Справа № 756/6306/21
Провадження № 3/756/3751/21
07 липня 2021 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №394, ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем, 10.04.2021 року о 10 год. 50 хв., за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13-А, перебуваючи на робочому місці, не забезпечив дотримання вимог щодо профілактики заходів протидії поширення коронавірусної хвороби COVID-19а саме: не забезпечив наявність на вході до закладу, де встановлено обмеження щодо максимальної кількості відвідувачів залежно від площі приміщення, відповідних інформаційних матеріалів із зазначенням можливої кількості відвідувачів; не забезпечив організацію централізованого збору використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни); не забезпечив працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками; не забезпечив проведення температурного скринінгу усім працівникам, чим порушив вимоги ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпункт 12 пункту 3, останній абзац 3 постанови КМУ №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020, пункт 1, 3, 5, 6, 7 постанови Головного санітарного лікаря України №16 від 09.05.2020 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КпАП України.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), у судове засідання не з'явився та не повідомив суду про поважні причини свого неприбуття.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року (далі - Закон) визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно зі ст. 29 Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 44-3 КпАП України передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідальність за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Тобто, посилання на спеціальну норму закону є обов'язковим, та за відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає.
З протоколу про адміністративне правопорушення №394 від 10.04.2021 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення ним підпункту 12 пункту 3, ост. абз. п. 3 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пункту 1, 3, 5, 6, 7 постанови Головного санітарного лікаря України №16 від 09.05.2020 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Так, відповідно до підпункту 12 пункту 3 Постанови КМ України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та за провадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» (у редакції станом на 10.04.2021) у разі встановлення "жовтого" рівня епідемічної небезпеки додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 2-2 цієї постанови, забороняється діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням; обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб'єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо); не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
Згідно останнього абз.п.3 зазначеної постанови, на вході до передбачених цим пунктом закладів, місць проведення заходу, де встановлено обмеження щодо максимальної кількості осіб залежно від площі, розміщуються інформаційні матеріали із зазначенням можливої максимальної кількості відвідувачів.
Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 6, 7 постанови Головного санітарного лікаря України №57 від 30.12.2020 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачено: перед початком зміни проводиться температурний скринінг усім працівникам; прийом здійснюється виключно за попереднім записом з дотриманням часового інтервалу, який дозволяє виключити контакт між відвідувачами, очікування повинно відбуватися ззовні приміщення з дотриманням принципів соціального дистанціювання (1,5 м); дозволяється одночасне перебування відвідувачів з розрахунку не більше однієї особи на 10 квадратних метрів площі зали обслуговування; між місцями надання послуг потрібно забезпечити дистанцію не менше ніж 1,5 метри, рекламні брошури, журнали та інші поліграфічні матеріали повинні бути недоступні для клієнтів. Пунктом 7 вище згаданої постанови вказано, що суб'єкт господарської діяльності повинен забезпечити: постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників в санвузлах. Використання багаторазових рушників заборонено; інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування при вході до закладу, при проведенні телефонних записів та на офіційних сторінках в мережі Інтернет та соціальних мережах; нанесення маркування, в тому числі і поза межами закладу, з метою уникнення скупчення перед входом та дотримання умов перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менше 1,5 м; вологе прибирання з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів і провітрювання не рідше ніж кожні 2 години та після закінчення робочого дня/зміни; централізований збір використаних ЗІЗ, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами з подальшою утилізацією; тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60-річного віку, особи, які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет).
Системний аналіз вказаних норм дозволяє прийти до висновку, що встановлені вимоги стосуються не будь-яких осіб, а лише суб'єктів господарювання, якими згідно Господарського кодексу України є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КпАП України, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
До суду направлений протокол про адміністративне правопорушення №394 від 10.04.2021 року; лист-опитувальник з дотримання обмежувальних протиепідемічних заходів суб'єктам господарювання від 10.04.2021, з якого вбачається, що суб'єктом господарювання ФОП « ОСОБА_1 » серед іншого частково дотримується забезпеченість працівниками засобів індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, що закривають ніс та рот, не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра, не організований централізований збір використаних засобів індивідуального захисту; відсутня наявність на вході до закладу, де встановлено обмеження щодо максимальної кількості осіб залежно від площі, розміщуються інформаційні матеріали із зазначенням можливої максимальної кількості відвідувачів, документи, підтверджуючі повноваження спеціаліста відділу безпеки середовища життєдіяльності Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства ОСОБА_2 на складання відповідного протоколу, зокрема: копія посвідчення головного спеціалісту відділу безпеки середовища життєдіяльності Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Ілюхіної Р.Ю.; копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 ; фотокопії; копія Наказу від 19.03.2021 року №15-АГ «Про здійснення контролю за дотриманням обмежувальних протиепідемічних заходів» ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві та Додаток до цього Наказу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому усі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень статті 1 КпАП України завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення №394 від 10.04.2021 підтверджені належними та допустимими доказами по справі та вина ОСОБА_1 доказана, її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, як порушення встановлених правил карантину.
Одночасно, слід зазначити, що згідно Постанови КМ України від 16 червня 2021 р. N 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до Постанови КМУкраїни від 09.12.2020року №1236" Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2», підпункт 12 пункту 3 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 виключено.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при здійсненні дозволених видів діяльності, які передбачають приймання відвідувачів в офісних приміщеннях, на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09.05.2020 №16, носять рекомендаційний характер та не є актом законодавства, яким встановлюються правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, в розумінні ст.44-3 КУпАП. Тимчасові рекомендації також не є нормативно-правовим актом.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 33 КУпАП).
За приписами ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, конкретний алгоритм допущеного порушення, особливості й обставини його вчинення, його малозначність, особу порушника, ступінь його вини, поведінку порушника під час та після вчинення протиправних дій, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст. 8, 22, 44-3, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку, передбаченому ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з підстав малозначності адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.М.Ткач