Справа № 754/13935/20
"13" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративний позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Просить суд скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської державної адміністрації про накладення адміністративного стягнення від 12 жовтня 2020 року № 2021 відносно ОСОБА_1 .
09 листопада 2020 року Деснянським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про направлення адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
11 березня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Згідно з частин 1, 2 ст. 159 КАС України, при розгляді справи судом за правилами позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
13 квітня 2021 року адміністративна комісія при Виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подала відзив на позовну заяву з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просили відмовити у задоволені позову в повному обсязі
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 262 КАС України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 18 вересня 2020 року головним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм Шевченківської районного в місті Києві державної адміністрації було складено протокол № 312/20 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 18 вересня 2020 року о 11 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , порушено правила благоустрою, а саме: самовільне зайняття території (частини території) об'єкту благоустрою, а саме: розміщення торгівельних лотків за межами локації (схеми) ярмарки.
12 жовтня 2020 за результатами розгляду вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову № 2012 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої позивач, порушив благоустрій території, а саме: самовільне зайняття частини території об'єкта благоустрою-розміщення на тротуарі торгівельних лотків за межами локації ярмарки відповідно до схеми розміщення ( АДРЕСА_2 ), чим порушено вимоги ст. 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення із змінами, внесеними в редакції Закону України № 1825-VI від 21 січня 2010 року, пункту(ів) 20.1.1 «Правил благоустрою міста Києва», затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051.
Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1020 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Пункт 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачає, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.
Стаття 152 КУпАП передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері благоустрою.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (формальний склад).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покрашення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Згідно положень статті 1 цього ж Закону, територія (в населеному пункті) - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.
Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
При цьому згідно ч. 1 статті 16 вказаного Закону на об'єктах благоустрою категорично забороняється: 1) виконувати роботи без дозволу у разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; 2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева; 3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; 4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; 5) самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо; 6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України; 7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів; 8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях; 9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).
Суб'єктом адміністративного проступку є, зокрема, громадяни.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Пункт 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року N 1051/1051, до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у: порушенні вимог Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про відходи" та "Про охорону навколишнього природного середовища"; порушенні встановлених державних стандартів, норм і цих Правил; проектуванні об'єктів благоустрою м. Києва з порушенням вимог Правил забудови м. Києва та державних будівельних норм; порушенні режиму використання й охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення; самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою; пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою; знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення; забрудненні (засміченні) території; самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об'єктах благоустрою території міста; неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення території тощо; створюванні умов, які ускладнюють або унеможливлюють прибирання об'єктів та елементів благоустрою.
Статею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 152 Кодексу про адміністративні правопорушення України визначено, що Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи встановлено, що 02 липня 2020 року між фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) та Комунальним підприємством «Київська спадщина» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в особі виконуючого обов'язків директора Моламова Амана Мансур Огли (замовник), укладено Цивільно-правовий договір №Ц02/07-1.
Відповідно до предмету договору, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець не підпорядкується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес послуг, у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Факт надання відповідних послуг з боку виконавця буде засвідчувати Акт приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01 липня 2021 року. Дія договору достроково може бути припинена за вимогою однієї із сторін, та в інших випадках передбачених чинним законодавством.
01 серпня 2020 року між фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) та Комунальним підприємством «Київська спадщина» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в особі виконуючого обовязків директора Моламова Амана Мансур Огли (замовник), укладено Додаткову угоду №1 до Цивільно-правового договору №Ц02/07-2, про розірвання, на підставі взаємної згоди сторони вирішили розірвати Цивільно-правовий договір №Ц02/07-2 від 02 липня 2020 року з 01 серпня 2020 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Макаров Микола Михайлович значиться уповноваженою особою.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 КУпАП, розгляд справи про правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, покладено на адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
На спростування заявлених вимог представник Адміністративної комісії при виконавчому органі КМР (КМДА) Макаренко О. посилається, у відзиві, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, та під час розгляду, адміністративною комісією було всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи, що мали значення для вирішення питання про винесення постанови від 12 жовтня 2020 року №2012 про накладення адміністративного стягнення на позивача, оскільки в графі : «Посада, місце роботи» зазначено: «адміністратор КП «Київська спадщина».
Однак, в оскаржуваній постанові суб'єктом владних повноважень не зазначено на підставі яких документів встановлено та підтверджується факт того, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП.
Зокрема, в супереч ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , Адміністративною комісією при виконавчому органі Київської міської державної адміністрації не з'ясовано докази на підтвердження факту, що саме позивач є посадовою особою та є суб'єктом благоустрою.
Крім того, суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови не перевірено та не з'ясовано докази на підтвердження того, що чи є фізична особа ОСОБА_1 адміністратором КП «Київська спадщина» на якого покладено обов'язки, передбачені п. 20.1.1 «Правил благоустрою міста Києва». Слід звернути увагу, що відповідно до Додаткової угоди №1 до Цивільно-правового договору №Ц02/07-2, від 01 серпня 2020 року, на підставі взаємної згоди між ОСОБА_1 (виконавець) та Комунальним підприємством «Київська спадщина» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в особі виконуючого обов'язків директора Моламова Амана Мансур Огли (замовник), вирішено питання про розірвання Цивільно-правового договору предметом, виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець не підпорядкується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес послуг, у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Факт надання відповідних послуг з боку виконавця буде засвідчувати Акт приймання-передачі наданих послуг.
Таким чином, по даній справі сторона відповідача не надала жодного документу, що ОСОБА_1 є особою яка несе відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.
Крім того, судом з матеріалів справи встановлено, що під час розгляду адміністративної справи адміністративною комісією належним чином не встановлено обставини справи (наявність порушення), не враховано особу порушника,
В той же час ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
За положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З огляду на означене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийнятої ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягають задоволенню,
Керуючись ст. ст. 6-11, 14, 77, 139, 217, 241-246, 255, 293, 295, 371 КАС України, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Правилами благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року N 1051/1051, ст.ст. 33, 152, 222, 245, 251, 254, 256, 268, 276, 278-280, 289, 293, 294 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову №2278 від 16 листопада 2020 року, яка винесена адміністративною комісією при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), щодо притягнення ОСОБА_1 до адмінінсчтарвтиної відповідальності за ст.152 Кодексу України про адмінінстратвине правопорушення, та накаладення адміністарвтиного стячгення у виді штрафу у розмірі ста неополаткованих мінімумів доходіва громадян, що складає 1020,00 гривень
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровським районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.