині якого знаходився обріз карабіна та бойові патрони різного калібру. Після цього, ОСОБА_5 , маючи можливість добровільно здати знайдені ним обріз карабіна та бойові патрони різного калібру в загальній кількості 52 штуки в правоохоронні органи, та усвідомлюючи, що це вогнепальна зброя та боєприпаси до неї, з цією метою ОСОБА_5 привласнив знайдені обріз карабіна та патрони в кількості 52 штуки, без передбаченого законом дозволу. 22.01.2021 року в період часу з 17 год. 10 хв. до 18 год. 35 хв. працівниками Львівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 22.01.2021 року у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де тимчасово проживає без реєстрації ОСОБА_5 , було проведено санкціонований обшук, під час якого було виявлено та вилучено предмет, ззовні схожий на обріз карабіна, без маркування; предмети, ззовні схожі на набої, в загальній кількості 52 штуки. В ході досудового розслідування встановлено, що предмет, який був вилучений під час проведення обшуку та наданий на дослідження, є нарізною вогнепальною зброєю - обрізом карабіну «Маузера» калібру 9,92 мм. Номерні позначення обрізу знищені внаслідок природної корозії. Обріз карабіну придатний для стрільби патронами калібру 7,92 мм (8х57 мм). Обріз виготовлений шляхом саморобного вкорочення передньої частини ствола до залишкової довжини 155 мм, очисткою поверхонь від продуктів корозії, виготовлення дерев'яної ложі з пістолетною рукояткою шляхом переробки заводського прикладу дрібнокаліберної гвинтівки. Патрони різного калібру загальною кількістю 52 штуки, які були вилучені під час проведення обшуку та надані на дослідження, є боєприпасами до бойової (військової) нарізної вогнепальної зброї. З числа наданих патронів, тридцять чотири проміжних патронів калібру 5,45 мм (5,45х39) до автомата «Калашникова» (АК), два проміжних патрони калібру 7,62 мм (7,62х39) до автомата «Калашникова» (АК), п'ять пістолетних патронів калібру 9 мм (9х18) до пістолета «Макарова» (ПМ) є боєприпасами до бойової (військової) нарізної вогнепальної зброї, придатні для стрільби. Дев'ять гвинтівкових патронів калібру 7,92 мм (7,92х57, 8х57) до гвинтівки «Маузера» є боєприпасами до бойової (військової) нарізної вогнепальної зброї, з яких 4 патрони придатні для стрільби, а інші 5 патронів для стрільби не придатні. Один гвинтівковий патрон калібру 8 мм (8х50R) до гвинтівки «Манліхера» та один гвинтівковий патрон калібру 11,15 мм (11,15х60R) до гвинтівки «Маузера» 1871 р. є боєприпасами до бойової (військової) нарізної вогнепальної зброї, однак для стрільби вказані два патрони непридатні внаслідок корозійних змін. З числа наданих патронів 50 патронів виготовлені промисловим способом. Два інші патрони (калібру 7,92 мм до гвинтівки «Маузера») виготовлені шляхом саморобного спорядження з складових частин промислового виготовлення.
Таким чином, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 03.01.2021 року близько 17 год. 00 хв., маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше приміщення, діючи повторно, з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії є непомітними для інших осіб, за допомогою заздалегідь підготовлених для вчинення злочину інструментів (металевих напильників), зламав металеву решітку та відтиснув металопластикове вікно приміщення службового кабінету деканату факультету ветеринарної гігієни, екології та права, що знаходиться на першому поверсі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького, за адресою: АДРЕСА_3 , проник у приміщення вищевказаного кабінету. В подальшому, ОСОБА_5 знаходячись на першому поверсі деканату факультету ветеринарної гігієни, екології та права Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького та реалізуючи прямий умисел, спрямований на протиправне викрадення чужого майна, за допомогою заздалегідь підготовлених для вчинення злочину інструментів (металевих напильників), виламав вхідні двері приміщення кабінету секретаря-методиста, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 , а саме: ноутбук марки «Fujitsu», моделі «LifebookAH 512GL», ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , вартістю 4000,0 гривень; USB-носій (флешку) з надписом «Verbatim», розміром 16 Gb, чорного кольору, вартістю 120,0 гривень; монітор марки «Samsung», вартістю 2100,0 гривень, який перебував на балансі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького та у користуванні деканату вищевказаного університету. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 знаходячись на першому поверсі деканату факультету ветеринарної гігієни, екології та права Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького та реалізуючи прямий умисел, спрямований на протиправне викрадення чужого майна за допомогою заздалегідь підготовлених для вчинення злочину інструментів (металевих напильників), виламав вхідні двері кабінету заступників декана, звідки таємно викрав ноутбук марки «Lenovo» моделі «thinkpad R500», вартістю 5383,0 гривень, ноутбук марки «НР» моделі «Elitbook compag 8530», вартістю 5000,0 гривень, після чого виламав вхідні двері кабінету методистів, звідки таємно викрав монітор марки «Samsung» вартістю 3197,0 гривень, які перебували на балансі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького та у користуванні деканату факультету ветеринарної гігієни, екології та права вказаного університету. Після вчинення таємного викрадення майна, ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілим ОСОБА_6 та Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького майнової шкоди на загальну суму 15680,0 гривень.
