Справа № 758/121/21
Категорія 38
17 червня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Петрова Д.В. при секретарі судового засідання Бурдун М.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києваіз вищезазначеним позовом.
12.02.2021 ухвалою Подільського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до судового розгляду на 12 березня 2021 року о 14:30 год.
12 березня 2021 року о 14:30 у судове засідання позивач не з'явився, розгляд справи було відкладено на 09.04.2021 на 12:30 год. у зв'язку з неявкою позивача.
17 червня 2021 року о 13:45 год позивач ОСОБА_1 повторно не з'явився у судове засідання.
Отже позивач або його представник належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, двічі не з'явилися в судове засідання: 12.03.2021 о 14:30 годині та 17.06.2021 о 13:45 годині, про причину неявки суд не повідомили, заява про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходила.
Судом позивач особисто повідомлявся за адресою, вказаною ним у позовній заяві, а також через його представника телефоном, який зазначений у матеріалах справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, враховуючи, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання та не повідомили про причини неявки, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, підлягає залишенню без розгляду.
За таких обставин, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257, ст. 258-260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним- залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не позбавляє його права повторно звернутися до суду повторно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяД.В. Петров