Номер провадження 2/754/2712/21
Справа №754/11113/19
Іменем України
15 липня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
при секретарі судового засідання - Богослов Ю.В.
за участі позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про встановлення способу участі у вихованні малолітніх дітей та у спілкуванні з ними. Просив зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми та встановити наступний графік його спілкування з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щотижня з 10 години суботи до 18 години неділі з можливістю ночівлі за його адресою фактичного проживання без обмеження місця прогулянок та з можливістю поїздки для родичів, в тому числі до дідуся та бабусі; кожний день народження дітей, а саме з 31 жовтня кожного року з 12 години до 16 годин; кожні шкільні канікули в літній та зимовий період не менше 7 діб для відпочинку та оздоровлення дітей на території України. Зазначив про те, що оскільки відповідачка не надає йому можливості бачитися з дітьми, що на його думку є безпідставним, він вимушений звертатися до суду з цим позовом.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 10.09.2019 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в загальному позовному провадженні, призначено її підготовчий розгляд.
Протокольною ухвалою суду від 22.11.2019 року до участі в розгляді справи залучено як третю особу Службу у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
07.06.2021 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні малолітніх дітей за №103/4195/41/3 від 25.05.2021 року.
Протокольною ухвалою суду від 22.06.2021 року закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги позову у повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Відповідачка по справі була присутня в судовому засіданні 22.05.2020 року, під час якого судом було вручено їй копію позовної заяви разом з додатками. В останні п'ять поспіль призначених судом судових засідань відповідачка не з'явилася, належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Представники третіх осіб- Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, надіславши до суду листи з проханням проводити судовий розгляд без участі представника.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачка знаючи про існування спору в суді, не з'явилася у п'ять поспіль судових засідання без поважних причин, а також про можливість проведення судового розгляду без її участі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, вислухавши вступне слово позивача, його представника, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Судом встановлені та підтвердженні матеріалами справи наступні факти та їм правовідносини.
Шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано 27.04.2015 року. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітні після розлучення залишилися проживати з матір'ю.
Позивач, зазначаючи, що відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з вищезазначеним позовом.
Відповідачка не скористалася правом подати письмовий відзив на позовну заяву, тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Службою у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до суду наданий письмовий висновок про участь батька у вихованні малолітніх дітей № 103/4195/41/3 від 25.05.2021 щодо доцільності встановлення графіку спілкування батька з малолітніми дітьми, відповідно до якого, враховуючи вік та інтереси дітей, їх бажання, керуючись статтями 19, 159, 171 СК України, п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини постанови Кабінету Міністрів від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, вважає за доцільне встановити наступний графік спілкування батька з малолітніми дітьми:
- у формі спілкування з малолітніми дітьми щосуботи з 11.00 годин до 20.00 години, на наступний день після дня народження дітей, під час зимових канікул після Різдва до закінчення канікул, влітку 14 днів на оздоровлення.
Як зазначено у вказаному вище висновку, мати дітей (відповідачка у справі) на засідання комісії не з'явилася, надала письмові пояснення в яких повідомила, що вона заперечує проти участі батька у спілкуванні з дітьми, так як він мав достатньо можливостей спілкуватися з дітьми, але не використав цю можливість.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 ст. З Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Відповідно до вимог статті 157 вказаного Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Так, згідно із ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого обєднання сімї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дітей, суд враховує те, що форми й методи виховання дітей не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, та приймаючи до уваги Висновок про участь батька у вихованні малолітніх дітей від 25.05.2021 року, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.
Отже, аналізуючи викладене вище, та дотримуючись рівноваги між інтересами дітей та інтересами батьків, приділяючи особливу увагу до найважливіших інтересів дітей, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, суд вважає правильним та справедливим задовольнити позовні вимоги частково, визначивши спосіб участі батька у вихованні малолітніх дітей запропонований Дніпровською РДА в м. Києві на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, а саме:
- у формі спілкування з малолітніми дітьми щосуботи з 11.00 годин до 20.00 години, на наступний день після дня народження дітей, під час зимових канікул після Різдва до закінчення канікул, влітку 14 днів на оздоровлення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідачки підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до заявлених вимог у розмірі 768.40 грн.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Встановити наступний графік спілкування батька, ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- у формі спілкування з малолітніми дітьми щосуботи з 11.00 годин до 20.00 години, на наступний день після дня народження дітей, під час зимових канікул після Різдва до закінчення канікул, влітку 14 днів на оздоровлення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768.40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 20.07.2021 року.
Головуючий: О.М. Панченко