Справа № 755/5404/19
"22" квітня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів депозитного вкладу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить: стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» суму основного вкладу за Договором №SAMDN80000733136369, вклад «Універсальний» від 18 лютого 2013 року у розмірі 5 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 136 281,55 грн., суму процентів за шість повних строків користування депозитним вкладом у розмірі 2775 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 75 636,24 грн., та суму витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 19 434,00 грн. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на те, що він є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», на його ім'я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , оформлений як «Універсальний». 18 лютого 2013 року позивачем було внесено депозитний вклад в розмірі 5 00,000 дол. США. 24 грудня 2018 року, позивач на адресу головного офісу АТ КБ «Приватбанк» за адресою м. Дніпро вул. Набережна Перемоги буд. 50, надіслала лист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів, однак, Позивач отримав відмову, оскільки рахунок був відкритий на тимчасово окупованій території АР Крим, банк позбавлений доступу до відповідних відділень тимчасово окупованої території, за таких обставин позивач вимушений звернутись до суду з цим позовом за відновленням свого порушеного права.
09 квітня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з частин 1-2 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
06 червня 2019 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» подав відзив на позовну заяву, мотивуючи свій відзив тим, що договір банківського вкладу був укладений між позивачем та відокремленим структурним підрозділом «ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованим у АР Крим. У зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим, позивач не має доступу до свого майна та можливості здійснювати банківську діяльність на території АР Крим. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» втратив свої активи на території Автономної Республіки Крим та м. Сімферополя у зв'язку з окупацією з 20 лютого 2014 року та не має доступу до свого майна, призначеного для діяльності банківської установи на території АР Крим, а також не має доступу до створення у відповідних відділеннях банку на цій території документів - договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, тощо, а від так відповідач не може підтвердити, ані спростувати факт наявності правовідносин між сторонами стосовно укладання договору банківського вкладу та зарахування грошових коштів на банківський рахунок, тому просять відмовити в позові в повному обсязі.
19 червня 2019 року представник позивача - адвокат Пронін Євген Ігорович подав відповідь на відзив з викладенням своїх міркувань по суті відзиву.
05 серпня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05 грудня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою заяву представника позивача - адвоката Натха М.С. про долучення до справи Висновку спеціаліста №ЕD-1726-9-1441.19 складений 02 грудня 2019 року спеціалістом Судової незалежної експертизи України ОСОБА_3, за заявою ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року, залишено без розгляду.
12 грудня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про призначення у цивільній справі судово-технічну експертизу документа, проведення якої доручено експертам ТОВ «Судова незалежна експертиза»
07 липня 2020 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу адвоката Куценка Олексія Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2020 року залишено без змін.
04 грудня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі.
30 грудня 2020 року представник відповідача - адвокат Куценко Олексій Володимирович подав письмові пояснення по справі з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланнями на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки після подання відзиву по позовну заяву, банком було виявлено, що 19 лютого 2014 року за депозитним договором № SAMDN80000733136369, позивачу було виплачені всі грошові кошти через касу, а договір припинив свою дію.
11 січня 2021 року та 22 січня 2021 року представник позивача - адвокат Пронін Євген Ігорович подав заперечення на письмові пояснення відповідача, з викладенням та посиланням на норми чинного законодавства, та додатково зазначив, що надані документи відповідачем щодо повернення депозитних коштів, не є належним доказом виплати коштів.