Таким чином, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, дав покази, які в повній мірі відповідають обставинам, викладених в обвинувальних актах. Додатково зазначив, що потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шкода відшкодована, крім того, він має намір повністю відшкодувати шкоду іншим потерпілим. Дані злочини ним були вчинені у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та необхідністю грошових коштів для лікування дружини. У вчиненому щиро розкаюється, просить вибачення у потерпілих та просить суд суворо не карати.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, подавши при цьому заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Учасники процесу не заперечили щодо розгляду справи у відсутності зазначених вище потерпілих.
У зв'язку з наведеним та з врахуванням думки учасників процесу, розгляд справи проведено без участі потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, його винуватість доводиться іншими зібраними у справі доказами, однак відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються.
Оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 своїми діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, а тому його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.2 ст.186 КК України. Крім того, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 незаконно носив, зберігав, придбав вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу, а тому його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.1 ст.263 КК України. Також суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 своїми діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення, а тому його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.3 ст.185 КК України
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, який раніше суджений за вчинення майнових злочинів, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, за місцем реєстрації характеризується посередньо, на диспансерному обліку з приводу наркологічного та психічного захворювання не перебуває, також є учасником бойових дій.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи позицію сторони обвинувачення та потерпілих, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе у виді реального покарання, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі, у відповідності до ч.1 ст.70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки таке покарання відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Крім цього, судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 13.04.2021 року, який набрав законної сили, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186, ст.ст.70, 71 КК України та призначено остаточне покарання у виді 4 років 2 місяця позбавлення волі. Оскільки вказані злочини обвинуваченим вчинено до постановлення зазначеного вироку, а тому йому слід призначити покарання з врахуванням положень ч.4 ст.70 КК України.
14 червня 2021 року потерпілим Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького подано цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.07.2021 року, цивільний позов прийнято до розгляду.
Позивач Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 15680,0 гривень матеріальної шкоди. Матеріальна шкода полягає у вартості монітора марки «Samsung», вартістю 2100,0 гривень, ноутбука марки «Lenovo» моделі «thinkpad R500», вартістю 5383,0 гривень, ноутбука марки «НР» моделі «Elitbook compag 8530», вартістю 5000,0 гривень монітора марки «Samsung» вартістю 3197,0 гривень, які перебували на балансі Університету та були викрадені обвинуваченим.
Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні позовну заяву підтримав, з підстав, викладених у такій.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнав та зобов'язується відшкодувати завдані збитки.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов цивільного позивача у кримінальному провадженні підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження; встановлено наявність заподіяної матеріальної шкоди Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького.
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
На підтвердження понесеної позивачем (потерпілим) матеріальної шкоди, останнім долучено до матеріалів справи довідку від 11.06.2021 року, яка підтверджує суму матеріальної шкоди у розмірі 15680,0 гривень.
Таким чином, дослідивши матеріали цивільного позову, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди підлягають до задоволення, та з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького слід стягнути 15680,0 гривень матеріальної шкоди.
На момент ухвалення вироку обвинуваченому у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішити відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішити, відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.263 КК України та призначити покарання:
за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
за ч.1 ст.263 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом частково складання покарань, призначених даним вироком та вироком Сихівського районного суду м.Львова від 13.04.2021 року, ОСОБА_5 призначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з часу, зазначеного у вироку Сихівського районного суду м.Львова від 13.04.2021 року, а саме з 17 січня 2021 року.
Цивільний позов Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького (код ЄДРПОУ 00492990) 15680,0 гривень (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 3922,80 гривень.
Речові докази по справі:
USB-носій (флешку) з надписом «Verbatim» чорного кольору - повернути Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького;
одну пару робочих рукавиць з гумовими пухирцями; три фрагменти металу, ззовні схожі на напильник; обріз карабіна без маркування; набої в загальній кількості 52 штуки - знищити;
полімерний пакет з візерунками у вигляді зерен кави з обірваними ручками, два шприци медичних для ін'єкцій ємністю 5 мл кожен, одну ампулу лікарського препарату «Актовегін» № 5, одну ампулу лікарського препарату «Луцетан» № 5, футляр із шкірзамінника темно-синього кольору з окулярами для покращення зору в оправі золотистого кольору, косметичку рожевого кольору з візерунками у вигляді барвистих квітів та листків, що закривалася на замок-блискавку яскраво-рожевого кольору, рецепт лікаря, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7 - залишити у її власності;
обручку з металу жовтого кольору (медичного золота) 19 розміру із гравіюванням на ній латинськими літерами «Pure Love» та невеличким камінцем прозорого кольору, мобільний телефон марки «Nokia» моделі «1200» сірого кольору (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) без сім-картки; мобільний телефон марки «Nokia» моделі «105» (ІМЕІ: НОМЕР_3 ) чорного кольору без сім-картки - які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити у його власності.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1