Справа № 758/9839/16-ц
Категорія 1
17 лютого 2021 року місто Київ
Подільський районний суд у м. Києві в складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання: Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Бойка С.О.,
представника відповідача - адвоката Ключник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від себе та як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про виділ в натурі частки із майна,-
В серпні 2016 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м.Києва із позовною заявою, в якій просить виділити їй в натурі 1/7 частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Припинити право спільної часткової власності на 1/7 частку земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що позивач є співвласником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 16.12.2005 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донською Т.О. за реєстровим № 8644. Дане право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (надалі за текстом - ДРРП), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначена частка земельної ділянки була подарована позивач її сином ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Житловий будинок, що розташований на суміжних земельних ділянках було побудовано позивачем з її чоловіком та померлим сином у 2006 році. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва, від 28 березня 2016 року по справі № 758/6245/15-ц, затверджена мирова угода щодо поділу житлового будинку, така Ухвала набрала законної сили. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не погоджується на виділ часток у спільному володінні спірної земельної ділянки, позивач змушена звертатись до суду за захистом свого невизнаного та оспорюваного права.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 08.08.2016 р. (суддя Трегубенко Л.О.).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 31.10.2017 р. матеріали вищевказаної справи були передані для розгляду судді Супрун Г.Б.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 08.08.2018 р. головуючим у вищевказаній справи визначено суддю Ларіонову Н.М.
Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв'язку з чим розгляд справи проведений в порядку загального позовного провадження.
В квітні 2019 р. стороною позивача подано висновок експерта № ЕС-1727-1-1186.18 від 12.11.2018 р., яким запропоновано виділ 1/7 частину спірної земельної ділянки.
В квітні 2019 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просив відмовити, з огляду на те, що 28.03.2016 р. Подільським районним судом м.Києва затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_1 з однієї сторони, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 з іншої сторони, надалі- мирова угода, відповідно до якої сторони набули у спільну часткову власність будинок АДРЕСА_2 , надалі - будинок, де ОСОБА_1 належить 3/6 частини будинку, а ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , по 1/6 частині будинку кожній. Право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 на належні їм частини будинку 17.05.2016р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв'язку із цим, на думку сторони відповідача, договір дарування не можу бути правовою підставою для виділення ОСОБА_1 1/7 частки земельної ділянки, оскільки право власності за ним припинилося у зв'язку із набуттям сторонами будинку у праві спільної часткової власності на підставі затвердженої мирової угоди. Також зазначено, що в провадженні Подільського районного суду м.Києва перебуває справа №758/6875/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх осіб, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх осіб, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання права власності на земельну ділянку. У вказаній справі ОСОБА_2 просить визнати за собою та дітьми право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Ухвалою суду від 01.08.2019 р. відмовлено в клопотанні представника відповідача - адвоката Гудзери Т.С. про призначення судової експертизи.
Ухвалою суду від 01.08.2019 р. відмовлено в заяві представника відповідача - адвоката Гудзери Т.С. про зупинення провадження у справі.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, наведених у позові, пояснивши, що відповідач, який є її невісткою, а малолітні діти - внуки позивача, також є співвласниками спірної земельної ділянки.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 16.12.2005 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір дарування 1/7 долі земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донською Т.О. за реєстровим № 8644, згідно якого 1/7 частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:444:0006 позивачем була прийнята в дар та згідно витягу з ДРРП № 32441727 від 20.01.2015 р. зареєстроване право власності позивача на вказану частину спірного майна.
Інша частина вказаної земельної ділянки залишилась на дарувальнику - ОСОБА_5 .
Як вбачається з матеріалів справи, дарувальник - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві 29.10.2014 р., актовий запис № 18278.
Згідно заяви про прийняття спадщини від 15.12.2014 р., поданої Чотирнадцятій Київській державній нотаріальній конторі, що міститься в матеріалах справи, - діти померлого ОСОБА_5 , в особі їх матері - ОСОБА_2 прийняли спадкове майно.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28.03.2016 р. затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (в особі законного представника ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (в особі законного представника ОСОБА_2 ) на наступних умовах: 1. Сторони домовилися, що відповідно до укладеної ними Мирової угоди визнати: садовий будинок АДРЕСА_3 , спільною частковою власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . 2. Поділити садовий будинок АДРЕСА_3 , та визначити ідеальну частку ОСОБА_1 - 3/6 частки у спільній частковій власності, визначити ідеальну частку ОСОБА_2 - 1/6 частки у спільній частковій власності, визначити ідеальну частку ОСОБА_3 - 1/6 частки у спільній частковій власності, визначити ідеальну частку ОСОБА_4 - 1/6 частки у спільній частковій власності. 3. Визнати за ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_2 ) право приватної власності на 3/6 частини садового будинку АДРЕСА_4 . Визнати за ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_3 ) право приватної власності на 1/6 частину садового будинку АДРЕСА_5 . Визнати за ОСОБА_3 , право приватної власності на 1/6 частину садового будинку АДРЕСА_6 . Визнати за ОСОБА_8 , право приватної власності на 1/6 частину садового будинку АДРЕСА_7 . Право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , на садовий будинок АДРЕСА_3 , підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В провадженні Подільського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 758/6875/16-ц, про яку неодноразово стороною відповідача повідомлялось суд, та останніми також було заявлено клопотання про зупинення даної цивільної справи до постановлення рішення у цивільній справі № 758/6875/16-ц, в задоволенні якого було відмовлено.