Представник позивача - адвокат Пронін Євген Ігорович в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за відсутністю позивача та представника позивача, оскільки не мають можливості брати участь у судових засіданнях, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та доказів долучених до позову, додатково пояснив, що позивач є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», на його ім'я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , оформлений як «Універсальний». 18 лютого 2013 року позивачем було внесено депозитний вклад в розмірі 5 00,000 дол. США. 24 грудня 2018 року, позивач на адресу головного офісу АТ КБ «Приватбанк» за адресою м. Дніпро вул. Набережна Перемоги буд. 50, надіслала лист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів, однак, Позивач отримав відмову, оскільки рахунок був відкритий на тимчасово окупованій території АР Крим, банк позбавлений доступу до відповідних відділень тимчасово окупованої території, однак рішеннями перших інстанцій (у цивільних справах за №755/2703/19, 755/18860/19, 755/17323/19) у спірних договорах, які були укладенні між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» у тому ж самому відділенні банку на тимчасово окупованій території АР Крим, встановлено обставини, що припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. До того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ «ПриватБанк», тому наявні підстави стягнення з відповідача на користь позивача сума основного вкладу за Договором №SAMDN80000733136369, вклад «Універсальний» від 18 лютого 2013 року. Крім того надані документи відповідачем щодо повернення депозитних коштів, не є належним доказом виплати коштів, оскільки їх існування та зміст повністю залежить від волевиявлення та дій співробітників банку, крім того створені скріншоти були створені співробітниками банку в ході розгляду справи, тому дані докази не можуть слугувати об'єктивним підтвердженням існування або відсутності будь-яких фактів, а від так не мають будь-якої доказової сили, а безпосередньо платіжне доручення було сфальсифіковано та має ознаки підробленого документа.
Представник відповідача - адвокат Кахраманов Рустам Нураятович в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволення позову на підставі викладених обставин, які містяться у відзиві на позов.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані докази та повідомлені обставини учасниками судового процесу, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дають підстави для ухвалення судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму вклад, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Судом встановлено, що 18 лютого 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №SAMDN80000733136369 вклад «Універсальний», відповідно до якого сума вкладу складає 5000 дол. США, строком на 366 днів до 18 лютого 2014 року, на суму вкладу нараховуються проценти в розмірі 9.25% річних, відповідно до вклад оформлений на строк 366 днів до 18 лютого 2014 року.
До відносин банку та вкладника за рахунок, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського кладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1059 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (далі - Положення).
Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку ( строковий вклад (депозит).
Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п.1.2. Положення).
Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі (п. 1.7. Положення).
Пунктом 1.4. Положення, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу(депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифікат; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного(депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджують внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями діалогового обороту.
Згідно із п. 3.3.Положення банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
Відповідності до п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 № 492 (далі по тексу - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
У п. 10.1 Інструкції визначено, що на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528, встановлено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним і підписом САБ.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-96цс14 виходячи з положень ст.1059 ЦК України, п.1.4. Положення, п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-118цс14 від 29.10.2014 року.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, посилався, на наступне, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» втратив свої активи на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у зв'язку з окупацією з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією частини території України (АР Крим), та не має доступу до свого майна, призначеного для діяльності банківської установи та території АР Крим, а також не має доступу до створення у відповідних відділеннях банку на цій території - договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси тощо, тому відповідач не може підтвердити наявність правовідносин між сторонами стосовно укладання договору банківського вкладу та зарахування грошових коштів на банківських рахунок ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до п.5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі АТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.
Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
З огляду на зазначені вимоги законодавства, доводи представника відповідача щодо розміщення вкладу у відокремленому підрозділі АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», розташованому у АР Крим, та прийняття рішення про припинення діяльності на території півострова філій АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», є безпідставними, оскільки договір укладений між позивачем та юридичною особою АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якої є м. Дніпро.
За змістом положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. ( ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)
Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. ( ч.1 та ч.2 ст.102 Цивільного процесуального кодексу України).
В межах розгляду цивільної справи, судом постановлено ухвалу про призначення судово-технічну експертизу, на вирішення експертів постановлено наступні питання: які друковані буквено-цифрові написи на квитанції №8 від 18 лютого 2013 року, видана ПАТ КБ «ПриватБанк»; яким способом виконанні друковані буквено-цифрові написи на квитанції №8 від 18 лютого 2013 року, що видана ПАТ КБ «ПриватБанк»
Згідно Висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи № СЕ-1226-9-1190.20 від 18 листопада 2020 року, експерти дійшли до наступних висновків:
- на лицьовій стороні квитанції № 8 виданий ПАТ КБ Приватбанк проглядаються наступні друковані буквено-цифрові написи: «Внесення на рахунок: Квитанція №8; ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , Сума: 5000,00 USD, Филиал «Крымское РУ2, Централь *тделение, дата 18.02.2013, Валют: Платник: ОСОБА_2 , Призн. Платежу До вкладу договором SAMDN80000733136369, поспись касира, ПІБ, ЗЦП AGR000000046601758»
- Друковані буквено-цифрові написи на лицьової стороні квитанції №8 виданій ПАТ КБ Приватбанк виконанні способом термодруку на POS-принтері (чековому принтері). На зображеннях №1, 2, загальний вигляд квитанції № 8 виданій ПАТ КБ Приватбанк, наданого на дослідження. Збільшення зображення основного фрагменту квитанції №8 виданої ПАТ КБ Приватбанк з друкованими буквено-цифровими написами, зафіксованого через світлофільтр СНЗ.
Оцінюючі докази, зібрані у матеріалах справи, суд вважає, що факт виникнення між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 договірних правовідносин, є підтвердженим та додержаним, оскільки внесення грошової суми підтверджується договором банківського вкладу з видачею квитанції №8, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
24 грудня 2018 року ОСОБА_1 на адресу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» направила лист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів, однак на адресу позивача надійшло повідомлення про відмову від 01 лютого 2019 року вих. №20.1.0.0.0/7-190117/173.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції» зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)».
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Відмовляючись повернути кошти, які знаходяться на банківському рахунку, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Таке порушення виявилося в наступному: у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 14 постанови від 18 грудня 2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК, Декрет N 15-93).
Враховуючи правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 р. у справі N 6-145цс14, де зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У силу положень статей 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Згідно п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 року, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: - у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; - у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; - у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.
Оскільки АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» не виконало умови Договору №SAMDN80000733136369, вклад «Універсальний» від 18 лютого 2013 року про повернення суми вкладу, тому позивач просить стягнути з відповідача суму вкладу за договором №SAMDN80000733136369 вклад «Універсальний» від 18 лютого 2013 року у розмірі 5 000,00 доларів США 00 центів, що за офіційним курсом НБУ становить у розмірі 136 281,55 грн., суму процентів за шість повних строків користування депозитним вкладом у розмірі 2 775,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить у розмірі 75 636,24 грн.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На спростування заявлених вимог щодо стягнення грошових коштів депозитного вкладу, представник відповідача посилається на докази, які надано в судовому засіданні, а саме інформацію з внутрішньобанківських регістрів бухгалтерського обліку банку щодо виплати коштів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 в розмірі 5482,50 USD.
Основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України регулюються Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04 липня 2018 року.
Відповідно до пп. 8, 15 п. 3 Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, операційна діяльність банку - сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку, проведення їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійснення контролю за операційними ризиками.
Регістири систетичного та аналітичного обліку операції - носій спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначенні для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті на обліку.
В силу п. 6 Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, банк зобов'язаний забезпечити: документування всіх операцій, що здійснюються його відокремленими підрозділами (складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку); своєчасне, повне та достовірне відображення в регістрах бухгалтерського обліку всіх операцій, які здійснюють його відокремлені підрозділи; дотримання відокремленими підрозділами вимог облікової політики банку; виконання відокремленими підрозділами потрібних процедур внутрішнього контролю; формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України; формування звітності в розрізі відокремлених підрозділів; надання інформації в розрізі відокремлених підрозділів банку зовнішнім користувачам (Національному банку України, органам статистики та іншим органам відповідно до вимог законодавства України).
Згідно з п. 59, 62 Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них. Виписка з особового рахунків клієнта є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Судом встановлено, що спеціалістом ОЦ НПС ГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» Овсієнко В.М. складено Довідку громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , у відповідності до якої, міститься інформація, що наявна угода: №SAMDN80000733136369; Депозитний рахунок: НОМЕР_1 ; Дата відкриття: 18 лютого 2013 року; Валюта:USD; Сума на яку відкривався договір: 5000,00; Договір розірвано, кошти у сумі 5482,50 виплачено через касу банку: 19 лютого 2014 року; Баланс по депозитному рахунку: 0,00. (а.с.222 т. 1)
Відповідно до Виписки із регістрів наявна інформація, дослівно «Референс(внутр.) 3141138374; Номер карты: НОМЕР_1 ; Счет А: НОМЕР_4 : Счет Б: НОМЕР_5 ; Дата валют.:2014-02-119; Бранч платежа:SIZN; Сума платежа: 5482,50000; Валюта платежа: 840; Назначение платежа: ваидача з вкладу договор SAMDN80000733136369. (а.с. 223 т. 1)
Відповідно до Платіжного доручення №Е0219VR8VО від 19 лютого 2014 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» здійснило платіж на суму 5482,50 USD, з призначення платежу: Видача з вкладу договором SAMDN80000733136369, банк отримувач: Крим.РУПАТКБ «ПРИВАТБАНК» м. Сімферополь, Код банку: 384436, Кредит рах№ НОМЕР_5 .
Висуваючи заперечення проти наданих документів відповідачем на підтвердження повернення коштів за договором депозиту SAMDN80000733136369, представник позивача - адвокат Пронін Євген Ігорович у запереченнях поданих до суду за вх№ЕП-95 від 11 січня 2021 року, наголосив (дослівно): «Звертаємо увагу, що на підтвердження вказаних обставин щодо виплати коштів вкладу через касу відповідач надав: копію довідки АТ КБ «ПриватБанк» без вихідного номеру від 28 грудня 2020 року за підписом головного бухгалтера Ярмоленко В.В., роздруковані на принтері з використанням кольорових чорнил скріншот виписки з регістрів банку та платіжне доручення №Е0219VR8VО від 19 лютого 2014 року. Наголошуємо, що жоден з наданих документів не є належним доказом виплати коштів позивачу, оскільки їх існування та зміст повністю залежить від волевиявлення та дій співробітників банку. Враховуючи те, що відповідач по справі зацікавлений в отриманні позитивного для нього результату за результатами розгляду справи, документи та скріншоти, що були створені його співробітниками в ході розгляду справи, не можуть слугувати об'єктивним підтвердженням існування або відсутності будь-яких фактів, а відтак, не мають будь- якої доказової сили. На переконання сторони позивача таке платіжне доручення було сфальсифіковано та має ознаки підроблення документа, а тому не може слугувати підтвердження виплати позивачу коштів депозитного вкладу» (абз. 2 а.с.228, абз. 6 а.с.228)
Судом не приймаються до уваги твердження представника позивача - адвоката Проніна Євгена Ігоровича які викладенні в письмових поясненнях у справі, оскільки в ході розгляду справи ані позивачем, ані представником позивача не було надано жодних належних та допустимих доказів та не заявлялися відповідні клопотання/заяви, стосовно його тверджень фальсифікованості та ознаки підроблення документів наданих уповноваженим представником банка, представник позивача не скористався своїм процесуальним правом відповідно до ст. 95, 103 Цивільного процесуального кодексу України, крім того відповідно до ч. 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд не може самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача про повернення банківського вкладу, який відкрито за картковим рахунком № НОМЕР_1 в сумі 5 000 доларів США, є не правомірними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до платіжного доручення №Е0219VR8VО від 19 лютого 2014 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» здійснило платіж на суму 5482,50 USD, відповідно до Договору депозиту SAMDN80000733136369, тому зобов'язання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» перед ОСОБА_1 виконанні в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 633, 1058, 1060, 1066 Цивільного кодексу України, статтями 26, 36, 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статтями 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів депозитного вкладу.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.