Так, ОСОБА_1 , за даними справи № 758/6875/16-ц, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_8 , в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 12/35 частки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, площею 0,0641 га, що разтошована за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, в вересні 2016 року відповідачка ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , подала зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якій просить визнати за нею та дітьми в рівних частках (по 1/3 кожному) право власності на 6/7 частин земельної ділянки площею площею 0,0641 га, що разтошована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею з дітьми в рівних частках (по 1/3 кожному) право власності на 1/7 частин земельної ділянки площею площею 0,0641 га, що разтошована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 20.06.2018 р. вищевказана справа була об'єднана в одне провадження з цивільною справою № 758/9413/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про виділ в натурі частки з майна, яка на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 08.11.2017 року також була передана до розгляду судді Ларіоновій Н.М.
За даним позовом, провадження за яким було відкрито ухвалою від 03.08.2016 р. (суддя Зарицька Ю.Л.), позивач просила виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку у садовому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень загальною площею 111 кв.м, а саме: № 1 веранда - 6,6 кв.м, № 2 хол - 7,8 кв.м, № 3 вітальня - 24,1 кв.м, № 12 хол - 15,4 кв.м, № 13 душова - 3,3 кв.м, № 14 гардекробна - 2,3 кв.м, № 15 житлова - 14,6 кв.м, № 23 житлова - 14,6 кв.м.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є власником 1/7 частини спірної земельної ділянки, інша частина якого успадкована після смерті її сина - її невісткою та онуками, та наразі в Подільському районному суді м. Києва слухається справа про визнання права власності на частки у спірній земельній ділянці саме в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Відповідно до частини 1 статі 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 78 Земельного кодексу визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
У відповідності до ч. 1,4 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Згідно з положеннями ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Виходячи зі змісту ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до положень п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (далі - Постанова № 7 від 16 квітня 2004 року) у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно п.21 Постанова № 7 від 16 квітня 2004 року, виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно- будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Згідно висновку експерта № ЕС-1727-1-1186.18 від 12.11.2018 р., експертом запропоновано варіант виділу 1/7 частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що становить 91,6 кв.м з подальшим об'єднанням її із земельною ділянкою КН-80000000000:91:444:0005, а саме: Виділити ОСОБА_1 1/7 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що становить 91,6 кв.м та включає площу під частиною садового будинку, що знаходиться у її користуванні та частини двору, з геометричними розмірами по периметру, від т. 2 на межі ділянки (за годинниковою стрілкою), в межах поворотних точок (Додаток 2, синє штрихування та Додаток 3): 2-3 - 30,03 м; 3-5 - 2,85 м; 5- 6- 12,78 м; 6- 7-17,27 м; 7- 2- 3,46 м; Залишити співвласникам ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 6/7 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що становить 549,4 кв.м та включає площу під частиною садового будинку, що знаходиться у їх користуванні та частини двору, з геометричними розмірами по периметру, від т. 1 на межі ділянки (за годинниковою стрілкою), в межах поворотних точок (Додаток 2 жовте штрихування): 1-7 -17,95 м; 7-6 -17,27 м; 6-5- 12,78 м; 5-4-18,32 м; 4-1-30,15 м.
А відтак, з урахуванням того, що земельна ділянка є об'єктом права власності, перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням наведеного висновку про можливість виділу такої частини земельної ділянки, а тому може бути предметом поділу (виділу) на підставі статей 364, 367 ЦК України.
Водночас, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
З висновку експерта вбачається, що виходячи з того, що садовий будинок збудовано на двох ділянках, основна частина якого знаходиться на ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:444:0006, а інша на частині ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:444:0005, яка належить ОСОБА_1 , варіант виділу частки у натурі надається з урахуванням можливості зручного користування вказаними частинами будинку, господарськими будівлями та спорудами, що находяться у користуванні співвласників, а також із врахуванням межі, що розділяє квартири в середині будинку.
На підставі викладеного, суд приймає в якості належного та допустимого доказу висновок експерта № ЕС-1727-1-1186.18 від 12.11.2018 р.
При цьому, твердження сторони відповідача, що позивачем наразі не можу бути виділено частку в спірній земельній ділянці, через те, що наразі мається спір у цивільній справі № 758/6875/16-ц, спростовується предметом позову в такій справі, а саме право власності на частину спірної земельної ділянки в порядку спадкування, тоді як предмет розгляду даної справи стосується частини спірної земельної ділянки, прийнятої в дар до смерті спадкодавця ОСОБА_5 .
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження і судовому засіданні, встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту.
Враховуючи вищевикладене, ст. ст. 15, 16, 316, 321, 328, 356, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 78, 88, 89, 152 ЗК України, керуючись ст. 12,13,77,79, 81,263,264,27,354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та як до законного представника її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про виділ в натурі частки із майна задовольнити в повному обсязі.
Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 , податковий номер НОМЕР_2 ) в натурі 1/7 частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
Припинити право спільної часткової власності на 1/7 частку земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова